Коментар до розділу 4 Податкового кодексу України “Податок на доходи фізичних осіб” (статті з 162 по 179)

РОЗДІЛ ІV. ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Стаття 162. Платники податку

162.1. Платниками податку є:

162.1.1. фізична особа – резидент, яка отримує доходи як  з джерела  їх

походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична  особа –  нерезидент,  яка  отримує  доходи  з  джерела  їх

походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

162.2.  Не  є  платником  податку  нерезидент,  який  отримує  доходи  з

джерела  їх  походження  в Україні  і має  дипломатичні  привілеї  та  імунітет,

встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він

отримує  безпосередньо  від  провадження  дипломатичної  чи  прирівняної  до

неї таким міжнародним договором діяльності.

162.3.  У  разі  смерті  платника  податку  або  оголошення  його  судом

померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента

(за  відсутності  податкових  зобов’язань  як  нерезидента  згідно  з  цим

Кодексом),  податок  за  останній  податковий  період  справляється  з

нарахованих  на  його  користь  доходів.  Відповідно  до  цього  останнім

податковим  періодом  вважається  період,  який  закінчується  днем,  на  який

відповідно  припадає  смерть  такого  платника  податку,  винесення  такого

судового  рішення  чи  втрата  ним  статусу  резидента.  У  разі  відсутності

нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

162.4.  Якщо  фізична  особа –  платник  податку  вперше  отримує

оподатковувані  доходи  всередині  податкового  періоду,  то  перший

податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

 

162.1.  Платниками  податку  є  фізичні  особи-резиденти,  що  отримують

доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її

межами (див. коментар до ст. 14.1.56 Кодексу). Визначення платника податку у

даній  нормі  Закону  запропоновано  за  класичною  схемою,  а  саме  на  основі

поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства.

Джерелом  доходу  є  місце,  в  якому  дохід  створено (генерується)

(територіальна ознака).

Джерелами  походження  доходу,  згідно  із  стандартною  міжнародною

класифікацію124

, є шість основних джерел доходу:

– трудові доходи;

– підприємницькі доходи;

– інвестиційні доходи;

– доходи від власності;

– державні соціальні трансферти;

– родинна допомога і трансферти.

Усі джерела доходів можуть мати різний податковий статус, тобто доходи

можуть оподатковуватися або звільнятися від оподаткування. Наприклад, трудові

та  підприємницькі  доходи  оподатковуються  у  більшості  країн,  а  державні

соціальні трансферти (пенсії, стипендії, державні субсидії) чи родинні трансфери

(грошові  перекази,  аліменти)  зазвичай  оподаткуванню  не  підлягають.  Дохід  з

джерелом їх походження з України (див. коментар до ст. 14.1.54 Кодексу).

Якщо  будь-яке  джерело  доходу  перебуває  за  межами  країни,  воно

вважається  іноземним  джерелом  та,  згідно  з  принципом  резидентства,  підлягає

оподаткуванню (див. коментар до ст. 14.1.55 Кодексу).

Згідно  з  принципом  резидентства  оподатковуватися  має  увесь  дохід

резидента, незалежно від місця розташування джерела доходу, а для нерезидентів

оподаткуванню підлягає тільки дохід, що отриманий у межах відповідної країни

(екстериторіальна ознака).

Критеріями визнання юридичних осіб нерезидентами (див. коментар до ст.

14.122 Кодексу)  для  цілей  оподаткування  є  тест  інкорпорації  і  тест юридичної

особи.  Критеріями  визнання  фізичних  осіб  нерезидентами  для  цілей

124 Стандарти ESA.95, ОЕСР

538

оподаткування  є  тест  фактів  і  обставин,  тест  фізичної  присутності  і

громадянсько-правовий тест.

Податковим  агентом  зі  сплати  податку  на  доходи  фізичних  осіб (див.

коментар до ст. 14.1.182  і ст. 18 Кодексу) є юридична особа, самозайнята особа,

представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-

правового  статусу  та  способу  оподаткування  іншими  податками  та/або  форми

нарахування (виплати,  надання)  доходу (у  грошовій  або  не  грошовій  формах)

зобов’язані  нараховувати,  утримувати  та  сплачувати  податок  від  імені  та  за

рахунок коштів платника податку. Запровадження  інституту податкового агента

зумовлено  необхідністю  спрощення  процедур  адміністрування  податків,

необхідністю зменшення транзакційних витрат оподаткування. Податкові агенти

можуть  виконувати  свої  функції  лише  для  доходів,  що  визначаються  за

принципом джерела доходу.

162.2.  Згідно  з  даною  нормою  закону  не  є  платниками  податку

нерезиденти, що отримують доходи з джерелом їх походження в Україні, мають

дипломатичні привілеї та імунітет як сукупність особливих пільг, прав і переваг,

які  надаються  іноземним  дипломатичним  агентам  і  консульським  посадовим

особам,  їх  персоналові,  іншим  особам,  які  користуються  захистом  на  території

держави перебування відповідно до міжнародного права

125

. Зазначені привілеї та

імунітет  визначаються  міжнародними  договорами  України,  що  укладені  у

письмовій  формі  з  іноземною  державою  або  іншим  суб’єктом  міжнародного

права,  який  регулюється  міжнародним  правом,  незалежно  від  того,  міститься

договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від

його  конкретного  найменування (договір,  угода,  конвенція,  пакт,  протокол

тощо)

126

.  Дипломатична  діяльність  пов’язана  з  виконанням  дипломатичних

функцій  особами-нерезидентами,  що  визначені  відповідним  міжнародним

125 Наказ  від 28.05.1999 № 252 «Про  затвердження  Інструкції  про  порядок  пропуску  через

державний  кордон України  дипломатичних  агентів,  консульських  посадових  осіб  і  членів  їх

сімей та транспортних засобів з дипломатичними номерами».

126  ВР  України,  Закон  України  від 29.06.2004  № 1906-IV «Про  міжнародні  договори

України».

539

договором.  Якщо  нерезидент,  який  має  дипломатичні  привілеї  та  імунітет,

отримує  доходи  з  джерелом  походження  в  Україні,  то  такі  доходи  не

оподатковуються,  оскільки,  як  правило,  діє,  відповідна  міжнародна  угода

України  з  іноземною державою про уникнення подвійного оподаткування, яких

нараховується більше 60127

.

162.3.  Виконання  податкових  зобов’язань  платника  податку –  фізичної

особи  перед  державою  зупиняються  у  разі  смерті  платника  податку,  що

встановлюється  відповідним  органом  медичної  експертизи,  або  у  разі

оголошення судом платниками податку померлих чи безвісно відсутніх. Згідно зі

ст. 46  Сімейного  Кодексу  України  фізична  особа  може  бути  оголошена  судом

померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її

перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що

загрожували  їй  смертю  або  дають  підставу  припускати  її  загибель  від  певного

нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну

особу  загиблою  від  певного  нещасного  випадку  або  інших  обставин  внаслідок

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного

місяця  після  завершення  роботи  спеціальної  комісії,  утвореної  внаслідок

надзвичайних  ситуацій  техногенного  та  природного  характеру. Фізична  особа,

яка  пропала  безвісти  у  зв’язку  з  воєнними  діями,  може  бути  оголошена  судом

померлою після спливу двох років від дня зак

Друкувати Юридичний помічник » Коментар законодавства » Податковий кодекс »
704 переглядів