Коментар до розділу 16 Податкового кодексу України “Збір за спеціальне використання води”


Стаття 323. Платники збору

 

323.1. Платниками збору є водокористувачі – суб’єкти господарювання, незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

 

323.1. Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (далі – ВКУ) від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР водокористування – це використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

 

Первинними називаються водокористувачі, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

 

Оскільки нормами Податкового кодексу України розширено поняття

 

«вторинні водокористувачі», то вторинні – водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних та/або інших водокористувачів.

 

Розрізняють загальне та спеціальне водокористування.

 

Відповідно до ст. 48 ВКУ спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

 

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

 

Відповідно до ст. 49 ВКУ спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволів.

 

Стаття 324. Об’єкт оподаткування збором

 

324.1. Об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

 

324.2. Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є:

 

324.2.1. для потреб гідроенергетики – фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії;

 

324.2.2. для потреб водного транспорту – час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць).

 

324.3. Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування).

 

324.4. Збір не справляється:

 

324.4.1. за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які знаходяться на даній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, в межах їх житлового фонду та присадибних ділянок);

 

324.4.2. за воду, що використовується для протипожежних потреб;

 

324.4.3. за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

 

324.4.4. за воду, що використовується для пилозаглушення у шахтах і кар’єрах;

 

324.4.5. за воду, що забирається науково-дослідними установами, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, для проведення наукових досліджень у галузі рисосіяння та для виробництва елітного насіння рису;

 

324.4.6. за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах;

 

324.4.7. за підземну воду, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення, зсуву, забруднення тощо), крім кар’єрної, шахтної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення та/або отримується для використання іншими користувачами;

 

324.4.8. за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти;

 

324.4.9. за морську воду, крім води з лиманів;

 

324.4.10. за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами).

 

324.4.11. за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для інвалідів та дітей- інвалідів, підприємствами, установами та організаціями фізкультури та спорту для інвалідів та дітей-інвалідів, які засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів відповідно до закону.

 

324.5. Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики не справляється з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями.

 

324.6. Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту не справляється:

 

324.6.1. з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування);

 

324.6.2. під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово-допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів р. Дунаю.

 

324.1. Усі галузі господарства в частині використання водних ресурсів поділяються на дві категорії: водоспоживачі та водокористувачі. Перші забирають воду з водних об’єктів, використовують її для виготовлення

 

промислової та сільськогосподарської продукції або побутових потреб населення, а потім вода повертається, але вже в іншому місці, у меншій кількості та нижчої якості. Інші – не збирають воду безпосередньо з водних об’єктів , а користуються водним об’єктом як середовищем (водний транспорт, рибальство, спорт тощо). Проте і вони можуть погіршувати якість води (наприклад, водний транспорт).

 

Основними промисловими споживачами вода витрачається:

 

для технологічних цілей різних промислових підприємств (загалом вимоги до цієї води визначаються технологіями конкретних виробництв); розчинення реагентів; перебіг фізико-хімічних процесів у водному середовищі; використання води як технологічної сировини для добування цільової продукції; флотаційного збагачення природних копалин; транспортування розчинних і нерозчинних речовин; екстракції та вилуження окремих інгредієнтів із сумішей; уловлювання газів і пилу у скруберах, промивання проміжної і кінцевої продукції тощо;

 

для охолодження рідких і конденсації газоподібних продуктів у теплообмінних апаратах, для охолодження різного виробничого устаткування (тут використовується вода з мінімальною температурою, яка не містить грубих завислих часточок, стабільна, з мінімальною кількістю біологічного забруднення).

 

Під час проектування систем водопостачання промислових підприємств розрахункові витрати води для потреб виробництва беруть, виходячи з характеру й обсягу виробництва, складу вихідної сировини та цільового продукту, ролі води в технологічних процесах, умов використання її і фізико-хімічних показників, схеми водопостачання та повторного використання води. Для орієнтовних розрахунків споживання води для виробничих потреб можна використовувати укрупнені норми, отримані узагальненням досвіду експлуатації систем промислового забезпечення.

 

Потреба промисловості у воді залежить не тільки від галузі, але й від технології виробничого процесу, системи водопостачання (прямоточної чи зворотної), кліматичних умов, очисних споруд тощо.

 

Для оцінки об’ємів промислового водоспоживання використовується поняття «водоємкість виробництва» – тобто кількість води (м3), необхідна для виробництва певного виду продукції.

 

В укрупнену норму водоспоживання входять усі витрати води на підприємстві, як виробничі, так і господарсько-питні, на душові установки тощо. Норма водовідведення містить об’єм стічних вод, що випускаються у відкриту водойму, – виробничих, що не потребують очищення; фільтраційних із ставків-охолодників, хвостосховищ та шламонагромаджувачів.

 

324.2. Цим пунктом передбачено, що збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється за користування обсягом води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту – за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантажними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами, у зв’язку з цим об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є: для потреб гідроенергетики – фактичний обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії; для потреб водного транспорту – час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності) та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць)

 

324.3. Рибництво – галузь економіки України, яка охоплює штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів. Господарчий цикл рибництва містить: вилов риби для зариблення водойм, вирощування риби, риборозведення у спеціальних маточниках і нерест, ставках, племінну справу у рибництві, вилов вирощеної риби. Правове регулювання рибництва

 

здійснюється Водним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про тваринний світ» (2001), Тимчасовим порядком ведення рибного господарства та здійснення рибальства (затвердженим Кабінетом Міністрів України 28.09.1996 р.), а також іншими нормативно- правовими актами. Водні живі ресурси, одержані в результаті ведення товарного рибництва, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, які у передбаченому законодавством порядку здійснювали їх відтворення.

 

Водокористувачі, яким надано в користування рибогосподарські водні об’єкти (їх частини), зобов’язані проводити заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об’єктів і умов відтворення рибних запасів.

 

Об’єктом оподаткування збором за спеціальне використання для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування).

 

324.4.1. До поняття питних та санітарно-гігієнічних потреб належить використання води для побутових цілей для забезпечення оптимальних чи допустимих умов життєдіяльності людини (питні, використання для цілей особистої гігієни, користування туалетом, для підтримання порядку у приміщеннях тощо).

 

Відповідно до проекту Закону України «Про збір за спеціальне водокористування», розробленого Міністерством фінансів України спільно з податковою службою, поняття «використання води для задоволення санітарно-гігієнічних потреб розуміється як використання води для пиття, використання води у туалетних, душових, ванних кімнатах та рукомийниках; використання води для утримання житлових приміщень в належному санітарно-гігієнічному стані».

 

Відповідно до статті 47 ВКУ дане водокористування називається загальним і здійснюється громадянами для задоволення їх власних потреб (забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць тощо) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

 

324.4.2. Відповідно до ст. 69 Водного кодексу України від 06.06.1995 р.

 

№ 213/95-ВР забір води для протипожежних потреб здійснюється з будь-яких водних об’єктів без дозволу на спеціальне водокористування в кількості, необхідній для ліквідації пожежі.

 

324.4.3. Відповідно до ст. 47 Водного кодексу України від 06.06.1995 р.

 

№ 213/95-ВР дане водокористування називається загальним і здійснюється безкоштовно та без надання відповідних дозволів.

 

Пунктами 324.4.4–324.4.11 встановлено, що збір за спеціальне використання води не справляється за зазначені у них види використовуваної води та за використання води окремими категоріями водокористувачів.

 

324.5. Цим пунктом окремо зазначено, що збір за спеціальне використання води не справляється з тих гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями.

 

324.6. Статтею 67 ВКУ визначено особливості користування водними об’єктами для потреб водного транспорту.

 

Річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

 

Зазначеним пунктом передбачено, що збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту не справляється при експлуатації водних шляхів окремими видами водного транспорту, зазначеного в пп.324.6.1–324.6.2 п.324.6

 

Стаття 325. Ставки збору

 

325.1. Ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод

 

Басейни річок, включаючи притоки всіх порядків      Ставки збору,

 

 

гривень/100 куб. метрів

Дніпра на північ від м. Києва (Прип’яті та Десни),

 

 

включаючи м. Київ

 

26,97

Дніпра на південь від м. Києва (без Інгульця)               25,65

Інгульця             39,12

Сіверського Дінця         52,60

Південного Бугу (без Інгулу)   29,66

Інгулу   36,39

Дністра               16,16

Вісли та Західного Бугу               16,16

Пруту та Сірету               12,14

Тиси      12,14

Дунаю 10,82

Річок Криму      53,93

Річок Приазов’я              64,75

Інших водних об’єктів                29,66

 

 

 

 

325.2. Ставки збору за спеціальне використання підземних вод

 

 

 

Найменування регіону               Ставки збору,

 

 

гривень/100 куб. метрів

Автономна Республіка Крим, 49,87

у тому числі м. Севастополь    49,87

Області:

Вінницька          43,11

Волинська         44,53

Дніпропетровська        37,77

Донецька          51,26

Житомирська  43,11

Закарпатська   28,32

Запорізька:

Веселівський, Мелітопольський, Приазовський,

 

 

Якимівський райони

 

43,11

решта районів області                39,12

Івано-Франківська:

Богородчанський, Верховинський, Долинський,

 

 

Косівський, Надвірнянський, Рожнятівський райони

 

67,42

 

 

 

 

решта районів області               37,77

Київська:

Білоцерківський, Бородянський, Броварський,

 

 

Васильківський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Поліський райони

 

31,34

решта районів області                36,97

Кіровоградська               49,87

Львівська           39,12

Луганська          56,62

Миколаївська  56,62

Одеська              47,20

Полтавська:

Великобагачанський, Гадяцький, Зіньківський,

 

 

Лохвицький, Лубенський, Миргородський, Новосанжарський, Решетилівський, Хорольський, Шишацький райони

 

29,16

решта районів області                32,51

Рівненська:

Володимирецький, Здолбунівський,

 

 

Костопільський, Рівненський, Сарненський,

 

Острозький райони

 

34,79

решта районів області                40,40

Сумська:

Глухівський, Сумський, Роменський,

 

 

Шосткинський райони

 

32,51

решта районів області                37,01

Тернопільська 52,60

Харківська         40,44

Херсонська       40,44

Хмельницька:

Деражнянський, Красилівський, Летичівський,

 

 

Старокостянтинівський, Хмельницький,

 

Полонський, Шепетівський райони

 

33,72

решта районів області                51,26

Черкаська          29,16

Чернівецька     47,20

Чернігівська:

Городнянський, Корюківський, Ічнянський,

 

 

Сосницький, Щорський, Талалаївський райони

 

40,44

решта районів області                31,61

м. Київ 40,29

 

 

 

 

325.3. Ставка збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики становить 5,24 гривні за 10 000 куб. метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій.

 

325.4. Ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту з усіх річок, крім Дунаю, становлять:

 

325.4.1. для вантажного самохідного і несамохідного флоту, що експлуатується, – 0,09 гривні за 1 тоннаж-добу експлуатації;

 

325.4.2. для пасажирського флоту, що експлуатується, – 0,01 гривні за 1 місце-добу експлуатації.

 

325.5. Ставки збору за спеціальне використання води для потреб рибництва становлять:

 

325.5.1. 27,52 гривні за 10 000 куб. метрів поверхневої води;

 

325.5.2. 33,09 гривні за 10 000 куб. метрів підземної води.

 

325.6. Ставки збору за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв, становлять:

 

325.6.1. 25,60 гривні за 1 куб. метр поверхневої води;

 

325.6.2. 29,86 гривні за 1 куб. метр підземної води.

 

325.7. Ставка збору за спеціальне використання шахтної, кар’єрної та дренажної води становить 5,93 гривні за 100 куб. метрів води.

 

325.8. Для теплоелектростанцій з прямоточною системою водопостачання збір за фактичний обсяг води, що пропускається через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюється із застосуванням коефіцієнта 0,005.

 

325.9. До ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.

 

325.10. За умови використання води з лиманів платниками збору застосовується ставка збору, встановлена за спеціальне використання поверхневих вод відповідно до показника „Інші водні об’єкти”, зазначеного у пункті 325.1 цієї статті.

 

325.11. За умови використання води з каналів платниками збору застосовуються ставки збору, встановлені за спеціальне використання води водного об’єкта, з якого забирається вода в канал.

 

325.12. За умови використання води із змішаних джерел водопостачання застосовуються ставки збору, встановлені для джерел, з яких формуються (наповнюються) змішані джерела.

 

325.1–325.2. Ставки збору за спеціальне використання вод встановлюються:

 

– для поверхневих вод (пункт 325.1) – на основі техногенного навантаження, якості води в даних водних об’єктах, їх здатності до самоочищення (самовідновлення), кількості водокористувачів;

 

– для підземних вод (325.2) – з урахуванням якості води, кількості водокористувачів та відповідно запасів підземних вод.

 

Збір за спеціальне використання води водних об’єктів обчислюється, виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

 

325.3. Підприємства гідроенергетики збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюють, виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставок збору.

 

Підприємства гідроенергетики при спеціальному використанні води водних об’єктів водних ресурсів та користуванні водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюють одночасно два збори.

 

325.4. Підприємства водного транспорту при експлуатації водних шляхів вантажними, самохідними, несамохідними суднами збір за використання поверхневих вод для потреб водного транспорту обчислюють,

 

виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами – з місця-доби та ставки збору.

 

325.5. Нормами цього Кодексу запроваджено ставки збору за спеціальне використання води для потреб рибництва.

 

Збір за спеціальне використання води для потреб рибництва обчислюється, виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок збору.

 

325.6. Нормами цього Кодексу запроваджено ставки збору за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв.

 

325.7. Нормами цього Кодексу запроваджено ставки збору за спеціальне використання шахтної, кар’єрної та дренажної води, що використовується у господарській діяльності після вилучення з надр та/або отримується для використання іншими водокористувачами.

 

325.8–325.9. До ставок збору, наведених у пунктах 325.1 та 325.2 статті

 

325, житлово-комунальними підприємствами застосовується коефіцієнт 0,3, а для теплоелектростанцій з прямоточною системою водоспоживання збір за фактичний обсяг води, що пропускається через конденсатори турбін для охолодження конденсату, обчислюється із застосуванням коефіцієнта 0,005 відповідно до ставок збору.

 

325.10. За умови використання води з лиманів платниками збору застосовується ставка збору, встановлена за спеціальне використання поверхневих вод відповідно до показника «Інші водні об’єкти» пункту 325.1 цієї статті, на рівні 29,66 грн за 100 куб. м. забраної води.

 

325.11. Водокористувачі, які отримують воду з каналів, збір обчислюють, виходячи з обсягів фактично використаної води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, установлених лімітів, ставок збору, які встановлені для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів.

 

325.12. Водокористувачі, які отримують воду із змішаних джерел, збір обчислюють як суму добутків обсягів фактично використаних з урахуванням втрат у їх системах водопостачання з поверхневих водних об’єктів на відповідну ставку збору і коефіцієнт та добутків обсягів фактично використаних з урахуванням втрат у їх системах водопостачання підземних вод на відповідну ставку збору та коефіцієнт.

 

Стаття 326. Порядок обчислення збору

 

326.1. Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту – починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

 

326.2. Збір обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів) водних об’єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

 

За обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, збір обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.

 

326.3. Водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела, обчислюють збір, враховуючи обсяги води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається в дозволах та договорах на поставку води, з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів.

 

326.4. Водокористувачі, які використовують воду з каналів, обчислюють збір виходячи з фактичних обсягів використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, встановлених лімітів використання води, ставок збору, встановлених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів.

 

326.5. Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики обчислюється, виходячи з фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій, та ставки збору.

 

326.6. За умови експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту обчислюється виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору, а пасажирськими суднами – виходячи з місця-доби та ставки збору.

 

326.7. Справляння збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати збору за спеціальне використання води.

 

326.8. Збір за спеціальне використання води для потреб рибництва обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане з втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок збору.

 

326.9. Водокористувачі, які застосовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, обчислюють збір виходячи із фактичних обсягів води, використаної на підживлення оборотної системи. За всі інші обсяги фактично використаної води збір обчислюють на загальних підставах.

 

326.10. Обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

 

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг, витрати електроенергії, пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо). У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, збір сплачується у двократному розмірі.

 

326.11. Обсяг фактично використаної води на державних системах у зрошувальному землеробстві визначають органи водного господарства.

 

326.12. Органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

 

Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства перелік водокористувачів-абонентів.

 

У разі зміни умов водокористування, видачі протягом року нових дозволів на спеціальне водокористування, укладення договорів на поставку води водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи на спеціальне водокористування, договори на поставку води, зобов’язані протягом 10 днів повідомити про це органам державної податкової служби та органам водного господарства.

 

326.13. У разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір

 

обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

 

326.1. Нормами цього пункту надано право водокористувачам самостійно обчислювати збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва.

 

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища», Податковим кодексом України та іншими законодавчими актами.

 

Виходячи з викладеного вище та відповідно до норм статті 326, водокористувачі – платники збору самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води.

 

Базовим податковим (звітним) періодом для збору за спеціальне використання води є календарний квартал.

 

При цьому звертаємо увагу, що платники – водокористувачі, які використовують воду для потреб водного транспорту, обчислюють збір, виходячи із специфіки та режиму судноплавства (починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання, оскільки це пов’язане з особливостями використання води при експлуатації водного транспорту).

 

326.2. Цим пунктом визначено основну структуру обчислення збору за спеціальне використання води, який базується на фактичних обсягах використаної води (з урахуванням обсягу втрат у їх системах), лімітів, ставок збору та коефіцієнтів.

 

Водокористувачі-постачальники води, які поставляють (передають) воду іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, зобов’язані обчислювати і сплачувати збір самостійно за обсяги води, які були передані. Ця норма має на меті упорядкувати відносини між постачальниками та користувачами.

 

Акцентуємо увагу на тому, що при обчисленні збору за спеціальне використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання виходять з фактичних обсягів води, що пропускається через конденсатори турбін для охолодження конденсату та враховують коефіцієнт

 

0,005 (п. 325.8 ст. 325).

 

Підприємства житлово-комунального господарства при обчисленні збору виходять з фактичних обсягів вилученої, використаної води (з урахуванням обсягу втрат у їх системах), переданої за договорами, а також населенню, ставок збору, з урахуванням коефіцієнта 0,3 (п. 325.9 ст. 325).

 

За воду, що використовується для задоволення питних і санітарно- гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які перебувають на даній території в той чи інший період), незалежно від характеру та тривалості проживання, у межах його житлового фонду та присадибних ділянок – збір не справляється.

 

Оподаткуванню також підлягають обсяги води – кар’єрної, шахтної та дренажної, у разі її використання у господарській діяльності як вилученої, так і переданої (підпункт 324.4.7 п. 324.4 ст. 324), при цьому для такої води встановлена окрема ставка збору (п. 325.7 ст. 325).

 

326.3. У цьому пункті обумовлені норми обчислення збору при використанні води із різноманітних водних об’єктів, тобто із змішаного джерела.

 

Вище зазначалося, що до водних об’єктів водного фонду України належать поверхневі та підземні води.

 

Кожний водокористувач, залежно від виду економічної діяльності та необхідності у певних обсягах води для її використання, може використовувати воду як поверхневу, так і підземну, тобто зі змішаного джерела.

 

При обчисленні збору за спеціальне використання води водокористувачі зобов’язані обчислювати збір з урахуванням усіх обсягів води як поверхневої, так і підземної і у тому співвідношенні, у якому

 

формується (наповнюється) таке змішане джерело. Таке співвідношення відображене у дозволах та договорах на поставку води і використовується при розрахунку суми збору.

 

При цьому обчислення збору зі змішаного джерела проводиться водокористувачем з урахуванням втрат води в системах водопостачання, ставок збору та коефіцієнтів (ст. 325).

 

326.4. Цим пунктом врегульовано питання обчислення збору при заборі води з каналів.

 

Оскільки канал – це водний об’єкт водного фонду, який є елементом довкілля, створений штучно, де зосереджується вода, робота цих водогосподарських систем регулюється через встановлення відповідних режимів для кожного водного об’єкта системи з урахуванням прогнозу водності.

 

За використані обсяги води з каналів водокористувачі зобов’язані обчислювати і сплачувати збір, виходячи з фактичних обсягів використаної води з урахуванням втрат води в їх системах водопостачання, встановлених лімітів використання води, ставок збору, визначених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів.

 

Пунктом 326.5 встановлені норми щодо обчислення збору за спеціальне використання води гідроелектростанціями.

 

Під час користування водними об’єктами для промислових потреб водокористувачі, зокрема гідроенергетичні підприємства, зобов’язані дотримуватися встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод (ст. 66 ВКУ).

 

Згідно з нормами коментованого Кодексу платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі, які використовують воду без її вилучення з водних об’єктів для потреб гідроенергетики. При

 

обчисленні збору за використання води для потреб гідроенергетики його розмір визначається, виходячи з фактичних обсягів води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії, при цьому застосовують ставки збору, передбачені п. 325.3 ст. 325.

 

Гідроакумулюючі електростанції, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями, які використовують певні обсяги води для потреб гідроенергетики, за використані обсяги води за вказаним призначенням не сплачують збір за спеціальне використання води (п. 324.5 ст. 324).

 

Пунктом 326.6 встановлена норма щодо обчислення збору за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів при експлуатації водних шляхів вантажними самохідними і несамохідними суднами.

 

Оскільки водокористувачі, які використовують воду без її вилучення для потреб водного транспорту, є платниками збору за спеціальне використання води відповідно до ст. 323, то збір за спеціальне використання води без її вилучення для потреб водного транспорту за умови експлуатації водних шляхів:

 

– вантажними самохідними і несамохідними суднами обчислюється,

 

виходячи з фактичних даних обліку тоннаж-доби та ставки збору;

 

– пасажирськими суднами – виходячи з місця-доби та ставки збору.

 

Ставки збору за спеціальне використання поверхневих вод для потреб водного транспорту встановлені для всіх річок на одному рівні, крім р. Дунаю, оскільки при експлуатації водних шляхів р. Дунаю збір не справляється.

 

Необхідно нагадати, що не у всіх випадках при використанні води без її вилучення для потреб водного транспорту справляється збір.

 

Відповідно до норми п. 324.6 ст. 324 збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту не справляється:

 

– з морського водного транспорту, який використовує річковий водний шлях виключно для заходження з моря у морський порт, розташований у

 

пониззі річки, без використання спеціальних заходів забезпечення судноплавства (попуски води з водосховищ та шлюзування);

 

– під час експлуатації водних шляхів стоянковими (нафтоперекачувальні станції, плавнафтобази, дебаркадери, доки плавучі, судна з механічним обладнанням та інші стоянкові судна) і службово- допоміжними суднами та експлуатації водних шляхів р. Дунаю.

 

У пункті 326.7 акцентовано увагу платників збору за спеціальне використання води у разі її використання одночасно для різних цілей, за різними напрямами, з різних водних об’єктів.

 

Так, у разі коли водокористувачами використовується вода без її вилучення з водних об’єктів (для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва), а також одночасно використовується вода і для всіх інших потреб (крім води, зазначеної у п. 324.4 ст. 324), то такі водокористувачі зобов’язані сплачувати також збір за спеціальне використання води, тобто справляння збору за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва не звільняє водокористувачів від сплати збору за спеціальне використання води.

 

При цьому всі водокористувачі – платники збору при обчисленні збору за спеціальне використання води зобов’язані застосовувати залежно від напрямів використання норми п. 324.1 ст. 324, ст. 325, пп. 326.1–326. 4 ст.

 

326;

 

у частині використання води для потреб гідроенергетики –

 

застосовувати норми пп. 324.2.1 п. 324.2 , п. 324.5 ст. 324, п. 325.3 ст.325, пп.

 

326.1, 326.5 ст.326, а у разі використання води для інших цілей – п. 324.1 ст.

 

324, ст. 325, пп. 326.1–326. 5 ст. 326;

 

у частині використання води для потреб водного транспорту застосовувати норми пп. 324.2.2 п.324.2 , п. 324.6 ст. 324, п. 325.4 ст. 325, пп.326.1, 326.6 ст. 326, а у разі використання води для інших цілей – п. 324.1 ст. 324, ст. 325, пп. 326.1–326. 5 ст. 326;

 

у частині використання води для потреб рибництва застосовувати норми п. 324.3, пп.324.4.8 п. 324.4 ст. 324, п. 325.5 ст. 325, п. 326.1 ст. 326.

 

326.8. Цим пунктом встановлена норма щодо обчислення збору за спеціальне використання води для потреб рибництва.

 

Використання води – це процес, зокрема, використання її без вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного транспорту та інших потреб.

 

На водних об’єктах (їх частинах), які використовуються для промислового добування риби та іншого водного промислу або мають значення для відтворення їх запасів, права водокористувачів можуть бути обмежені в інтересах рибного господарства та водного промислу (ст. 68

 

ВКУ).

 

При обчисленні збору потрібно враховувати особливості визначення об’єкта оподаткування збором з урахуванням норм пп. 324.3, пп. 324.4.8 п.

 

324.4 ст. 324 цього розділу. Таким чином, при обчисленні збору за спеціальне використання води для потреб рибництва водокористувачі обчислюють його розмір, виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане з втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок збору з урахуванням норм ст. 325.

 

При цьому звертаємо увагу, що не справляється збір за воду, що забирається для забезпечення випуску молоді цінних промислових видів риби та інших водних живих ресурсів у водні об’єкти (підп. 324.4.8 п. 324.4 ст. 324).

 

326.9. Необхідно закцентувати увагу на особливостях обчислення збору при використанні води для потреб охолодження обладнання оборотної системи водопостачання.

 

Для уникнення подвійного оподаткування збором за спеціальне використання води для водокористувачів, які застосовують для потреб охолодження обладнання оборотну систему водопостачання, при обчисленні

 

збору за спеціальне використання води таким водокористувачам – платникам збору необхідно виходити з фактичних обсягів води, використаної безпосередньо на підживлення оборотної системи та ставок збору, відповідно до норм ст. 325.

 

У разі якщо водокористувач буде використовувати певні обсяги води не тільки для вказаних цілей (підживлення оборотної системи водопостачання), але і для інших потреб, незалежно від виду діяльності та потреб, то в такому випаду такий водокористувач зобов’язаний обчислювати збір за всі інші обсяги фактично використаної води на загальних підставах, відповідно до п. 326.2 ст. 326.

 

Одночасно зауважуємо, що при обчисленні збору водокористувачами – платниками збору, а саме: теплоелектростанціями з прямоточною системою, водопостачання збір обчислюється, виходячи з фактичних обсягів використаної води, що пропускається через конденсатори турбін для охолодження конденсату, ставок збору та коефіцієнта 0,005 відповідно до п.

 

325.8 ст. 325.

 

326.10. Цим пунктом встановлена норма щодо необхідності наявності у кожного водокористувача вимірювальних приладів.

 

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою (ст. 25

 

ВКУ).

 

Обраховувати збір водокористувач-платник повинен самостійно і при обрахунку збору кожен водокористувач-платник зобов’язаний виходити з обсягів фактично використаної води на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.

 

Коли у водокористувача відсутні вимірювальні прилади, то обсяг фактично використаної води він може визначити за технологічними даними (тривалість роботи агрегатів, обсяг виробленої продукції чи наданих послуг,

 

витрат електроенергії, пропускної спроможності водопровідних труб за одиницю часу тощо).

 

Необхідно зазначити, що у разі коли у водокористувача відсутні вимірювальні прилади, але у платників є можливість їх встановлення, то збір сплачується у двократному розмірі.

 

Така норма буде застосовуватися для водокористувачів, які мали можливість встановити прилади, але з будь-якої причини їх не встановили. Певним чином ця норма є стимулюючою, оскільки, відповідно до законодавства, водокористувач зобов’язаний, зокрема, дотримуватися визначених лімітів забору води, лімітів використання води; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об’єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об’єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства (ст. 44 ВКУ).

 

326.11. Обсяг фактично використаної води на державних системах у зрошувальному землеробстві визначають органи водного господарства.

 

326.12. У цьому пункті визначені норми щодо взаємодії між органами виконавчої влади та платниками збору в частині надання інформації та контролю за наявністю і кількістю платників збору.

 

Для ведення повного обліку платників збору органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають органам державної податкової служби та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи.

 

Оскільки платниками збору за спеціальне використання води є і первинні – ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, і вторинні водокористувачі (абоненти), які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд

 

первинних та/або інших водокористувачів, то водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, зобов’язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби та органам водного господарства перелік водокористувачів-абонентів. Ця норма є обов’язковою для всіх водокористувачів, які вилучають, використовують, а також передають воду іншим водокористувачам (абонентам).

 

Оскільки дозвіл на спеціальне водокористування обмежений терміном його дії, то всі водокористувачі, у яких добігає термін дії дозволу, зобов’язані у встановленому порядку і строки переоформити дозвіл або отримати новий.

 

Таким чином, у разі коли у водокористувача відбулися: зміни умов водокористування, видачі протягом року нових дозволів на спеціальне водокористування, укладення договорів на поставку води, водокористувачі, які отримали переоформлені дозволи на спеціальне водокористування, договори на поставку води, зобов’язані протягом 10 днів повідомити про це орган державної податкової служби та орган водного господарства.

 

Органи державної податкової служби контролюють наявну кількість платників збору, проводять аналітичні дослідження щодо збільшення чи зменшення кількості платників та причини такого зменшення, прогнозують надходження до бюджету по збору, виявляють платників, яким були видані дозволи, але які не подають податкову звітність та не сплачують вчасно збір.

 

326.13. У даному пункті викладено норму щодо сплати збору бюджетними організаціями у разі використання води для діяльності, спрямовані на отримання доходу.

 

Згідно зі статтею 323 Податкового кодексу України вилучено з кола платників бюджетні установи з причини використання ними води тільки для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб. Але у разі, коли водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу у грошовій, матеріальній або

 

нематеріальній формах, наприклад передають воду іншому водокористувачеві (при здачі в оренду будівель, споруд (їх частин), здійсненні спільної діяльності тощо), збір обчислюється на загальних підставах, виходячи з усього фактичного обсягу використаної води (як для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, так і на господарські цілі) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

 

Стаття 327. Особливості обчислення збору при встановленні лімітів використання води

 

327.1. У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

 

327.2. За понадлімітне використання води збір обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками збору та коефіцієнтами.

 

327.3. За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

 

327.1. Цим пунктом визначені норми щодо режиму використання води в межах ліміту та в частині його перевищення.

 

Для здійснення основного із завдань державного обліку вод проводиться встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

 

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність.

 

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою (ст. 25

 

ВКУ).

 

Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

 

Одним із обов’язків водокористувача є здійснення спеціального водокористування лише за умови наявності дозволу на спеціальне водокористування (ст. 44, 49 ВКУ), яким, зокрема, визначений граничний обсяг використання води, тобто річний ліміт, який встановлюється водокористувачам, та ведення обліку обсягів забраної, використаної, переданої та втраченої води.

 

Водокористувач повинен здійснювати облік та аналіз забору, використання вод, переданої та втраченої води, обсяги яких повинні збігатися із затвердженими лімітами у дозволах.

 

Таким чином, при використанні води водокористувачі – платники збору за спеціальне використання води (ст. 323) зобов’язані обраховувати збір, виходячи з норм ст. 324, ст. 325 та 326 цього розділу.

 

У разі, коли водокористувачі – платники збору протягом року використовують певні обсяги води і у процесі виробництва, наприклад, чи зміни структури, зміни технологій, технологічних процесів чи основних

 

виробничих фондів, які впливають на обсяги використання води, у бік їх збільшення, то такі водокористувачі, найвірогідніше, збільшуючи обсяги використання води, не погоджують дане питання з відповідними органами щодо затвердження лімітів використання води, тобто самовільно, без дозволу, використовують певний обсяг води, який не був погоджений з відповідними органами, що видають дозволи.

 

У таких випадках кожен водокористувач повинен проводити моніторинг видобування (вилучення), використання, передачі води з метою прогнозування їх стану, видобутку та переробки, передачі.

 

327.2. У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води, тобто використання води самовільно без дозволу, збір за спеціальне використання води обчислюється і сплачується у п’ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів (ст. 325).

 

Якщо водокористувачі використовують воду з різних водних об’єктів (змішаного джерела) з перевищенням лімітів, то такі водокористувачі повинні обчислювати самостійно збір за використання води з водних об’єктів за використані обсяги води в межах ліміту у загальному порядку, а також обчислювати збір за понадлімітне використання води у порядку відповідно до норм цієї статті і по кожному такому джерелу водозабору/водопостачання окремо з урахуванням градації ставок по конкретних водних об’єктах відповідно до ст. 325 та коефіцієнтів.

 

327.3. При використанні води існує певна проблема, коли водокористувачі з причини необізнаності або неналежного ставлення до природних ресурсів або з інших причин не отримують дозволи на спеціальне водокористування, а також не можуть чи не хочуть отримати затверджені цим дозволом ліміти використання води, така відмова у вчиненні будь-яких дій з боку водокористувача не звільняє його від обов’язків обчислення збору,

 

подання декларацій зі збору та сплати збору за спеціальне використання води до бюджетів.

 

При цьому потрібно зауважити, що у разі відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води, збір повинен справляється таким водокористувачем за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, і буде обраховуватися як за понадлімітне використання води, тобто у п’ятикратному розмірі.

 

Стаття 328. Порядок сплати збору

 

328.1. Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

 

328.2. Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

 

328.3. Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

 

Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається.

 

328.4. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

 

Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.

 

328.5. Філії, відділення, інші відокремлені підрозділи водокористувача, які мають банківські рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, складають окремий баланс,

 

подають податкові декларації та сплачують збір за своїм місцем податкової реєстрації.

 

328.6. Якщо до складу водокористувача входять структурні підрозділи, які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремого балансу, то декларації збору подаються і збір вноситься водокористувачем, до складу якого входять такі структурні підрозділи, за місцем знаходження водних об’єктів та за ставками збору, встановленими для цих водних об’єктів.

 

328.7. Платники збору подають одночасно з податковими деклараціями органам державної податкової служби копії дозволу на спеціальне водокористування, договору на поставку води та статистичної звітності про використання води.

 

328.8. У межах встановленого в дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води збір включається до складу витрат згідно із розділом ІІІ цього Кодексу, а за понадлімітне використання справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування.

 

Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і водного транспорту повністю включається до складу витрат згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

 

328.9. У разі несплати збору або сплати його в неповному обсязі платниками збору протягом шести місяців органи державної податкової служби подають інформацію про таких платників збору до органів, що видають дозволи на спеціальне водокористування, для вжиття стосовно них заходів згідно із законом.

 

328.1. Цим пунктом визначається базовий податковий (звітний) період для збору за спеціальне використання води.

 

Базовий податковий (звітний) період – це період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 р. І).

 

Для збору за спеціальне використання води базовий податковий

 

(звітний) період дорівнює календарному кварталу.

 

328.2. Пунктом надане уточнення щодо необхідності у складанні податкової декларації за відповідною формою.

 

Оскільки платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року, то така податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому річна податкова декларація не подається (п. 46.3).

 

Так, платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, визначеною у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

 

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України (п. 46.5).

 

328.3. Податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

 

328.4. Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

 

Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.

 

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10

 

календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, установлених цим Кодексом (п. 57.1).

 

328.7. Платники збору подають одночасно з податковими деклараціями органам державної податкової служби копії дозволу на спеціальне водокористування, договору на поставку води та статистичної звітності про використання води за формою № 2-ТП (водгосп).

 

328.8. У межах визначеного у дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води збір включається до складу витрат згідно із розділом ІІІ цього Кодексу, а за понадлімітне використання – справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування.

 

Збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і водного транспорту повністю включається до складу витрат згідно з нормами розділу ІІІ цього Кодексу.

 

328.9. У разі несплати збору або сплати його в неповному обсязі платниками збору протягом шести місяців органи державної податкової служби подають інформацію про таких платників збору до органів, що видають дозволи на спеціальне водокористування, для вжиття до них заходів згідно із законом.

 

Так, доцільно нагадати, що водокористувачу, який отримав дозвіл на спеціальне водокористування, може бути його припинено органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування.

 

Права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об’єкт у користування або в оренду. Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об’єкт у користування.

 

Підстави для припинення права на спеціальне водокористування перелічено у ст. 55 ВКУ, одна з них – систематичне невнесення збору в терміни, визначені законодавством. У такому разі припинення права на спеціальне водокористування здійснюється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Друкувати Юридичний помічник » Коментар законодавства » Податковий кодекс »
2,109 переглядів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.