Коментар до розділу 9 Податкового кодексу України “Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України”


Стаття 251. Платники рентної плати
251.1. Платниками рентної плати є суб’єкти господарювання, які
експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів та надають
(організовують) послуги з транспортування (переміщення) вантажу
трубопроводами України.
251.2. Платником рентної плати за транзит природного газу
територією України є уповноважений Кабінетом Міністрів України
суб’єкт господарювання, який надає (організовує) послуги з його
транзиту територією України.
251. 1. Згідно з п. 14.1.215 ст. 14 розділу I цього Кодексу визначені такі
види рентної плати: рентна плата за транзитне транспортування
трубопроводами природного газу територією України, рентна плата за
транспортування нафти магістральними нафтопроводами територією
України, рентна плата за транспортування нафтопродуктів магістральними
нафтопродуктопроводами територією України, рентна плата за транзитне
транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності магістрального
трубопровідного транспорту визначені Законом України від 15.05.1996 р.
№ 192 «Про трубопровідний транспорт» та Законом України вiд 12.07.2001 р.
№ 2665-III «Про нафту і газ». Згідно з нормами цих законів магістральний
трубопровідний транспорт має важливе народногосподарське та оборонне
значення і є державною власністю України. Державне управління у сфері
234
трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи
державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого
самоврядування в межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства
України.
Деякі терміни, які вживаються у ст. 251.1, визначені у ст. 14 розділу I
цього Кодексу: «рентна плата» (п. 14.1.215), «платник рентної плати» (п.
14.1.149), «вантаж» (п. 14.1.21), а окремі – у значенні, наведеному у ст. 1
Закону України від 15.05.1996 р. № 192 «Про трубопровідний транспорт» та
ст. 1 розділу I Закону України вiд 12.07.2001 р. № 2665-III «Про нафту і газ»:
– магістральний трубопровід – технологічний комплекс, що функціонує
як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і
спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька
трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні
поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи,
спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо
магістральних трубопроводів;
– транспортна послуга – виробничі операції з приймання, переміщення,
здавання, тимчасового зберігання і перевантаження нафти, газу та продуктів
їх переробки;
– транзит нафти, газу та продуктів їх переробки трубопроводами –
переміщення відповідно до укладених угод магістральними трубопроводами
територією України між прикордонними пунктами приймання та здавання
або на перевалювальні комплекси нафти, газу та продуктів їх переробки, що
надійшли з території інших держав і призначені для споживачів за межами
України, а також переміщення магістральними трубопроводами нафти, газу
та продуктів їх переробки, пов’язане з наданням послуг з тимчасового їх
зберігання або переробки на території України з подальшим переміщенням за
її межі;
235
– внутрішня транспортна послуга – переміщення територією України
нафти і газу та продуктів їх переробки як власного виробництва, так і тих, що
надійшли з інших країн для задоволення потреб споживачів України.
До майна, що, згідно з додатком 3 до Постанови Кабінету Міністрів
України від 25 травня 1998 р. № 747 «Про утворення Національної
акціонерної компанії «Нафтогаз України», передане Національній
акціонерній компанії «Нафтогаз України» у користування для забезпечення
транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів,
природного газу, належать:
– магістральні газонафтопроводи та споруди на них;
– розподільні газонафтопроводи та споруди на них.
Главою 32 Господарського кодексу України
42
встановлено, що
перевезення вантажів – це господарська діяльність, пов’язана з
переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів
народного споживання, у тому числі й транспортування продукції
трубопроводами. Водночас таким базовим законом, як Закон України «Про
засади функціонування ринку природного газу»
43
визначено, що
транспортування природного газу – господарська діяльність на ринку
природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням
природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання,
розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, крім
транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними
мережами).
Господарським кодексом України
44
до допоміжних видів діяльності,
пов’язаних з перевезенням вантажу, віднесено транспортну експедицію.
З огляду на викладене, платниками рентної плати визнаються суб’єкти
42
Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; 2003. – № 19–20. – Ст. 144;
2003. – № 21–22. – Ст. 144.
43
Офіційний вісник України. – 2010. – № 55. – Ст. 1842.
44
Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144; 2003. – № 19–20. – Ст. 144;
– 2003. – № 21–22. – Ст. 144.
236
господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів, а
також суб’єкти, що надають відповідні транспортно-експедиційні послуги
під час транзитного транспортування територією України.
Стаття 252. Об’єкт оподаткування
252.1. Для нафти та нафтопродуктів об’єктом оподаткування є їх
фактичні обсяги, що транспортуються територією України у
податковому (звітному) періоді.
252.2. Для природного газу та аміаку об’єктом оподаткування є
сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування
(переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником
на відповідний податковий (звітний) період, на обсяги природного газу
та аміаку, транспортованих (переміщених) кожним маршрутом
транспортування.
252.1. Статтею 1 розділу I Закону України вiд 12.07.2001 р. № 2665-III
«Про нафту і газ» визначено термін «нафта» – це корисна копалина, що являє
собою суміш вуглеводнів та розчинених у них компонентів, які перебувають
у рідкому стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і
температури 20 °C), і є товарною продукцією.
Нафтопродукт – продукт, отриманий під час перероблення нафти,
газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.
Поняття «обсяг вантажу» визначено п. 14.1.127 ст. 14 розділу I цього
Кодексу як обсяг за договором між перевізником та вантажовідправником.
За договором транспортування трубопровідним транспортом,
переміщення здійснюється у вигляді єдиного технологічного процесу,
заснованого на природних властивостях нафти (газу тощо) як сировини, і всі
технологічні операції з переміщення здійснюються в єдиній статичній
системі трубопроводів. У цьому договорі особливе значення мають
237
технологічні операції, у тому числі операції з обліку нафти та
нафтопродуктів.
Облік нафти та нафтопродуктів проводять засобами контролю згідно з
чинними інструкціями (Інструкція про порядок приймання, транспортування,
зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і
організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки,
Мінтрансзв’язку та Держспоживстандарта від 20.05.2008 № 281/171/578/155).
Відповідно до норми п. 4.2.1 зазначеної Інструкції облік нафти і
нафтопродуктів на підприємствах нафтопровідного і
нафтопродуктопровідного транспорту ведеться в одиницях маси.
Поняття «податковий період» визначено у ст. 33 розділу I цього
Кодексу.
252.2. Для природного газу та аміаку об’єктом оподаткування є сума
добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування
(переміщення), узгоджених між платником рентної плати та замовником на
відповідний податковий (звітний) період, на обсяги природного газу та
аміаку, транспортованих (переміщених) кожним маршрутом
транспортування.
Газ – корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та
невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за
стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 20 °C) і є
товарною продукцією (термін вживається у такому значенні відповідно до ст.
1 розділу I Закону України вiд 12.07.2001 р. № 2665-III «Про нафту і газ»).
Аміак рідкий технічний, згідно з ГОСТом 6221-90, відповідає таким
технічним характеристикам: масова частка аміаку не менше 99,9 % (марка
А); 99,6 % (марки Ак, Б), масова частка азоту не менше 82 %.
При обчисленні рентної плати за транспортування природного газу та
аміаку об’єктом оподаткування є сума добутків обсягів транспортованих
вантажів природного газу або аміаку на відповідну відстань, згідно з
узгодженими маршрутами транспортування:
238
Σ=

n
і
i i A B
1
,
де Аі – обсяги транспортованих вантажів природного газу (тис. м3) або
аміаку (т);
Ві – відстань відповідних маршрутів їх транспортування;
n – кількість маршрутів транспортування.
Поняття «відповідний маршрут», «маршрут транспортування»
визначені у п. 14.1.33 та 14.1.110 ст. 14 розділу I цього Кодексу.
Платник рентної плати визначений п.п. 251.1та 251.2 цього Кодексу.
Стаття 253. Ставки оподаткування
253.1. Ставки оподаткування:
253.1.1. 1,67 гривні за транзитне транспортування 1000 куб. метрів
природного газу за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів
його транспортування;
253.1.2. 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафти
магістральними нафтопроводами;
253.1.3. 4,5 гривні за транспортування однієї тонни нафтопродуктів
магістральними нафтопродуктоводами;
253.1.4. 5,1 гривні за транзитне транспортування однієї тонни
аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його
транспортування.
253.2. У разі зміни тарифів до ставок рентної плати застосовується
коригуючий коефіцієнт, який обчислюється у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, крім ставки рентної плати за транзитне
транспортування природного газу.
Специфіка державного регулювання господарської діяльності суб’єктів
господарювання, що надають послуги з транспортування із застосуванням
239
засобів трубопровідного транспорту, полягає у тому, що послуги з:
транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його
розподіл;
зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який
встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької
діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами),
є послугами, які надаються в умовах природної монополії – стану
товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш
ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних
особливостей виробництва (у зв’язку з істотним зменшенням витрат
виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а
товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не
можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з
чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці
товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)
45
.
За вказаних обставин розмір ставки рентної плати, яка входить до
тарифу з надання відповідних послуг, є величиною економічного компромісу
між споживчою вартістю послуги та очікуваною дохідністю відповідного
виду господарської діяльності, яка визначається під час затвердження
тарифів національними комісіями регулювання природних монополій, за
відповідними затвердженими методиками.
Стаття 254. Порядок обчислення податкових зобов’язань та строк
сплати
254.1. Базовий податковий (звітний) період для рентної плати
дорівнює календарному місяцю.
45
Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
240
254.2. Платники рентної плати самостійно обчислюють суму
податкових зобов’язань з рентної плати.
254.3. Сума податкових зобов’язань з рентної плати обчислюється
як добуток відповідного об’єкта оподаткування, визначеного у статті 252
цього Кодексу, на відповідну ставку оподаткування, визначену у статті
253 цього Кодексу, та з урахуванням коригуючого коефіцієнта,
визначеного в установленому порядку.
254.4. Податковий розрахунок з рентної плати за податковий
(звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, за формою,
встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу,
подається платником рентної плати органу державної податкової
служби за місцем його податкової реєстрації протягом 20 календарних
днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного)
періоду.
254.5. Сума податкових зобов’язань з рентної плати за податковий
(звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, сплачується
платником рентної плати за місцем його податкової реєстрації
авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5
числа наступного місяця) виходячи з:
254.5.1. фактичних обсягів природного газу та аміаку і відстані
відповідних маршрутів їх транспортування територією України у
відповідних декадах місяця;
254.5.2. фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що
транспортуються територією України у відповідних декадах місяця.
254.6. Визначена у податковому розрахунку за відповідний
податковий (звітний) період сума податкових зобов’язань з рентної
плати з урахуванням фактично сплачених авансових платежів
вноситься платниками рентної плати до державного бюджету протягом
10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем
граничного строку подання такого розрахунку.
241
254.7. На суму податкових зобов’язань з рентної плати, що
нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але
не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім
календарним днем граничного строку подання податкового розрахунку,
нараховується пеня в порядку, встановленому розділом ІІ цього
Кодексу.
Згідно зі ст. 29 Бюджетного кодексу України, який набирає чинності з 1
січня 2011 року, до доходів Державного бюджету України включаються
доходи бюджету, за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами.
Статтею 9 розділу І цього Кодексу рентну плату за транспортування
нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та
нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами
природного газу та аміаку територією України (пп. 9.1.7) віднесено до
загальнодержавних податків та зборів.
Частиною 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України рентну плату за
транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та
нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами
природного газу та аміаку територією України віднесено до доходів
загального фонду Державного бюджету України.
Потрібно зазначити, що до Податкового кодексу України перенесено
діючі до його прийняття норми щодо справляння рентних платежів. Проте
необхідно звернути увагу, що, на відміну від діючих норм, введено
коригуючий коефіцієнт до ставок рентної плати у разі зміни тарифів, крім
ставки рентної плати за транзитне транспортування природного газу.
Звітний (податковий) період із справляння рентної плати за
транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та
нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами
природного газу та аміаку територією України так само, як і до прийняття
242
Податкового кодексу України, дорівнює календарному місяцю (у тому числі
залишено норму щодо сплати щодекади місячних авансових внесків).
254.2. Статтею 251 розділу ІХ платниками рентної плати визначено
суб’єктів господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних
трубопроводів та надають (організовують) послуги з транспортування
(переміщення) вантажу трубопроводами України (пп. 251.1).
Платником рентної плати за транзит природного газу територією
України є уповноважений Кабінетом Міністрів України суб’єкт
господарювання, який надає (організовує) послуги з його транзиту
територією України (пп. 251.2).
Статтею 36 Податкового кодексу України визначається обов’язок
платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та
збору в порядку і в строки, визначені податковим та митним законодавством.
Цією самою статтею визначено, що податковий обов’язок виникає у
платника за кожним податком та збором і є безумовним та першочерговим
стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків,
передбачених законом. Виконання податкового обов’язку здійснюється
платником податків самостійно.
Згідно з підп. 254.2 платники рентної плати самостійно обчислюють
суму податкових зобов’язань з рентної плати.
254.3. Суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти
магістральних трубопроводів, що надають послуги з транспортування нафти і
нафтопродуктів, транзитного транспортування природного газу та аміаку,
розрахунок суми податкових зобов’язань з рентної плати за звітний
(податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, обчислюють як
добуток відповідного об’єкта оподаткування на відповідну ставку
оподаткування, з урахуванням коригуючого коефіцієнта.
Статтею 252 розділу ІХ Податкового кодексу України визначено
об’єкти оподаткування:
243
– для нафти та нафтопродуктів – фактичні обсяги, що транспортуються
територією України у податковому (звітному) періоді;
– для природного газу та аміаку – сума добутків відстаней відповідних
маршрутів їх транспортування (переміщення), узгоджених між платником
рентної плати та замовником на відповідний податковий (звітний) період, на
обсяги природного газу та аміаку, транспортованих (переміщених) кожним
маршрутом транспортування.
У статті 253 розділу ІХ Податкового кодексу України визначено ставки
оподаткування:
– 1,67 гривні – за транзитне транспортування 1000 куб. метрів
природного газу за кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його
транспортування (пп. 253.1.1);
– 4,5 гривні – за транспортування однієї тонни нафти магістральними
нафтопроводами (пп. 253.1.2);
– 4,5 гривні – за транспортування однієї тонни нафтопродуктів
магістральними нафтопродуктопроводами (пп. 253.1.3);
– 5,1 гривні – за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за
кожні 100 кілометрів відстані відповідних маршрутів його транспортування
(пп. 253.1.4).
У разі зміни тарифів на транспортування до ставок рентної плати пп.
253.2 передбачається застосування коригуючого коефіцієнта, який
обчислюється у порядку, встановленому КМУ, крім ставки рентної плати за
транзитне транспортування природного газу.
254.4. Платник податків відповідно до обов’язків, покладених на нього
у ст. 16 Податкового кодексу України, зобов’язаний подавати до
контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним
законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з
обчисленням і сплатою податків та зборів у строки та в обсягах, визначених
податковим законодавством.
244
Підпунктом 254.4 визначено, що розрахунок суми податкових
зобов’язань з рентної плати за звітний (податковий) період, що дорівнює
календарному місяцю, за формою, затвердженою ДПА, подається платником
органу державної податкової служби за місцем його податкової реєстрації
протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем
звітного (податкового) періоду (окремо за кожний місяць).
254.5. Згідно з цим підпунктом суми податкових зобов’язань з рентної
плати за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю,
вносяться платником за місцем його податкової реєстрації авансовими
платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного
місяця), виходячи з:
– фактичних обсягів природного газу та аміаку і відстані відповідних
маршрутів їх транспортування територією України;
– фактичних обсягів нафти і нафтопродуктів, що транспортуються
територією України, у відповідних декадах місяця.
254.6. У ст. 31 розділу І Податкового кодексу України визначено
загальні положення щодо строків сплати податків та зборів.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 розділу II цього Кодексу, платник
податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання
протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного
строку подання податкової звітності.
Сума податкових зобов’язань з рентної плати з урахуванням фактично
сплачених авансових платежів, визначена у податковому розрахунку за
відповідний податковий (звітний) період, вноситься (пп. 254.6) платниками
рентної плати до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що
настають за останнім календарним днем граничного строку подання такого
розрахунку.
254.7. Розділом ІІ Податкового кодексу України визначається порядок
адміністрування податків та зборів, визначених у першому розділі цього
245
Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог податкового
законодавства.
Так, ст. 111 розділу ІІ передбачається такий вид юридичної
відповідальності, як фінансова, що застосовується переважно відповідними
органами виконавчої влади.
Під час притягнення до фінансової відповідальності юридичних осіб
передбачається застосування штрафних санкцій, штрафів та пені.
Стягнення пені (глава 9 розділу I «Загальні положення») є одним із
інструментів забезпечення виконання зобов’язань у цивільних
правовідносинах.
Пеня нараховується після закінчення визначених цим Кодексом строків
погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу
(пп. 129.1.1 ст. 129).
Кодексом установлено, що при самостійному нарахуванні суми
грошового зобов’язання платником податків нарахування пені
розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем
граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим
Кодексом.
Закінчується нарахування пені (пп. 129.3.1 ст. 129 розділу ІІ) у день
зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства
України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або
грошових зобов’язань або у інших випадках, передбачених пп. 129.3 ст. 129
розділу ІІ.
Цією самою статтею Податкового кодексу України встановлюється, що
у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки
визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Пеня
нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних
санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120
відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на
день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини)
246
погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за
кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Стаття 255. Контроль та відповідальність платників
255.1. Платник несе відповідальність за правильність обчислення
рентної плати, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за
своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних
розрахунків згідно із нормами цього Кодексу та інших законів України.
255.2. Контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і
повнотою справляння рентної плати до бюджету здійснюють органи
державної податкової служби.
255.1. У розділі І ст. 16 визначено загальні умови щодо обов’язків
платників податків. Згідно з цими обов’язками платник повинен вести в
установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що
стосується обчислення і сплати податків та зборів (п. 16.3), подавати до
контролюючих органів у визначеному податковим та митним законодавством
порядку декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і
сплатою податків та зборів (п. 16.4), сплачувати податки та збори у строки та
у розмірах, встановлених податковим та митним законодавством (пп. 16.4.1).
Положеннями розділу ІХ передбачається, що суб’єкти господарювання,
які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів, що надають послуги
з транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитного транспортування
природного газу і аміаку вносять за місцем податкової реєстрації суми
зобов’язань з рентної плати за звітний (податковий) період – календарний
місяць, авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця і 5
числа наступного місяця).
Розрахунок суми податкових зобов’язань з рентної плати за звітний
(податковий) період подається платником органу державної податкової
служби за місцем його податкової реєстрації протягом 20 календарних днів,
247
що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду
(окремо за кожний місяць).
Сума податкових зобов’язань з рентної плати з урахуванням фактично
сплачених авансових платежів вноситься (п. 254.6) платниками рентної плати
до державного бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за
останнім календарним днем граничного строку подання такого розрахунку.
Відповідальність за правильність обчислення рентної плати, повноту і
своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання
органам державної податкової служби відповідних розрахунків, згідно із
нормами цього Кодексу та інших законів України, несе платник.
255.2. У статті 40 встановлено, що розділ II Податкового кодексу
України визначає порядок адміністрування податків і зборів, встановлених у
розділі I цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог
податкового та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого
контролю покладене на контролюючі органи.
У пункті 61.1 статті 61 розділу ІІ Податкового кодексу України
приведено визначення терміна «податковий контроль» – це система заходів,
що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності
нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також
дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових
операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за
дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно зі ст. 41 органи
державної податкової служби визначено контролюючими органами щодо
податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Таким чином, контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і
повнотою справляння рентної плати до бюджету здійснюють органи
державної податкової служби.
Податковий контроль, відповідно до норм глави 5 розділу ІІ цього
Кодексу, здійснюватиметься шляхом:
− ведення обліку платників податків;
248
− інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ДПС;
− перевірок і звірок згідно з вимогами Податкового кодексу України, а
також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням
якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому іншими
спеціальними законами, регулюючими відповідну сферу правовідносин;
− інших способів контролю, передбачених цим Кодексом.

з сайту http://edu.minfin.gov.ua

 

Друкувати Юридичний помічник » Коментар законодавства » Податковий кодекс »
1,238 переглядів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.