Приватизація квартир у малосімейному гуртожитку


«Малосімейні гуртожитки» відрізняються від інших гуртожитків тим, що у них окрема сім’я одержувала від адміністрації підприємства та профспілки ордер (переважно тимчасовий, терміном на 30 діб) на поселення в окрему кімнату, без інших співмешканців у ній, за особливе ставлення адміністрації підприємства, вислугу років, після одруження, по черзі, а іноді без неї. У таких гуртожитках за окремою сім’єю або мешканцем офіційно закріплювалась окрема кімната, чого переважно немає у гуртожитках інших типів. Побутові умови у малосімейних гуртожитках мало чим відрізняються від умов проживання у гуртожитках інших типів, або такі, як у комуналках, тобто з загальною кухнею та іншими вигодами, які можуть бути відсутні зовсім. Статус «малосімейного гуртожитку» не дає права на приватизацію кімнат мешканцями, але у останні роки слугує приводом для перепродажу таких гуртожитків, як і їх інших типів, разом з мешканцями. За цим слідують позбавлення комунальних послуг та масові виселення проживаючих.

Згідно зі ст. 127-131 Житлового кодексу УРСР та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, гуртожитки є спеціально збудованими або переобладнаними для цього житловими будинками, які призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також громадян у період роботи чи навчання.

Згідно з нормами Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” кімнати у гуртожитках приватизації не підлягають.

Приватизація житлових приміщень гуртожитків державної форми власності їх мешканцями можлива за умови приведення гуртожитків шляхом реконструкції у відповідність до вимог ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення” та введення їх в експлуатацію як житлових будинків для постійного проживання громадян. Гуртожитки “сімейного” типу загалом відповідають зазначеним вимогам, тому органи місцевого самоврядування можуть ухвалити рішення про зміну статусу будинку без проведення реконструкції.

У разі якщо гуртожитки належать до громадського житлового фонду, норми Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” на них не поширюються. У цьому випадку питання приватизації житлових приміщень гуртожитку його мешканцями може бути вирішене за умови передачі гуртожитку до комунальної власності за рішенням його власників та переобладнання їх у вищенаведеному порядку.

Набуття права на приватизацію житла за таких умов наступає з моменту видачі ордерів виконавчим органом влади його мешканцям. Пріоритетним правом на одержання цього житла користуються громадяни, які згідно із законодавством не можуть бути виселені з гуртожитків без надання їм іншого житла.

Оскільки норми законодавства в частині захисту житлових прав мешканців гуртожитків поширюються на останні незалежно від форми їх власності, питання виселення з гуртожитку регулюється ст. 132 Житлового кодексу Української РСР та розділом VII Примірного положення про гуртожитки «VII. Виселення з гуртожитків»:



«40. Сезонні,  тимчасові працівники і особи,  що працювали  за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у  навчальних  закладах  і  вибули  з  них,  підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку,  який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників   підприємств,  установ,  організацій,  які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою,  може  бути  виселено без  надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

41. З гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено:
1) інвалідів    війни    та    інших    інвалідів   з   числа військовослужбовців,  які стали  інвалідами  внаслідок  поранення, контузії або каліцтва,  що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні  інших  обов’язків  військової  служби,  або   внаслідок захворювання,  зв’язаного  з  перебуванням  на  фронті;  учасників Великої Вітчизняної війни,  які перебували у складі діючої  армії;

сім’ї  військовослужбовців і партизанів,  які загинули або пропали безвісти при  захисті  СРСР  чи  при  виконанні  інших  обов’язків військової  служби;  сім’ї військовослужбовців;  інвалідів з числа осіб  рядового  і  начальницького  складу   органів   Міністерства внутрішніх  справ СРСР,  які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва,  що їх вони дістали при виконанні  службових обов’язків;

2) осіб,  які  пропрацювали  на  підприємстві,  в   установі, організації,  що  надали  їм  жилу площу в гуртожитку,  не менш як десять років;

3) осіб,  звільнених  у  зв’язку  з ліквідацією підприємства, установи,  організації або за  скороченням  чисельності  чи  штату працівників;

4) пенсіонерів по старості,  персональних пенсіонерів; членів сім’ї  померлого  працівника,  якому  було  надано  жилу  площу  в гуртожитку;  інвалідів праці I і II груп,  інвалідів I і II груп з
числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

5) одиноких осіб  з  неповнолітніми  дітьми,  які  проживають разом з ними.

42. Осіб,  які проживають у гуртожитках,  виселяють  також  у разі   знесення   будинку   чи   переобладнання   будинку  (жилого приміщення) в нежилий,  а також  якщо  будинок  (жиле  приміщення) загрожує обвалом.  При цьому виселюваним надається інша жила площа в  гуртожитку  або  інше  жиле  приміщення  (сім’ї  –  кімната   в гуртожитку  для  проживання  сімей,  а  одинаку,  який  проживає в кімнаті,  що перебуває в його відособленому користуванні, – така ж кімната).

43. Надаване громадянам у зв’язку з виселенням  з  гуртожитку інше   жиле   приміщення  має  відповідати  вимогам,  передбаченим частиною другою  статті  114  Житлового  кодексу  Української  РСР.

44. Громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Громадяни можуть  бути  виселені  з  гуртожитку  без  надання іншого жилого приміщення також на підставах, передбачених частиною першою статті 116 Житлового кодексу Української РСР.»

аналіз законодавства зроблено В.Цілінським

Друкувати Юридичний помічник » Публікації »
1,310 переглядів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.