Захист права власності на землю


Право власності на землю гарантується Конституцією України, та набувається і здійснюється відповідно до ряду законів що регулюють земельні відносини.

Власниками землі (земельних ділянок) можуть бути громадяни України – фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. У випадках, встановлених законом набувати право власності на землю (земельні ділянки) можуть також іноземці, особи без громадянства,  іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, на які набуває права власності, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, створювати закриті водойми, здавати її в оренду, передавати дозволеними шляхами право власності іншим особам.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. В разі порушення таких правил, порушник притягується до відповідальності, найпростішими з яких є штрафи.

Однак, найпростішим, найменш капіталозатратнішим та відповідно, найпоширенішим способом використання власником земельної ділянки є передача її в оренду. Враховуючи те, що ринок землі не врегульований належним чином та існує мораторій на відчуження земельних ділянок зокрема сільськогосподарського призначення, активно працює позазаконна сфера – «тіньовий» ринок землі. За даними Державного земельного кадастру близько 43 мільйонів гектарів земель сільськогосподарського призначення перебувають в «тіньовому» ринковому обігу: незаконно здійснюється продаж, оренда земель. Такий характер земельних операцій гальмує інвестування у землю та агропромисловий комплекс та призводить до подальшої деградації осіб, які безпосередньо зацікавлені в роботі на ній та мають для цього необхідний досвід. На «тіньовому» ринку селяни, позбавлені можливості самостійно вести господарство, змушені або дешево продавати набуті ними у власність земельні паї, або здавати їх в оренду за плату, яка є набагато нижчою від ринкової. Окрім того ст..22 ЗУ «Про оренду землі» дозволяє сплачувати ренту не тільки грошима, а й у натуральній формі, тобто вирощуваною продукцією, чи послугами. Це в свою чергу позбавляє реальних власників мати готівкові кошти для особистих потреб, і змушує до подальших обмінно-бартерних операцій, на яких наживаються спекулянти та програє як власник який не отримує реального прибутку, так і держава, яка позбавлена доходу від податків і зборів.

Нерідко трапляється так, що у власника є державний акт, що посвідчує право власності на землю, і раптом такий законний власник виявляє. що його земельна ділянка обгороджена, на ній невідомо ким засаджено ріпак (фруктові дерева, викопано ставок, ведеться будівництво). Таким чином на початок власник позбавлений однієї складової права власності – права користування. В подальшому це може призвести до втрати інших елементів – володіння та розпорядження.

Ст.55 Конституції України встановлює, що «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Земельним кодексом України (глава 23) передбачено, що Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 41 Конституції України «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності».

Примусове відчуження земельної ділянки що є приватною власністю може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування її вартості. Примусове відчуження такого майна, з наступним повним відшкодуванням його вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов’язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов’язки чи обмеження.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а відповідна установа  яка видала акт, несе відповідальність за заподіяні збитки в повному обсязі.

Земельним кодексом України (ст. 156) визначено вичерпний перелік обставин, які тягнуть за собою відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, які заподіяні в результаті:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов’язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриття та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неотримання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки або обмежують права власників і землекористувачів, погіршують якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі в результаті хімічного забруднення, засмічення промисловими , побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Кожен власник або землекористувач повинен добре знати норми чинного законодавства, які захищають їх права на землю , оскільки в процесі життя вже мав справу з питаннями придбання, оформлення або відчуження землі і знає, що дана категорія справ відрізняється особливою складністю і заплутаністю. Складність земельних питань  пов’язана з тим, що інститут права власності на землю в Україні існує лише близько 20 останніх років, введення землі як об’єкта власності в цивільний оборот відбувалося і відбувається на тлі нестабільної економічної ситуації, розвалу сфери сільськогосподарського виробництва, політичних розбіжностей, що виражається в масі колізій і неузгодженостей між нормативними актами, які регулюють земельні відносини.

Необхідність обізнаності загалу власників земельної нерухомості із нормами що регулюють земельні відносини, та відсутність державної освітньої програми, диктує необхідність само організовуватися, для проведення власними силами у вигляді громадських організацій: круглих столів, семінарів, навчань, читання лекцій з актуальних питань, як глобальних на зразок дійсності та перспектив земельних відносин в Україні, так і до елементарних: про порядок захисту свого права власності на землю, порядок оформлення права власності, форми розпорядження землею, порядок документарного оформлення передачі землі в володіння, користування, розпорядження.

Друкувати Юридичний помічник » Публікації »
2,469 переглядів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.