Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.
В установчих документах зазначаються:
- найменування суб’єкта господарювання,
- мета і предмет господарської діяльності,
- склад і компетенція його органів управління,
- порядок прийняття ними рішень,
- порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків,
- умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.
Юридичної особи в залежності від форми власності повинні мати наступні установчі документи:
- Засновницький договір – повне товариство і командитне товариство;
- Статут – товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство, приватне підприємство, виробничий кооператив;
- Меморандум – командитне товариство з одним учасником.
У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.
Засновницький договір для ТОВ на сьогоднішній день не є обов’язковим документом.
Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.
Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про:
- його найменування,
- мету і предмет діяльності,
- розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів,
- порядок розподілу прибутків і збитків,
- органи управління і контролю, їх компетенцію,
- умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання,
- інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством.
Ці вимоги розповсюджуються і на ТОВ з одним засновником (учасником).
Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб’єктів у випадках, визначених законом.
Засновники юридичної особи при створенні в своєму рішенні можуть визначити діяльність юридичної особи на основі модельного статуту. При цьому їм не потрібен статут як окремий документ – достатньо одного рішення.
В рішенні про створення зазначається:
1) юридична особа буде діяти на підставі модельного статуту,
2)вид юридичної особи,
3) найменування,
4) місцезнаходження,
5) мета і предмет господарської діяльності,
6) склад засновників та учасників,
7) розмір статутного (складеного) капіталу,
8) розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів.
Модельний статут – типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.
Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть затвердити статут, та провадити діяльність на його підставі.
Зміст установчих документів юридичної особи залежить від її організаційно-правової форми і має свої особливості.
Установчі документи можуть містити і інші положення, які не суперечать законодавству України.
При відсутності в статуті обов’язкових положень суд може визнати такий статут недійсним, а державний реєстратор відмовить в реєстрації товариства.
Установчі документи повного та командитного товариств – засновницький договір, повинні також визначати розмір частки кожного учасника, форму їх участі в справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними внесків. Вкладники командитного товариства в засновницькому договорі вказують тільки сукупний розмір своїх доль в майні товариства, розмір, склад і порядок внесення ними внесків.
Кооперативи діють на підставі статутів.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Статут кооперативу повинен містити такі відомості:
- найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;
- мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;
- склад його засновників;
- умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;
- права і обов’язки членів та асоційованих членів кооперативу;
- порядок внесення змін до статуту кооперативу;
- порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати;
- форми участі членів кооперативу в його діяльності;
- порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;
- порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;
- порядок розподілу його доходу та покриття збитків;
- порядок обліку і звітності у кооперативі;
- порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов’язаних з цим майнових питань;
- порядок скликання загальних зборів;
- умови і порядок повернення паю.
Статут може містити інші пов’язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.