Відповідно до п.14. Постанови КМУ «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями» від 30 липня 1996 р. № 854 – Алкогольні напої повинні бути марковані в доступній для споживача формі згідно із законодавством про мови.
На лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) горілки та лікеро-горілчаних виробів зазначаються:
- загальна та власна назви виробу;
- найменування виробника;
- знак для товарів і послуг;
- географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб’єкта господарювання;
- вміст спирту (% об.);
- місткість посуду;
- штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки або контретикетки, чи пляшки (іншого посуду);
- вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами);
- позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва).
На видимій стороні етикетки або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код суб’єкта господарювання та номер ліцензії на виробництво.
Згідно положення п.17 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» від 15 червня 2006 р. N 833 – Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках).
ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів» зазначає:
«Етикетка – будь-яка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи надписи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з харчовими продуктами».
«Неправильно маркований харчовий продукт – харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо:
- етикетка підроблена або вводить в оману;
- харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;
- етикетка харчового продукту не відповідає обов’язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту.
Таким чином, якщо етикетка алкогольного напою не відповідає встановленим вимогам, суб’єкт господарювання, який допустив порушення – може бути притягнутий до відповідальності.
Статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначено, що поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб’єктом господарювання, безпосередньо, або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб’єкта господарювання.
Враховуючи зазначене Адміністративна колегія Антимонопольного комітету України може зобов’язати усунути порушення у місячний строк. В випадку не усунення – штраф в розмірі до 10% прибутку отриманого від реалізації цієї продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Стаття 155. КУпАП – “Порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю”.
Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, –
тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 23 ЗУ Про захист прав споживачів” . “Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів”:
У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за:
7) відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених ЗУ “Про електронну комерцію”) – у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, – у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;