Коментар до розділу 20 Податкового кодексу України “Перехідні положення”

РОЗДІЛ XX. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Підрозділ 1. Особливості справляння податку на доходи фізичних
осіб

1.  Податок  на  доходи  фізичних  осіб,  нарахований,  але  не
сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до
набрання  чинності  цим  Кодексом,  на  дату  набрання  чинності  цим
Кодексом  вважається  податковим  боргом  за  узгодженим  податковим
зобов’язанням  та  підлягає  відображенню  у  податковому  розрахунку  за
результатами  першого  звітного  кварталу,  протягом  якого  набирає
чинності  цей  Кодекс,  а  також  стягується  з  податкового  агента  із
застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.
2. Інвестиційний збиток, отриманий платником податку на доходи
фізичних  осіб  на 1  січня  року  набрання  чинності  цим  Кодексом,
враховується  при  обчисленні  інвестиційного  прибутку,  отриманого  за
операціями  з  цінними  паперами  чи  деривативами,  що  перебувають  в
обігу на організованому ринку цінних паперів, починаючи з результатів
за  такий  рік  у  частині  збитків,  понесених  внаслідок  продажу
інвестиційних  активів  через  професійних  торговців  цінними  паперами.
Обов’язок  документального  підтвердження  розміру  зазначених  збитків
покладається на платника податку.
3. Не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб
кошти,  що  сплачені  за  роботи  та/або  послуги,  виконані  та  надані  на
території  України  або  за  її  межами  у  період  проведення  в  Україні
фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, зокрема (але
не  виключно)  у  вигляді  заробітної  плати,  відшкодування  видатків  та
добових таким особам (крім резидентів України незалежно від їх участі у
проведенні зазначеного чемпіонату):
представникам або посадовим особам асоціацій − членів УЄФА;   620
членам  делегацій,  що  беруть  участь  у  чемпіонаті,  у  тому  числі
членам команд, які здобули право на участь у чемпіонаті;
фізичним особам, акредитованим УЄФА.
Дохід  інших  нерезидентів,  отриманий  у  період  проведення
чемпіонату із джерел походження з України, підлягає оподаткуванню на
загальних  підставах  з  урахуванням  положень  міжнародних  договорів
України  про  усунення  подвійного  оподаткування  доходів,  згода  на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
4. До 1 січня 2012 року не підлягають оподаткуванню податком на
доходи  фізичних  осіб  кошти,  що  відповідно  до  Закону  України “Про
проведення  експерименту  у житловому  будівництві на  базі  холдингової
компанії “Київміськбуд”  виплачуються  фізичним  особам  згідно  з
договорами  довірчого  управління,  укладеними  з  учасниками  фондів
банківського управління, та договорами пенсійних вкладів, укладеними
в  період  проведення  такого  експерименту (за  винятком  випадків,  коли
кошти  знімаються  такими  фізичними  особами  з  порушенням  умов
відповідно пенсійного вкладу або фонду банківського управління).
Встановити,  що  на  період,  визначений  Законом  України “Про
проведення  експерименту в житловому будівництві на базі холдингової
компанії “Київміськбуд”  не  підлягають  оподаткуванню  цим  податком
(не  відображаються  в  його  річній  податковій  декларації)  та  не
включаються  до  складу  загального  місячного  або  річного
оподатковуваного доходу платника податку в межах норм, передбачених
законом, такі доходи:
доходи, що були нараховані платнику податку відповідно до умов
трудового  або  цивільно-правового  договору  та  згодом  перераховані  на
його пенсійний вклад або на його рахунок учасника фонду банківського
управління, відкритий відповідно до  закону, як під час  їх нарахування,
так і під час їх перерахування на такий вклад або такий рахунок;   621
кошти,  що  нараховуються  та  вносяться  особою,  яка  не  є
платником  податку,  або  її  працедавцем (третьою  особою)  на  користь
платника  податку  на  пенсійний  вклад  або  рахунок  учасника  фонду
банківського управління такого платника податку;
кошти,  перераховані  фізичною  особою  до  власного  пенсійного
вкладу чи на власний рахунок  у фонді  банківського  управління  або  до
пенсійного  вкладу  чи  на  рахунок  у  фонді  банківського  управління
членів сім’ї такої фізичної особи першого ступеня споріднення;
доходи,  нараховані  платнику  податку  за  договором  пенсійного
вкладу  або  за  договором  довірчого  управління,  укладеного  з
уповноваженим банком відповідно до закону.
У  період,  визначений  Законом  України “Про  проведення
експерименту  в  житловому  будівництві  на  базі  холдингової  компанії
“Київміськбуд”, до складу витрат платника податку включаються суми
коштів,  внесені  платниками  податку  на  рахунки  учасників  фондів
банківського управління або за договорами пенсійних вкладів у розмірі,
що не перевищує 10 відсотків доходу такого платника податку за звітний
період.
5.  Якщо  норми  інших  законів  містять  посилання  на
неоподатковуваний  мінімум  доходів  громадян,  то  для  цілей  їх
застосування  використовується  сума  в  розмірі 17  гривень,  крім  норм
адміністративного  та  кримінального  законодавства  в  частині
кваліфікації  злочинів  або  правопорушень,  для  яких  сума
неоподатковуваного  мінімуму  встановлюється  на  рівні  податкової
соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169
розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

1.  Дане  положення  врегульовує  питання,  щодо  сплати  податку  на
доходи фізичних осіб, що був нарахований, проте не сплачений у період до
набрання чинності Податкового кодексу України, тобто до 1 січня 2011 року   622
(п. 1  розділу  ХІХ  цього  Кодексу).  Порядок  сплати  податку  на  доходи
фізичних  осіб  у  період  до  набрання  чинності  зазначеним  Кодексом
відбувався  відповідно  до  ст. 8  Закону  України  від 22.05.2003  р. № 889-IV
«Про  податок  з  доходів  фізичних  осіб». У  вказаному  Законі  зазначено, що
податковий  агент (див.  коментар до пп. 14.1.180 п. 14.1  ст. 14,  ст. 18 цього
Кодексу)  сплачує  податок  до  бюджету  під  час  виплати  оподатковуваного
доходу.  Якщо  оподатковуваний  дохід  нараховується,  але  не  виплачується
платнику  податку  особою,  що  його  нараховує,  то  податок,  який  підлягає
утриманню  з  такого  зараховуваного  доходу,  необхідно  сплатити
(перерахувати)  до  бюджету  у  строки,  встановлені  законом  для  місячного
податкового періоду (протягом 30 календарних днів, наступних  за останнім
календарним  днем  звітного (податкового)  місяця.  Якщо  оподатковуваний
дохід  виплачується  у  негрошовій  формі  чи  готівкою  з  каси  резидента,  то
податок  сплачується (перераховується)  до  бюджету  протягом  банківського
дня, наступного за днем такої виплати.
У  випадку  порушення  податковим  агентом  встановленого  вище
порядку  сплати  податку  на  доходи  фізичних  осіб  податкові  зобов’язання
щодо  даного  податку,  при  набранні  чинності  даного  Кодексу,  набувають
статусу  податкового  боргу (пп. 14.1.175  п. 14.1  ст. 14  цього  Кодексу)  за
узгодженим  податковим  зобов’язанням (п.п. 14.1.156  п. 14.1  ст. 14  цього
Кодексу).  Наявність  фактів  порушення  податкового  законодавства  щодо
сплати  податку  на  доходи  фізичних  осіб  зумовлює  застосування  до
податкового  агента  ряду  заходів  відповідальності,  які  передбачені  у  главі 8
даного Кодексу.
2.  У  даному  положенні  врегульовується  питання  обчислення
інвестиційного прибутку (див. коментар до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 цього
Кодексу)  отриманого  за  операціями  з  цінними  паперами (див.  ст. 3  Закону
України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»)
та деривативами (див. коментар до пп. 14.1.45 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) з
моменту  набрання  чинності Податковим  кодексом України,  тобто  з 1 січня   623
2011 року (п. 1 розділу ХІХ цього Кодексу).
Законодавець  зазначає,  що  інвестиційний  збиток,  отриманий
платником податку на доходи фізичних осіб (див. коментар до пп. 170.2.3 п.
170.2  ст.170  цього  Кодексу)  на 1  січня 2011  року,  враховується  при
визначенні  інвестиційного  прибутку,  отриманого  від  здійснення  операцій  з
цінними  паперами  чи  деривативами,  що  перебувають  на  організованому
ринку цінних паперів (див. ст. 2 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV
«Про  цінні  папери  та  фондовий  ринок»)  починаючи  з  результатів  за  такий
рік,  у  частині  збитків,  понесених  внаслідок  продажу  інвестиційних  активів
(див.  коментар  до  пп. 170.2.7  п. 170.2  ст.170  цього  Кодексу)  через
професійних  торговців  цінних  паперів:  господарських  товариств,  для  яких
операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банків
(ст. 17  Закону  України  від 23.02.2006  р. № 3480-IV «Про  цінні  папери  та
фондовий  ринок»).  Під  результатами  розуміється  фінансовий  результат
операцій  з  інвестиційними  активами  за  операціями  з  цінними  паперами  чи
деривативами,  що  перебувають  в  обігу  на  організованому  ринку  цінних
паперів.  Також  у  даному  положенні  законодавець  покладає  на  платника
податку  обов’язок  документального  підтвердження  розміру  отриманих
платником податків збитків.
3.  Коментований  пункт  регулює  особливості  оподаткування  окремих
видів  доходів фізичних  осіб,  окремих фізичних  осіб  у  період  проведення  в
Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу. Відповідно
до  п. 14  ст. 1  Закону  України «Про  організацію  та  проведення  фінальної
частини  чемпіонату Європи 2012  року  з футболу  в Україні»  вiд 19.04.2007
№ 962-V  періодом  проведення  чемпіонату  вважається  проміжок  часу,  який
починається  за  два  тижні  до  початку  проведення  чемпіонату  і  закінчується
через  два  тижні  після  його  проведення.  Згідно  з  цим  пунктом  на  період
проведення  чемпіонату  не  підлягають  оподаткуванню  податком  на  доходи
фізичних  осіб  кошти,  що  сплачені  за  роботи  та/або  послуги,  виконані  та   624
надані  на  території  України  або  за  її  межами  у  вигляді  заробітної  плати,
відшкодування видатків та добових таким особам тощо.
Положення  пункту,  що  коментується,  застосовуються  виключно  до
нерезидентів (осіб, що не є громадянами України), що безпосередньо беруть
участь  у  чемпіонаті  чи  забезпечують  його  організацію  або  здійснюють
контроль за його проведенням. До цієї категорії осіб належать: представники
або  посадові  особи  футбольних  асоціацій,  які  є  членами  УЄФА (Союзу
Європейських футбольних  асоціацій),  зокрема  голови футбольних  асоціацій
відповідних  країн,  їх  заступники  та  інші  уповноважені  відповідними
футбольними  асоціаціями  особи,  які  мають  усі  необхідні  підтверджувальні
документи, що  визначають  їх  статус;  члени  делегацій,  які  беруть  участь  у
чемпіонаті,  у  тому  числі  члени  команд,  які  здобули  право  на  участь  у
чемпіонаті, зокрема футболісти відвідних команд, які є учасниками фінальної
частини  чемпіонату,  тренерський  та  інший  обслуговуючий  персонал
відповідних  збірних  та  інші  особи,  які  входять  до  делегацій  відповідних
збірних  і  мають  відповідні  підтверджувальні  документи, що  визначають  їх
статус;  фізичні  особи,  акредитовані  УЄФА,  зокрема  судді,  залучені  до
обслуговування чемпіонату, представники засобів масової інформації та інші
особи,  які мають  відповідні підтверджувальні документи, що  визначають  їх
статус  осіб,  акредитованих  УЄФА  та  ін.  Доходи  осіб,  залучених  до
організації  та  проведення  чемпіонату,  що  підпадають  під  зазначені  вище
перелічені  категорії,  але  є  громадянами  України,  оподатковуються  за
ставками, що визначені ст. 167 Кодексу і не підпадають під дію цього пункту.
Згідно  з  положеннями  коментованого  пункту  доходи  інших  нерезидентів,
отримані  у період проведення  чемпіонату  із  джерел походження  з України,
що,  відповідно,  визначені  у  пп. 14.1.54  п. 14.1  ст. 14  Кодексу,  підлягають
оподаткуванню на загальних підставах з урахуванням положень міжнародних
договорів України про усунення подвійного оподаткування доходів, згода на
обов’язковість  яких  надана  Верховною  Радою  України.  Право  на
використання  положень  міжнародного  договору  надається  нерезиденту   625
відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу та за умови надання ними довідки (або
її  нотаріально  засвідченої  копії)  про  підтвердження  його  резидентства
відповідно  до Постанови КМУ  від 06.05.2001  р. № 470 «Про  затвердження
Порядку  звільнення (зменшення)  від  оподаткування  доходів  із  джерелом  їх
походження  з  України  згідно  з  міжнародними  договорами  України  про
уникнення  подвійного  оподаткування».  За  відсутності  довідки (або  її
нотаріально  засвідченої  копії)  про  підтвердження  резидентства  відповідні
доходи,  отримані  нерезидентом  у  період  проведення  чемпіонату  із  джерел
походження  з  України,  підлягають  оподаткуванню  відповідно  до
законодавства України без урахування положень міжнародного договору.
4.  Предметом  регулювання  коментованого  пункту  є  особливості
оподаткування  доходів,  що  нараховуються  платнику  податку  згідно  з
умовами договору пенсійних вкладів або договору довірчого управління, що
укладені з учасниками фондів банківського управління відповідно до Закону
України “Про  проведення  експерименту  у  житловому  будівництві  на  базі
холдингової компанії «Київміськбуд».
З метою посилення соціального захисту неповнолітніх, забезпечення їм
більш  сприятливих  стартових  умов  самостійного  життя  у  суспільстві,
розширення  можливостей  пенсійного  забезпечення  населення  України  та
відпрацювання  нових  організаційних  форм  та  економічних  механізмів
стимулювання житлового будівництва до 1 січня 2012 року, згідно з Законом
України «Про  проведення  експерименту  у  житловому  будівництві  на  базі
холдингової компанії «Київміськбуд» від 20 квітня 2000 року № 1674-ІІІ, не
підлягають  оподаткуванню  податком  із  доходів  фізичних  осіб  кошти,  які
виплачуються  відповідно  до  укладених  у  період  проведення  такого
експерименту  цивільно-правових  угод:  договорів  пенсійних  вкладів  або
договорів  довірчого  управління,  що  укладені  з  учасниками  фондів
банківського  управління.  Згідно  з  абзацом 3  ст. 1  Закону  України  «Про
проведення  експерименту  в  житловому  будівництві  на  базі  холдингової
компанії  «Київміськбуд»  «договір  довірчого  управління»  визначено  як   626
цивільно-правову  угоду,  за  якою  учасник  фонду  банківського  управління
передає  уповноваженому  банку  кошти  у  довірче  управління  на  умовах,
передбачених Правилами фонду  банківського  управління,  а  уповноважений
банк  об’єднує  кошти  учасників фонду  банківського  управління  та  здійснює
управління  цими  коштами  в  інтересах  учасника  фонду  банківського
управління  та  за його рахунок. Абзацом 4  ст. 1 цього Закону визначено, що
«договір про  додаткові пенсійні  виплати»  є цивільно-правовою  угодою між
учасником  пенсійного  фонду  банківського  управління  та  уповноваженим
банком,  яка  засвідчує  право  учасника  пенсійного  фонду  банківського
управління  на  визначених  договором  умовах  отримати  з  рахунка  цього
учасника фонду банківського управління додаткові пенсійні виплати.
У випадку дострокового розірвання договору або дострокового  зняття
коштів вкладником із пенсійного рахунку, або порушення умов, що визначені
договором  пенсійного  вкладу  або  договором  довірчого  управління,
укладеним  із  учасником  фонду  банківського  управління,  доходи
оподатковуються за ставками, що визначені ст. 167 Кодексу.
Згідно  з  положеннями  цього  пункту  не  підлягають  оподаткуванню
податком  на  доходи фізичних  осіб (не  відображаються  в  річній  податковій
декларації)  та  не  входять  до  складу  загального  місячного  або  річного
оподатковуваного доходу платника податку такі доходи:
– доходи, нараховані платнику податку  відповідно до умов  трудового
або цивільно-правового договору  та  згодом перераховані на його пенсійний
вклад  або  на  його  рахунок  учасника  фонду  банківського  управління.
Відповідно  до  пп. 14.1.161  п. 14.1  ст. 14  Кодексу  пенсійним  вкладом
вважаються  кошти,  внесені  на  пенсійний  депозитний  рахунок,  відкритий  у
банківській  установі  згідно  з  договором  пенсійного  вкладу  відповідно  до
закону.  Згідно  з  абзацом 23  ст. 1  Закону  України “Про  проведення
експерименту  у  житловому  будівництві  на  базі  холдингової  компанії
“Київміськбуд” фондом банківського управління є грошові кошти учасників   627
такого фонду, що  передані  у  довірче  управління  уповноваженому  банку  та
об’єднані ним;
–  кошти,  нараховані  та  внесені  на  користь  платника  податку
юридичною  або  фізичною  особою,  яка  не  є  платником  податку,  або  її
працедавцем  на  пенсійний  вклад,  або  на  рахунок  учасника  фонду
банківського управління такого платника податку;
–  кошти,  перераховані  фізичною  особою  до  власного  пенсійного
вкладу  або  на  власний  рахунок  у  фонді  банківського  управління  або  до
пенсійного  вкладу  чи  на  рахунок  у  фонді  банківського  управління  членів
сім’ї  такої  фізичної  особи  першого  ступеня  споріднення.  Відповідно  до
пп. 14.1.263  п. 14.1  ст. 14  Кодексу  членами  сім’ї  фізичної  особи  першого
ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому
числі усиновлені;
– доходи, нараховані платнику податку за договором пенсійного вкладу
або за договором довірчого управління, укладеного з уповноваженим банком,
яким  згідно  зі  ст. 1  абзацу 21  Закону  «Про  проведення  експерименту  в
житловому  будівництві  на  базі  холдингової  компанії  «Київміськбуд»
виступає  комерційний  банк,  з  яким  холдингова  компанія «Київміськбуд»
уклала угоду про надання відповідних повноважень.
Зокрема,  до  складу  витрат, що  враховуються  при  обчисленні  об’єкта
оподаткування,  не  включаються  суми  коштів,  що  внесені  платниками
податку  у  період,  визначений  Законом  України «Про  проведення
експерименту  в  житловому  будівництві  на  базі  холдингової  компанії
«Київміськбуд», на рахунки учасників фондів банківського управління або за
договорами  пенсійних  вкладів  у  розмірі,  що  не  перевищує 10  відсотків
доходу такого платника податку за звітний період.
5.  Пункт 5  підрозділу 1 «Особливості  справляння  податку  на  доходи
фізичних осіб» розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначає розмір
неоподатковуваного  мінімуму,  що  застосовується  у  різних  чинних  законах
України. Неоподатковуваний мінімум застосовується як нормативна одиниця   628
при  розрахунку  штрафних  санкцій  за  порушення  норм  адміністративного
законодавства (передбачено  Кодексом  України  про  адміністративні
правопорушення)  та  кримінального  законодавства (передбачено
Кримінальним кодексом України), а також при кваліфікації адміністративних
правопорушень (проступків) чи злочинів.
Посилання  на  неоподатковуваний  мінімум,  крім  норм  Кримінального
кодексу України  та Кодексу України  про  адміністративні  правопорушення,
містять положення близько трьохсот законів України.
Для  застосування  у  нормах  цього  кола  законів,  у  тому  числі
Кримінального  кодексу  України  та  Кодексу  України  про  адміністративні
правопорушення  в  частині  призначення  штрафних  санкцій  за  вчинені
правопорушення,  неоподатковуваний  мінімум  визначається  у  розмірі 17
гривень.
При  кваліфікації  адміністративних  правопорушень (проступків)  чи
злочинів, з метою встановлення суми завданої матеріальної шкоди (в основі
розрахунку  якої  передбачено  неоподатковуваний  мінімум)  як  обов’язкової
ознаки  об’єктивної  сторони  складу  адміністративного  правопорушення  чи
злочину,  неоподатковуваний  мінімум  визначається  у  розмірі  податкової
соціальної пільги для відповідного року.
У такому разі сума податкової соціальної пільги для відповідного року
встановлюється виключно у розмірі, визначеному підпунктом 169.1.1 пункту
169.1 статті 169 розділу  ІV Кодексу (цією статтею передбачено й  інші види
податкової  соціальної  пільги). Податкова  соціальна  пільга  для  відповідного
року  дорівнює 100  відсоткам (до 2015  року – 50  відсоткам)  розміру
прожиткового  мінімуму  для  працездатної  особи (у  розрахунку  на  місяць),
встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (див. коментар
статті 169).
Порядок  визначення  прожиткового  мінімуму  передбачається  Законом
України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (із
змінами й доповненнями), який закладає правову основу для встановлення  і   629
затвердження  прожиткового  мінімуму  та  врахування  його  при  реалізації
державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Розмір  прожиткового  мінімуму  встановлюється  законом  із  питань
затвердження  прожиткового  мінімуму  на  відповідний  рік  або  законом  про
Державний бюджет України на відповідний рік.
Розмір  неоподатковуваного  мінімуму,  посилання  на  який  містяться  у
положеннях  підзаконних  та  інших  правових  актах,  не  потребує  окремого
(іншого)  визначення,  оскільки  посилання  на  неоподатковуваний  мінімум  у
цих актах здійснюється, як правило, з урахуванням відповідної норми того чи
іншого закону.

Підрозділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість

1.  Тимчасово,  до 1  січня 2015  року,  сума  податку  на  додану
вартість,  що  повинна  сплачуватися  до  бюджету  переробними
підприємствами  усіх  форм  власності  за  реалізовані  ними  молоко,
молочну  сировину  та  молочні  продукти, м’ясо  та  м’ясопродукти,  іншу
продукцію  переробки  тварин,  закуплених  у  живій  вазі (шкури,
субпродукти, м’ясо-кісткове  борошно),  у  повному  обсязі  спрямовується
до спеціального фонду державного бюджету.
Порядок нарахування, виплати  і використання зазначених коштів
визначається Кабінетом Міністрів України.
2.  Тимчасово,  до 1  січня 2019  року,  звільняються  від  сплати
податку на додану вартість операції з:
а)  постачання  техніки,  обладнання,  устаткування,  визначених
статтею 7  Закону  України “Про  альтернативні  види  палива”,  на
території України;
б)  імпорту  за  кодами  УКТ  ЗЕД,  визначеними  статтею 7  Закону
України “Про  альтернативні  види  палива”,  техніки,  обладнання,
устаткування,  що  використовуються  для  реконструкції  існуючих  і   630
будівництва  нових  підприємств  з  виробництва  біопалива  і  для
виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів з метою
споживання біопалива, якщо такі товари не виробляються та не мають
аналогів  в Україні,  а  також  технічних  та  транспортних  засобів,  у  тому
числі  самохідних  сільськогосподарських  машин,  що  працюють  на
біопаливі, якщо такі товари не виробляються в Україні.
Порядок  ввезення  зазначених  техніки,  обладнання,  устаткування,
технічних  та  транспортних  засобів  визначається  Кабінетом  Міністрів
України.
У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених
товарів  платник  податку  зобов’язаний  збільшити  податкові
зобов’язання  за  результатами  податкового  періоду,  на  який  припадає
таке  порушення,  на  суму  податку  на  додану  вартість,  що  мала  бути
сплачена  в  день  ввезення  таких  товарів,  а  також  сплатити  пеню,
нараховану  на  таку  суму  податку,  виходячи  з 120  відсотків  облікової
ставки  Національного  банку  України,  що  діяла  на  день  збільшення
податкового зобов’язання, та за період  із дня ввезення таких товарів до
дня збільшення податкових зобов’язань.
3.  Протягом  дії  міжнародних  договорів  України,  згоду  на
обов’язковість  яких  надано  Верховною  Радою  України,  з  питань
космічної  діяльності  щодо  створення  космічної  техніки (включаючи
агрегати,  системи  та  їх  комплектуючі  для  космічних  комплексів,
космічних  ракет-носіїв,  космічних  апаратів  та  наземних  сегментів
космічних  систем),  але  не  пізніше 1  січня 2015  року,  звільняються  від
сплати податку на додану вартість операції з:
а)  постачання  у  митному  режимі  імпорту  товарів,  визначених  у
пункті “я”  частини  першої  статті 19  Закону  України “Про  Єдиний
митний  тариф” (у  редакції  Закону  України  від 19  травня 2009  року
№ 1342−VI),  у  межах  граничних  обсягів,  встановлених  Кабінетом
Міністрів  України,  за  умови  цільового  використання  таких  товарів  у   631
виробництві  космічної  техніки (включаючи  агрегати,  системи  та  їх
комплектуючі  для  космічних  комплексів,  космічних  ракет-носіїв,
космічних  апаратів  та  наземних  сегментів  космічних  систем),
резидентами  −  суб’єктами  космічної  діяльності,  які  отримали  ліцензію
на право здійснення такої діяльності та беруть участь у реалізації таких
міжнародних  договорів. Перелік  таких резидентів −  суб’єктів космічної
діяльності  встановлюється  спеціально  уповноваженим  центральним
органом  виконавчої  влади,  що  реалізує  державну  політику  в  галузі
космічної діяльності.
У  разі  порушення  цільового  використання  товарів  або
перевищення  граничних  обсягів  їх  імпорту,  встановлених  Кабінетом
Міністрів  України,  відповідний  суб’єкт  космічної  діяльності,  який
фактично  скористався  правом на податкову пільгу,  вважається  таким,
що  умисно  ухиляється  від  оподаткування,  і  до  нього  застосовуються
штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог чинного законодавства;
б)  постачання  на  митній  території  України  результатів  науково-
дослідних  і  дослідницько-конструкторських  робіт,  які  виконуються
платниками  податку  за  рахунок  кредитних  коштів,  залучених  під
гарантії Кабінету Міністрів України  для фінансування  ратифікованого
Верховною  Радою  України  Договору  між  Україною  та  Федеративною
Республікою  Бразилія  про  довгострокове  співробітництво  щодо
використання ракети-носія “Циклон-4” на пусковому центрі Алкантара,
на  користь  резидентів  −  суб’єктів  космічної  діяльності,  які  отримали
ліцензію  на  право  її  здійснення  та  беруть  участь  у  реалізації  цього
Договору.  З метою  застосування  цієї  пільги Кабінет Міністрів України
встановлює  порядок  ведення  реєстру  зазначених  науково-дослідних  і
дослідно-конструкторських робіт.
У разі порушення умов  звільнення від оподаткування результатів
науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, а саме при їх
поставці  для  цілей,  не  передбачених  зазначеним  Договором,  платник   632
податку,  що  фактично  скористався  правом  на  податкову  пільгу,
вважається таким, що умисно ухиляється від оподаткування,  і до нього
застосовуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до вимог закону.
4. Тимчасово,  до 1  січня 2016 року,  суб’єкти літакобудування, що
підпадають  під  дію  норм  статті 2  Закону  України “Про  розвиток
літакобудівної  промисловості”,  звільняються  від  сплати  податку  на
додану вартість по операціях з:
ввезення (пересилання)  на  митну  територію України  під  митним
режимом  імпорту (реімпорту)  товарів,  крім  підакцизних,  що
використовуються  для  потреб  літакобудівної  промисловості,  якщо  такі
товари  є  звільненими  від  оподаткування  ввізним  митом  згідно  із
пунктом “р”  частини  першої  статті 19  Закону  України “Про  Єдиний
митний тариф”;
постачання  на  митній  території  України  результатів  науково-
дослідних  і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для
потреб літакобудівної промисловості.
У  разі  порушення  вимог,  встановлених  цим  підрозділом,  до
платників  податку  −  суб’єктів  літакобудування  застосовуються  норми
розділу ІІ цього Кодексу.
5.  Тимчасово,  до 1  січня 2015  року,  звільняються  від  оподаткування
податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг
суб’єктами  підприємницької  діяльності  −  резидентами  України,  які
одночасно  здійснюють  видавничу  діяльність,  діяльність  з  виготовлення,
розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу і картону. При
цьому  дохід  такого  суб’єкта  підприємницької  діяльності,  отриманий  від
видавничої  діяльності,  діяльності  з  виготовлення,  розповсюдження
книжкової  продукції  та  виробництва  паперу  і  картону,  має  становити  не
менше 100  відсотків  від  загальної  суми  його  доходу  за  перший  звітний
(податковий)  період  з  часу  створення  такого  суб’єкта  підприємницької
діяльності  або  не  менше 50  відсотків  від  загальної  суми  його  доходу  за   633
попередній звітний (податковий) рік.
6.  Тимчасово,  до 1  січня 2015  року,  звільняються  від
оподаткування податком на додану вартість операції  з виконання робіт
та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення
та  розповсюдження  видавництвами,  видавничими  організаціями,
підприємствами  поліграфії,  розповсюджувачами  книжкової  продукції,
виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і
картону,  вироблених  в Україні  для  виготовлення книжкової продукції,
учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського
виробництва,  а  також  операції  з  постачання  книжкової  продукції,
виробленої  в  Україні,  крім  реклами,  послуг  з  розміщення  матеріалів
рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного
характеру.
7.  Тимчасово,  до 1  січня 2015  року,  звільняються  від
оподаткування податком на додану вартість операції  з  імпорту товарів,
визначених пунктом “о” частини першої статті 19 Закону України “Про
Єдиний  митний  тариф”,  а  також  операції  з  постачання  цих  товарів
переробникам,  видавництвам  і  підприємствам  поліграфії  на  території
України.
У  разі  нецільового  використання  зазначених  товарів  платник
податку  зобов’язаний  збільшити  податкові  зобов’язання  за  наслідками
податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку
на  додану  вартість,  що  мала  бути  сплачена  в  момент  імпорту  таких
товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.
8. На період до 1 січня 2015 року за нульовою ставкою оподатковується
податком на  додану  вартість постачання  товарів (крім підакцизних  товарів)
та  послуг (крім  послуг,  що  надаються  під  час  проведення  лотерей  і
розважальних  ігор та послуг з постачання підакцизних товарів, отриманих у
межах  договорів  комісії (консигнації),  поруки,  доручення,  довірчого
управління,  інших  цивільно-правових  договорів, що  уповноважують  такого   634
платника  податку (далі  −  комісіонера)  здійснювати  постачання  товарів  від
імені  та  за  дорученням  іншої  особи (далі  −  комітента)  без  передання  права
власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами
та  організаціями  громадських  організацій  інвалідів,  які  засновані
громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів,
які  мають  там  основне  місце  роботи,  становить  протягом  попереднього
звітного  періоду  не  менше 50  відсотків  середньооблікової  чисельності
штатних  працівників  облікового  складу,  і  за  умови, що  фонд  оплати  праці
таких  інвалідів  становить  протягом  звітного  періоду  не менше 25  відсотків
суми  загальних  витрат  на  оплату  праці,  що  відносяться  до  складу  витрат
виробництва.
Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок
якого  сума  витрат,  понесених  на  переробку (обробку,  інші  види
перетворення)  сировини,  комплектуючих,  складових  частин,  інших
покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких  товарів,
становить  не  менше 8  відсотків  продажної  ціни  таких  виготовлених
товарів.
Зазначені  підприємства  та  організації  громадських  організацій
інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у
відповідному  органі  державної податкової  служби,  яка  здійснюється  на
підставі  подання  позитивного  рішення  міжвідомчої  Комісії  з  питань
діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів
та  відповідної  заяви  платника  податку  про  бажання  отримати  таку
пільгу  відповідно  до  Закону  України “Про  основи  соціальної
захищеності інвалідів в Україні”.
При  порушенні  вимог  цього  пункту  платником  податку
податковий  орган  скасовує його  реєстрацію  як  особи, що має право на
податкову  пільгу,  а  податкові  зобов’язання  такого  платника  податку
перераховуються  з  податкового  періоду,  за  наслідками  якого  були
виявлені  такі  порушення,  відповідно  до  загальних  правил   635
оподаткування,  встановлених  цим  Кодексом,  та  з  одночасним
застосуванням відповідних фінансових санкцій.
Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у
порядку, встановленому законодавством.
9.  До 1  вересня 2012  року  податок  на  додану  вартість  не
справляється  під  час  увезення  на  митну  територію  України  предметів
під  митним  режимом  імпорту (реімпорту),  які  звільняються  від
оподаткування  ввізним митом  згідно  з  нормами  пункту “щ2
”  статті 19
Закону України “Про Єдиний митний тариф”.
При порушенні цільового використання таких предметів або при їх
відчуженні  на  митній  території  України  за  будь-яку  компенсацію  до
платників  податків  застосовуються  штрафні (фінансові)  санкції
відповідно до вимог закону.
10.  Встановити, що  за  податковими  зобов’язаннями  з  податку  на
додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року
включно ставка податку становить 20 відсотків; з 1 січня 2014 року − 17
відсотків.
11.  Реєстрація  податкових  накладних  платниками  податку  на
додану вартість − продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних
запроваджується  для платників цього податку,  у яких  сума податку на
додану вартість в одній податковій накладній становить:
понад 1 мільйон гривень − з 1 січня 2011 року;
понад 500 тисяч гривень − з 1 квітня 2011 року;
понад 100 тисяч гривень − з 1 липня 2011 року;
понад 10 тисяч гривень − з 1 січня 2012 року.
Податкова  накладна,  в  якій  сума  податку  на  додану  вартість  не
перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру
податкових накладних.   636
До  платників  податку,  для  яких  на  дату  виписки  накладної  цим
підрозділом  не  запроваджено  обов’язковість  реєстрації  податкової
накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не  застосовуються
норми  абзаців  восьмого  і  дев’ятого  пункту 201.10  статті 201  цього
Кодексу.
12.  Тимчасово,  до 1  січня 2016  року,  звільняються  від
оподаткування  податком  на  додану  вартість  операції  з  постачання
національних  фільмів,  визначених  Законом  України “Про
кінематографію”,  виробниками,  демонстраторами  та
розповсюджувачами національних фільмів, а також постачання робіт та
послуг з виробництва, у тому числі тиражування, національних фільмів
та  іноземних  фільмів,  дубльованих,  озвучених,  субтитрованих
державною  мовою  на  території  України,  а  також  постачання  робіт  та
послуг з дублювання, озвучення та/або субтитрування державною мовою
іноземних фільмів на території України.
13.  Тимчасово,  до 1  січня 2016  року,  звільняються  від
оподаткування  податком  на  додану  вартість  операції  з  постачання
послуг з демонстрування, розповсюдження та/або публічного сповіщення
національних  фільмів  та  іноземних  фільмів,  дубльованих,  озвучених
та/або  субтитрованих  державною  мовою  на  території  України,
демонстраторами,  розповсюджувачами  та/або  організаціями  мовлення
(публічними сповіщувачами).
14.  При  від’ємному  значенні  сум  податку  на  додану  вартість,
обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1  статті 200 цього
Кодексу,  по  підприємствах  суднобудування  і  літакобудування
відшкодування  з  бюджету  здійснюється  у  податковому  періоді,
наступному  за  звітним  періодом,  у  якому  виникло  від’ємне  сальдо
податку в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.
15. Тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання відходів і
брухту чорних і кольорових металів, зернових культур товарних позицій   637
1001−1008 (крім товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00
00),  технічних  культур  товарних  позицій 1205  і 1206,  крім  їх  першого
постачання  сільськогосподарськими  підприємствами  −  виробниками
зазначених товарів, деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404  згідно  з
УКТ  ЗЕД,  у  тому числі  операції  з  імпорту  таких  товарів,  звільняються
від оподаткування податком на додану вартість.
У  разі  вивезення  в  митному  режимі  експорту  таких  товарів
нульова ставка не застосовується, крім експорту операцій з постачання
зернових  культур  товарних  позицій 1001−1008  та  технічних  культур
товарних позицій 1205  і 1206, щодо яких нульова ставка застосовується
до 1 липня 2011 року.
16. У  період  з 1  січня 2012  року  до 31  грудня 2013  року  включно
операції  з  постачання  необроблених  шкур  та  чиненої  шкіри  без
подальшої  обробки (товарні  позиції 4101−4103, 4301),  у  тому  числі
операції  з  імпорту  таких  товарів,  звільняються  від  оподаткування
податком на додану вартість.
У  разі  вивезення  в  митному  режимі  експорту  таких  товарів
нульова ставка не застосовується.
17. Виключено.
18.  Особи,  які  перейшли  на  загальну  систему  оподаткування  із
спрощеної  системи  оподаткування  і  не  були  зареєстровані  платниками
податку  на  додану  вартість,  підлягають  обов’язковій  реєстрації
платниками  податку  на  додану  вартість  з  урахуванням  вимог  пункту
181.1  статті 181  цього  Кодексу.  Обсяг  оподатковуваних  операцій
визначається  починаючи  з  періоду  переходу  на  загальну  систему
оподаткування.

1. З метою формування конкурентоспроможного вітчизняного сільського
господарства  і  рибальства  та  підтримки  власного  виробництва  продукції   638
стаття 209 «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського
та  лісового  господарства,  а  також  рибальства»  розділу V  цього  Кодексу
визначає умови застосування пільгових режимів оподаткування податком на
додану вартість цього виду економічної діяльності.
Головною перевагою цієї статті є те, що сума податку на додану вартість,
нарахована  сільськогосподарським  підприємством  на  вартість  поставлених
ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та
повністю  залишається  у  розпорядженні  такого  сільськогосподарського
підприємства  для  відшкодування  суми  податку,  сплаченої (нарахованої)
постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано
податковий кредит,  а  за наявності  залишку  такої  суми податку – для  інших
виробничих цілей.
Указані  суми  податку  на  додану  вартість  акумулюються
сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих
в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення»
такий режим оподаткування застосовується до 31 грудня 2017 року включно.
З 1  січня 2018  року  стаття 209 «Спеціальний  режим  оподаткування
діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства»
розділу V  цього  Кодексу  втрачає  свою  чинність,  а  діяльність  у  сфері
сільського  та  лісового  господарства,  а  також  рибальства  здійснюється  в
загальному  порядку,  передбаченому  розділом V «Податок  на  додану
вартість» цього Кодексу.
2.  З  метою  забезпечення  екологічних  та  організаційних  засад
виробництва (видобутку)  і  використання  альтернативних  видів  палива  та
стимулювання  збільшення  частки  їх  використання  до 20  відсотків  від
загального  обсягу  споживання  палива  до 2020  року,  відповідно  до  статті 7
«Технічні засоби, що працюють на альтернативних видах палива, та порядок
підтвердження  здатності  технічного  засобу  працювати  на  альтернативних
видах палива» Закону України «Про альтернативні види палива» (у редакції   639
від 21.05. 2009 р. № 1391-VI) та абзацу 1 пункту 2 підрозділу 2 «Особливості
справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення»
цього  Кодексу,  до 1  січня 2019  року  звільняються  від  сплати  податку  на
додану  вартість операції  з постачання  техніки, обладнання  та устаткування,
які  класифікуються  за  кодами УКТ  ЗЕД 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416,
8417, 8419, 8422, 40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 90 00 00, 8514.
Абзацом 2  зазначеного  пункту  звільняється  також  імпорт  техніки,
обладнання, устаткування, що використовуються для реконструкції наявних і
будівництва нових підприємств  із виробництва біопалив  і для виготовлення
та  реконструкції  технічних  і  транспортних  засобів  із  метою  споживання
біопалив, якщо такі товари не виробляються та не мають аналогів в Україні, а
також  технічних  та  транспортних  засобів,  у  тому  числі  самохідних
сільськогосподарських машин, що працюють на біопаливі, якщо такі товари
не  виробляються  в Україні  і  які  класифікуються  за  кодами УКТ  ЗЕД 8701,
8702, 8704, 8705, 8709 згідно зі статтею 7 Закону України «Про альтернативні
види палива».
Порядок  ввезення  зазначених  техніки,  обладнання  та  устаткування
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 4 пункту 2 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на
додану  вартість»  розділу  ХХ «Перехідні  положення»  Кодексу
встановлюється  відповідальність  за  порушення  вимог  щодо  цільового
використання  товарів,  вказаних  у  пункті 2  абзаців 2, 3  цього  розділу.
Відповідно  до  цього,  у  разі  порушення  таких  вимог,  платник  податку
зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового
періоду,  на  який  припадає  таке  порушення,  на  суму  податку  на  додану
вартість,  що  мала  бути  сплачена  в  день  ввезення  таких  товарів,  а  також
сплатити пеню, нараховану на  таку  суму податку,  виходячи  з 120  відсотків
облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення
податкового  зобов’язання, та  за період  із дня ввезення таких товарів до дня
збільшення податкових зобов’язань.   640
3.  Преференції  для  розвитку  космічної  галузі  щодо  створення
космічної  техніки (включаючи  агрегати,  системи  та  їх  комплектуючі  для
космічних  комплексів,  космічних  ракет-носіїв,  космічних  апаратів  та
наземних  сегментів  космічних  систем)  забезпечуються  дією  пункту 3
підрозділу 2 «Особливості  справляння  податку  на  додану  вартість»  розділу
ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу. Згідно  з цією нормою протягом
дії  міжнародних  договорів  України,  згоду  на  обов’язковість  яких  надано
Верховною  Радою  України,  але  не  пізніше 1  січня 2015  року,  тобто  до 31
грудня включно, звільняються від сплати податку на додану вартість операції
з:
а) постачання у митному режимі  імпорту товарів, визначених у пункті
«я» частини першої статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (у
редакції Закону України від 19 травня 2009 року № 1342-VI).
Граничні  обсяги  цих  товарів  встановлюються  Кабінетом  Міністрів
України  за  умови  цільового  використання  таких  товарів  у  виробництві
космічної  техніки (включаючи  агрегати,  системи  та  їх  комплектуючі  для
космічних  комплексів,  космічних  ракетоносіїв,  космічних  апаратів  та
наземних  сегментів космічних  систем), резидентами –  суб’єктами космічної
діяльності,  які  отримали  ліцензію  на  право  здійснення  такої  діяльності  та
беруть участь у реалізації таких міжнародних договорів.
Перелік таких резидентів – суб’єктів космічної діяльності
встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику в галузі космічної діяльності.
За  порушення  цільового  використання  товарів  або  перевищення
граничних  обсягів  їх  імпорту,  встановлених  Кабінетом  Міністрів  України,
відповідний суб’єкт космічної діяльності, який фактично скористався правом
на податкову пільгу, визначену цим Кодексом, вважається таким, що умисно
ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються штрафні (фінансові)
санкції відповідно до вимог чинного законодавства;   641
б)  згідно  з  Договором  між  Україною  та  Федеративною  Республікою
Бразилія  про  довгострокове  співробітництво  щодо  використання  ракети-
носія «Циклон-4»  на  пусковому  центрі  Алкантара  поставки  на  митній
території  України  результатів  науково-дослідних  і  дослідницько-
конструкторських  робіт,  які  виконуються  платниками  податку  на  додану
вартість  за  рахунок  кредитних  коштів,  залучених  під  гарантії  Кабінету
Міністрів  України  для  фінансування  ратифікованого  Верховною  Радою
України  цього  Договору  на  користь  резидентів –  суб’єктів  космічної
діяльності,  які отримали ліцензію на право  її  здійснення  та беруть участь  у
реалізації  такого  Договору,  Кабінетом  Міністрів  України  встановлюється
Порядок  ведення  реєстру  зазначених  науково-дослідних  і  дослідницько-
конструкторських  робіт  із  метою  застосування  пільги,  яка  визначена  пп.  б
пункту 3 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість»
розділу  ХХ «Перехідні  положення»  Кодексу.  Цей  Порядок  встановлено
постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 2009 року № 1170.
У  разі  порушення  умов  звільнення  від  оподаткування,  результатів
науково-дослідних  і  дослідницько-конструкторських  робіт,  а  саме  при  їх
поставці для цілей, не передбачених зазначеним Договором та цим Кодексом,
платник  податку,  який  фактично  скористався  правом  на  податкову  пільгу,
вважається  таким,  що  умисно  ухиляється  від  оподаткування,  до  нього
застосовуються  штрафні (фінансові)  санкції  відповідно  до  вимог  чинного
законодавства.
4. Суб’єкти літакобудування, що визначені статтею 2 Закону України
«Про  розвиток  літакобудівної  промисловості»,  які  здійснюють  ввезення
(пересилання)  на  митну  територію  України  під  митним  режимом  імпорту
(реімпорту)  згідно  з  нормами  статті 188  глави 29  та  статті 190  глави 30
Митного  кодексу  України  товари,  крім  підакцизних, що  використовуються
для потреб літакобудівної промисловості, і якщо такі товари звільняються від
оподаткування ввізним митом згідно із нормами пункту «р» статті 19 Закону
України «Про Єдиний  митний  тариф»,  звільняються  від  сплати  податку  на   642
додану вартість до 1 січня 2016 року у відповідно до пункту 4 підрозділу 2
«Особливості  справляння  податку  на  додану  вартість»  розділу  ХХ
«Перехідні положення» Кодексу.
Зазначена  норма  Кодексу  застосовується  також  до  суб’єктів,  які
здійснюють операції щодо поставки на митну територію України результатів
науково-дослідних  і  дослідницько-конструкторських  робіт,  які  виконуються
для потреб літакобудівної промисловості.
При порушенні вимог, установлених пунктом 4 підрозділу 2 розділу
ХХ «Перехідні  положення»  Кодексу,  до  платників  податку –  суб’єктів
літакобудування – застосовуються норми розділу ІІ цього Кодексу.
5. Пунктом 5  підрозділу 2 «Особливості  справляння  податку  на  додану
вартість»  розділу  ХХ «Перехідні  положення»  цього  Кодексу  тимчасово
звільняються  від  оподаткування  податком  на  додану  вартість  операції  з
виконання  робіт  та  постачання  послуг  суб’єктами  підприємницької
діяльності –  резидентами  України,  які  одночасно  здійснюють  видавничу
діяльність, діяльність із виготовлення, розповсюдження книжкової продукції
та  виробництва паперу  і картону. При цьому  валовий дохід  такого  суб’єкта
підприємницької діяльності, отриманий від видавничої діяльності, діяльності
з виготовлення, розповсюдження книжкової продукції та виробництва паперу
і  картону,  має  становити  не  менше 100  відсотків  від  загальної  суми  його
валового  доходу  за  перший  звітний (податковий)  період  із  часу  створення
такого  суб’єкта  підприємницької  діяльності  або  не  менше 50  відсотків  від
загальної суми його валового доходу за попередній звітний (податковий) рік.
Термін дії цього пункту законодавцем встановлено до 1 січня 2015 року.
6.  З  метою  подальшого  ефективного  розвитку  цієї  галузі  пунктом 6
підрозділу 2 «Особливості  справляння  податку  на  додану  вартість»  розділу
ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово встановлюються преференції
щодо  оподаткування  операції  з  виконання  робіт  та  поставки  послуг  у
видавничій  діяльності,  діяльності  з  виготовлення  та  розповсюдження
видавництвами,  видавничими  організаціями,  підприємствами  поліграфії,   643
розповсюджувачами  книжкової  продукції,  виробленої  в  Україні,  операції  з
виробництва  та/або  поставки  паперу  і  картону,  вироблених  в  Україні  для
виготовлення  книжкової  продукції,  а  також  операції  з  поставки  книжкової
продукції, виробленої в Україні, крім послуг реклами, розміщення матеріалів
рекламного  та  еротичного  характеру  і  видань  рекламного  та  еротичного
характеру.  Такі  преференції  законодавцем  встановлені  строком  до 1  січня
2015 року.
7. Пунктом 7 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану
вартість»  тимчасово  звільняються  від  оподаткування  податком  на  додану
вартість операції з імпорту товарів, визначених пунктом «о» частини першої
статті 19  Закону України «Про Єдиний  митний  тариф»,  а  також  операції  з
постачання  цих  товарів  переробникам,  видавництвам  і  підприємствам
поліграфії  на  території  України.  Строк  дії  цієї  норми  визначений
законодавцем  до 1  січня 2015  року,  тобто  ця  норма  діє  до 31  грудня 2014
року  включно.  З 1  січня 2015  року  оподаткування  таких  операцій
здійснюється в загальному порядку, визначеному цим Кодексом.
Нормою Закону України «Про Єдиний митний тариф» в частині першій
статті 19  пункту «о»  встановлено  перелік  товарів,  які  не  виробляються  в
Україні  та  ввозяться  на  митну  територію  України  для  використання  у
видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка
виробляється  в  Україні.  До  таких  товарів  згідно  з  цим  законом  та
Українською  класифікацією  товарів  зовнішньоекономічної  діяльності
належать товари за кодами: (УКТ ЗЕД) (2371-а, 237б-14, 2371в-14, 2371г-14).
Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України.
У  разі  нецільового  використання  зазначених  товарів  платник  податку
на  додану  вартість,  відповідно  до  цього  Кодексу,  зобов’язаний  збільшити
податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає
таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена
в  момент  імпорту  таких  товарів,  а  також  сплатити  пеню  відповідно  до
законодавства України.   644
8. Пунктом 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану
вартість»  розділу  ХХ  Кодексу  за  нульовою  ставкою  податку  на  додану
вартість  оподатковуються  операції  з  постачання  товарів (крім  підакцизних
товарів та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей та
розважальних ігор та послуг із постачання підакцизних товарів, отриманих у
межах  договорів  комісії (консигнації),  поруки,  доручення,  довірчого
управління,  інших  цивільно-правових  договорів, що  уповноважують  такого
платника податку (далі – комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені
та  за  дорученням  іншої  особи (далі –  комітента)  без  передання  права
власності на такі товари. Такі преференції встановлені даною нормою цього
Кодексу на строк до 1 січня 2015 року,
Визначені  цією  нормою  товари  безпосередньо  виготовляються
підприємствами  та  організаціями  громадських  організацій  інвалідів,  які
засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість
інвалідів,  які  мають  там  основне  місце  роботи,  становить  протягом
попереднього  звітного  періоду  не  менше 50  відсотків  середньооблікової
чисельності  штатних  працівників  облікового  складу,  і  за  умови,  що  фонд
оплати праці таких  інвалідів становить протягом  звітного періоду не менше
25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу
валових витрат виробництва.
За змістом цієї норми безпосереднім вважається виготовлення
товарів/послуг, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку
(обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових,
інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів,
становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.
Зазначеною  нормою  встановлює  також  право  таких  підприємств  та
організацій  інвалідів  на  застосовування  цієї  пільги  за  умови  наявності
реєстрації  у  відповідному податковому  органі,  яка  здійснюється на підставі
подання  позитивного  рішення  міжвідомчої  Комісії  з  питань  діяльності
підприємств  та організацій  громадських організацій  інвалідів  та  відповідної   645
заяви  платника  податку  про  бажання  отримати  таку  пільгу  відповідно  до
Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Цією  нормою  встановлюється  також  і  відповідальність  щодо
порушення  таких  вимог.  Так,  при  порушенні  вимог  цього  підпункту
платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що
має  право  на  податкову  пільгу,  а  податкові  зобов’язання  такого  платника
податку  перераховуються  з  податкового  періоду,  за  наслідками  якого  були
виявлені  такі  порушення,  відповідно  до  загальних  правил  оподаткування,
встановлених  цим  Кодексом,  та  з  одночасним  застосуванням  відповідних
фінансових санкцій.
Податкова  звітність  таких  підприємств  та  організацій  надається  в
порядку, встановленому згідно з чинним законодавством.
9. Відповідно до змісту пункту 9 підрозділу 2 «Особливості справляння
податку  на  додану  вартість»  до 1  вересня 2012  року  податок  на  додану
вартість  не  справляється  під  час  ввезення  на  митну  територію  України
предметів  під  митним  режимом  імпорту (реімпорту),  які  звільняються  від
оподаткування ввізним митом згідно з нормами пункту «щ2
» частини першої
статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Згідно з цим законом
перелік  та  обсяги  таких  предметів  із  визначенням  їх  кодів  відповідно  до
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (2371а-
14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14)  затверджуються  Кабінетом  Міністрів
України.
При  порушенні  цільового  використання  таких  предметів  або  при  їх
відчуженні  на  митній  території  України  за  будь-яку  компенсацію  до
платників податків застосовуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до
вимог чинного законодавства.
10.  З  метою  зниження  податкового  навантаження  на  вітчизняних
суб’єктів господарювання зменшення зловживань в адмініструванні податку
на  додану  вартість  та  наближення  норм  українського  податкового
законодавства  до  європейських  стандартів  пунктом 10  підрозділу 2   646
«Особливості  справляння  податку  на  додану  вартість»  визначаються  такі
умови  зниження  ставки  податку  на  додану  вартість:  за  податковими
зобов’язаннями,  що  виникли,  з 1  січня 2011  року  до 31  грудня 2013  року
включно  ставка  податку  становить 20  відсотків;  з 1  січня 2014  року – 17
відсотків.
11. Пунктом 11 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану
вартість»  розділу ХХ «Перехідні  положення»  визначаються  нові  процедури
реєстрації  податкових  накладних  платниками  податку –  продавцями  в
Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, податкова накладна, у якій сума
податку  на  додану  вартість  не  перевищує 10  тисяч  гривень,  не  підлягає
включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.
Якщо  сума  податку  на  додану  вартість  в  одній  податковій  накладній
становить  понад 10  тисяч  гривень,  то  така  податкова  накладна  має  бути
зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з 1 січня 2012 року,
тобто до 31 грудня 2011 року включно; понад 100 тисяч гривень – до 1 липня
2011 року; понад 500 тисяч гривень – до 1 квітня 2011 року; понад 1 мільйон
гривень – до 1 січня 2011 року, тобто до 31 грудня 2010 року включно.
Відповідно  до  цього  пункту  до  платників  податку,  для  яких  на  дату
виписки  накладної  цим  пунктом  не  запроваджено  обов’язковість  реєстрації
податкової  накладної  в  Єдиному  реєстрі  податкових  накладних,  не
застосовуються  норми  абзаців  восьмого-дев’ятого  пункту 201.10  статті 201
розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 14.1.60 цього Кодексу Єдиний реєстр податкових
накладних – це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків
коригування,  який  ведеться  центральним  податковим  органом  у
електронному  вигляді  згідно  з  наданими  платниками  податку  на  додану
вартість-продавцями електронними документами.
12.  Пунктом 12  підрозділу 2 «Особливості  справляння  податку  на
додану  вартість»  розділу  ХХ «Перехідні  положення»  цього  Кодексу
запроваджуються пільгові умови щодо операцій  із постачання національних   647
фільмів,  визначених Законом України «Про  кінематографію»,  виробниками,
демонстраторами  та  розповсюджувачами  національних  фільмів,  а  також
постачання робіт та послуг із виробництва, у т. ч. тиражування, національних
фільмів  та  іноземних  фільмів,  дубльованих,  озвучених,  субтитрованих
державною мовою на території України, а також постачання робіт та послуг з
дублювання,  озвучення  та/або  субтитрування  державною  мовою  іноземних
фільмів на території України. Відповідно до цього тимчасово, до 1 січня 2016
року, такі операції звільняються від сплати податку на додану вартість.
13.  З  метою  поліпшення  постачання  послуг  із  демонстрування,
розповсюдження  та/або  публічного  сповіщення  національних  фільмів  та
іноземних фільмів, дубльованих, озвучених та/або субтитрованих державною
мовою  на  території  України,  демонстраторами,  розповсюджувачами  та/або
організаціями мовлення (публічними сповіщувачами) пунктом 13 підрозділу
2 «Особливості  справляння  податку  на  додану  вартість»  розділу  ХХ
«Перехідні  положення»  запроваджуються  нові  пільгові  умови  щодо  таких
операцій.  Відповідно  до  цієї  норми  такі  операції  звільняються  від  сплати
податку на додану вартість до 1 січня 2016 року.
14.  Згідно  з  пунктом 200.1  цього  Кодексу  для  підприємств
суднобудування  і  літакобудування  сума  податку,  що  підлягає  сплаті
(перерахуванню)  до  Державного  бюджету  України  або  бюджетному
відшкодуванню,  визначається  як  різниця  між  сумою  податкового
зобов’язання  звітного (податкового) періоду  та  сумою  податкового  кредиту
такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно  до  пункту 14  підрозділу 2 «Особливості  справляння
податку на додану вартість» при від’ємному значенні сум податку на додану
вартість,  нарахованого  в  порядку,  передбаченому  в  пункті 200.1  статті 200
цього Кодексу, відшкодування з бюджету здійснюється за результатами двох
звітних  періодів  у  порядку  і  строки,  визначені  статтею 200 «Порядок
визначення  суми  податку,  що  підлягає  сплаті (перерахуванню)  до
Державного  бюджету  України  або  відшкодуванню  з  Державного  бюджету   648
України (бюджетному  відшкодуванню),  та  строки  проведення  розрахунків»
цього Кодексу.
15.  Пунктом 15  підрозділу 2 «Особливості  справляння  податку  на
додану  вартість»  тимчасово,  до 1  січня 2014  року,  звільняються  від
оподаткування податком на додану вартість операції з постачання відходів  і
брухту  чорних  і  кольорових  металів,  зернових  культур  товарних  позицій
1001–1008 (крім  товарної  позиції 1006  та  товарної  підкатегорії 1008 10 00
00),  технічних  культур  товарних  позицій 1205  та 1206,  крім  їх  першого
постачання  сільськогосподарськими  підприємствами –  виробниками
вказаних товарів, деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404  згідно  з УКТ
ЗЕД, у тому числі операції з імпорту таких товарів.
З 1 січня 2014 року норма пункту 15 цього розділу втрачає чинність, а
дані  операції  оподатковуються  в  загальному  порядку  відповідно  до  цього
Кодексу.
Абзацом 1 пункту 15 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на
додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» встановлено, що у разі
вивезення в митному режимі експорту відходів і брухту чорних і кольорових
металів нульова ставка до таких операцій не застосовується.
Умови митного режиму експорту встановлюються статтею 195 «Умови
переміщення товарів у режимі експорту» Митного кодексу України. Згідно зі
статтею 194 «Поняття митного режиму» Митного кодексу України експорт –
це митний  режим,  відповідно  до  якого  товари  вивозяться  за межі  території
України  для  вільного  обігу,  без  зобов’язання  про  їх  повернення  на  цю
територію  та  без  встановлення  умов  їх  використання  за  межами  території
України.
Цим  самим  пунктом  встановлено,  що  до  експорту  операцій  із
постачання  зернових  культур  товарних  позицій 1001–1008  та  технічних
культур  товарних  позицій 1205  та 1206  застосовується  нульова  ставка  до 1
липня 2011 року.    649
16.  Відповідно  до  пункту 16  підрозділу 2 «Особливості  справляння
податку  на  додану  вартість»  звільняються  від  оподаткування  податком  на
додану вартість операції  з постачання необроблених шкур та чиненої шкіри
без  подальшої  обробки (товарні  позиції 4101-4103, 4301),  у  тому  числі
операції з імпорту таких товарів. Термін дії цієї норми встановлено на період
з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2013 року включно.
Цей  самий  пункт  визначає,  що  нульова  ставка  не  застосовується  до
операцій  з  постачання  необроблених шкур  та  чиненої шкіри  без  подальшої
обробки (товарні позиції 4101-4103, 4301),  у  тому  числі  операцій  з  імпорту
таких  товарів,  якщо  здійснюється  вивезення  в  митному  режимі  експорту
таких товарів. Відповідно до цього такі операції оподатковуються в порядку,
встановленому цим Кодексом.
18.  Відповідно  до  пункту 18  підрозділу 2 «Особливості  справляння
податку  на  додану  вартість»  особи,  які  перейшли  від  спрощеної  системи
оподаткування  на  загальну  систему  оподаткування  і  не  були  зареєстровані
платниками  податку  на  додану  вартість  зобов’язані  зареєструватися
платниками  такого  податку  згідно  з  вимогами  пункту 181.1  статті 181
«Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку» розділу V «Податок на
додану вартість» цього Кодексу.
Згідно  з  нормами  пункту 181.1  статті 181  розділу V  цього  Кодексу
особа,  у  якої  загальна  сума  від  здійснення  операцій  із  постачання
товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням
локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій
особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000
гривень (без  урахування  податку  на  додану  вартість),  зобов’язана
зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за
своїм  місцезнаходженням (місцем  проживання)  із  дотриманням  вимог,
передбачених  статтею 183  цього  розділу,  крім  особи,  яка  є  платником
єдиного  податку.  При  цьому  обсяг  оподатковуваних  операцій,  які   650
встановлені у пункті 181.1 статті 181 розділу V цього Кодексу визначається,
починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Підрозділ 3. Особливості оподаткування підприємств
суднобудівної промисловості у разі ввезення на митну територію
України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не
виробляються в Україні

Особливості  порядку  справляння  податку  на  додану  вартість
підприємствами  суднобудівної  промисловості  у  разі  ввезення  на  митну
територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не
виробляються в Україні, такі.
1.  Платники  податку  підприємства  суднобудівної  промисловості
(клас 35.11  група 35  КВЕД  ДК 009:2005)  у  разі  ввезення  на  митну
територію України устаткування, обладнання та комплектуючих, що не
виробляються в Україні та ввозяться вітчизняними підприємствами для
використання у господарській діяльності, у митному режимі  імпорту  за
умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової, неповної,
періодичної  чи  попередньої  декларації)  можуть  за  власним  бажанням
видавати  митному  органу (а  митний  орган  зобов’язаний  прийняти)
податковий  вексель  на  суму  податкового  зобов’язання  з  податку  на
додану вартість, визначеного у митній декларації, що підлягає сплаті,  із
строком  погашення  на 720-й  календарний  день  з  дати  його  видачі
митному органу.
Особи, що не відповідають хоча б одній  із вимог цього підрозділу,
сплачують податок у разі ввезення товарів на митну територію України
в установленому порядку без видачі податкового векселя.
Податковий  вексель  є  податковим  звітним  документом  і  підлягає
обліку  та  зберіганню  за  правилами  і  в  строки,  що  встановлені  для
первинних бухгалтерських документів.   651
Перелік  устаткування,  обладнання  та  комплектуючих,  що  не
виробляються в Україні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2.  Податковий  вексель  може  бути  виданий  митному  органу  за
власним  бажанням  платника  податку (векселедавця)  та  з  урахуванням
обмежень щодо видачі векселя, встановлених цим підрозділом.
Митний орган зобов’язаний прийняти податковий вексель.
Векселедержателем є орган державної податкової служби за місцем
реєстрації векселедавця як платника податку.
3.  Податковий  вексель  може  бути  виданий  лише  особою,  яка
відповідає всім нижчезазначеним вимогам:
є  платником  податку  на  додану  вартість  відповідно  до  вимог
розділу V цього Кодексу;
зареєстрована  як  платник  податку  на  додану  вартість  відповідно
до розділу V цього Кодексу та внесена до реєстру платників податку на
додану вартість більш як  за 12 календарних місяців до місяця, у якому
здійснюється  ввезення  на  митну  територію  України (крім  операцій  з
давальницькою  сировиною  та  операцій  із  ремонту,  в  тому  числі
гарантійного);
має  індивідуальний  податковий  номер,  присвоєний  як  платнику
податку на додану вартість.
Податковий вексель не може бути виданий у разі:
ввезення  на  митну  територію  України  підакцизних  товарів  і
товарів, що належать до товарних груп 1−24 УКТ ЗЕД;
ввезення на митну територію України будь-яких товарів особами,
що  були  зареєстровані  як платники  податку  на  додану  вартість менше
ніж  за 12  календарних  місяців  до  місяця,  у  якому  здійснюється  таке
ввезення  на  митну  територію  України,  або  особами,  що  є  суб’єктами
оподаткування,  які  звільнені  від  сплати  податку  на  додану  вартість  за
рішенням суду;   652
митного  оформлення  українським  виконавцем  залишку
непереробленої сировини або частини готової продукції, які отримані як
плата  від  іноземного  замовника  за  постачання  послуг  із  переробки
давальницької сировини на митній території України.
4.  Податковий  вексель  видається  на  суму  податкового
зобов’язання  з  податку  на  додану  вартість,  нарахованого  за  митною
декларацією (за  винятком  тимчасової,  неповної,  періодичної  чи
попередньої декларації).
Сума  податкового  зобов’язання  з  податку  на  додану  вартість  за
однією митною декларацією не може бути частково оплачена векселем, а
частково  −  коштами.  Вексель  видається  на  повну  суму  податкового
зобов’язання окремо за кожною митною декларацією.
Датою  видачі  векселя  є  дата  подання  митної  декларації  для
митного оформлення, що є датою виникнення податкових зобов’язань у
разі ввезення товарів на митну територію України.
5.  Податковий  вексель  складається  у  трьох  примірниках  із
зазначенням  суми  податку  в  національній  валюті  виключно  на
вексельному  бланку,  що  купується  у  банку,  з  урахуванням  таких
особливостей:
перший примірник податкового векселя − це оригінал вексельного
бланка, придбаного платником в установі банку;
другий  і  третій  примірники  податкового  векселя  −  ксерокопії
оригіналу вексельного бланка (неоформленого першого примірника), які
мають однаковий із першим примірником номер вексельного бланка;
усі необхідні записи в кожному примірнику податкового векселя (у
тому числі про  забезпечення його шляхом авалю) виконуються окремо,
ксерокопіюванню  не  підлягають,  повинні  бути  тотожними (крім
порядкового номера примірника).
У митному  органі,  який  здійснює митне  оформлення  ввезених  на
митну  територію  України  товарів,  залишається  другий  примірник   653
векселя.  Перший  примірник  векселя  надсилається (передається)  цим
митним органом не пізніше ніж на третій день від дати надання векселя
органу  державної  податкової  служби,  в  якому  особа  зареєстрована  як
платник податку на додану вартість.
Третій примірник векселя  залишається у платника податку, який
його видав.
6.  Податковий  вексель  підлягає  обов’язковому  підтвердженню
банком шляхом авалю.
Банк зобов’язаний самостійно оплатити податковий вексель у разі
його непогашення платником у визначений  строк незалежно від того,  з
яких причин вексель не погашено.
У  разі  несплати  банком-авалістом  непогашеного  платником
податкового  векселя  сума  податку,  зазначена  у  податковому  векселі,
стягується  з  банка-аваліста  в  порядку,  встановленому щодо  стягнення
податкового боргу.
Перелік  банків,  якими  допущено  випадки  неоплати  податкових
векселів,  формується  центральним  органом  державної  податкової
служби  та  оприлюднюється  в  порядку,  встановленому  для
оприлюднення  даних  із  Реєстру  платників  податку,  а  також  надається
центральному  митному  органу  та  органам,  відповідальним  за
регулювання  банківської  діяльності (видача  ліцензій,  дозволів  тощо).
Митний  орган  не  приймає  податкових  векселів,  авальованих  банками,
включених до цього переліку.
У  разі  несвоєчасного  погашення  податкового  векселя  незалежно
від того, ким погашено податковий вексель − платником податку, який
його  видав,  чи  банком-авалістом,  до  платника  податку,  який  видав
податковий вексель, чи банка-аваліста застосовуються штрафні санкції
у  розмірі 1  відсотка  суми  податку  на  додану  вартість,  зазначеної  у
податковому векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день
погашення, але не більш як 50 відсотків суми векселя.   654
7. Строк погашення векселя настає не пізніше 720-го календарного
дня з дня надання такого векселя митному органу, включаючи день його
видачі.
Погашення  податкового  векселя  здійснюється  шляхом
перерахування коштів до бюджету.
Кабінет Міністрів України може визначити  більш  тривалі  строки
погашення податкового векселя для окремих товарів.
Обов’язки  з  погашення  податкового  векселя  не  можуть
передаватися іншим особам, крім банка-аваліста; податковий вексель не
підлягає  індосаменту;  проценти  або  інші  види  плати  за  користування
податковим векселем не нараховуються.
8.  Сума  податку  на  додану  вартість,  зазначена  у  виданому
податковому  векселі,  відображається  окремим  рядком  у  податковій
декларації  за  звітний період, у якому відбулося погашення податкового
векселя.
9.  Сума  податку  на  додану  вартість,  зазначена  в  податковому
векселі,  в  повному  обсязі  або  частково  не  включається  до  податкового
кредиту  платника  податку  на  додану  вартість,  якщо  діють  обмеження,
встановлені цією статтею, в тому числі у разі, якщо:
ввезений на митну територію України товар використовується для
виготовлення товарів, надання послуг, які не є об’єктом оподаткування
або які звільнено від оподаткування;
ввезений на митну територію України товар не використовується у
господарській діяльності платника податку.
10. За умови дотримання вимог щодо формування сум податку на
додану  вартість,  які  відносяться  до  податкового  кредиту,  платник
податку  має  право  віднести  до  податкового  кредиту  звітного
(податкового) періоду суму податку на додану вартість за погашеними у
такому звітному (податковому) періоді податковими векселями.   655
11. До  податкової  декларації  платник  податку  на  додану  вартість
додає  перелік  та  копії  податкових  векселів,  виданих  і  погашених
протягом звітного (податкового) періоду, за який подається декларація.
12. Облік податкових векселів здійснюється митними органами та
органами державної податкової служби.
Облік податкових векселів митними органами ведеться в порядку,
встановленому центральним митним органом.
Облік податкових векселів органами державної податкової служби
за  місцезнаходженням  платника  податку,  яким  видано  податковий
вексель,  ведеться  в  порядку,  встановленому  центральним  органом
державної податкової служби.
Контроль  за погашенням податкових векселів  здійснюють органи
державної  податкової  служби  на  підставі  даних,  отриманих  від митних
органів,  податкових  декларацій  та  платіжних  документів,  що
підтверджують сплату сум податку за погашеними векселями.

1.  Підрозділом 3 «Особливості  оподаткування  підприємств
суднобудівної  промисловості  у  разі  ввезення  на  митну  територію  України
устаткування, обладнання та комплектуючих, що не виробляються в Україні»
цього  Кодексу  визначаються  особливості  справляння  податку  на  додану
вартість підприємствами суднобудівної промисловості  за умови ввезення на
митну  територію України  устаткування,  обладнання  та  комплектуючих, що
не виробляються в Україні.
Відповідно  до  пункту 1  підрозділу 3  розділу XX  цього  Кодексу
платниками  податку  на  додану  вартість  є  підприємства  суднобудівної
промисловості, що визначені частиною другою статті 1 Закону України «Про
заходи щодо  державної  підтримки  суднобудівної  промисловості  в Україні»
(від 18.11.1999  р.  № 1242- XIV,  із  змінами  та  доповненнями)  і  які
класифікуються  за  такими  кодами  Української  класифікації  товарів   656
зовнішньоекономічної  діяльності (УКТ  ЗЕД ):  клас 35.11  група  КВЕД  ДК
009:2005.
Перелік  суднобудівних  підприємств,  для  яких  запроваджуються
зазначені  заходи,  затверджується  Кабінетом Міністрів  України (Постанова
Кабінету Міністрів  від 21.12. 2005  р. № 1256 (із  змінами  та  доповненнями)
«Про  затвердження  переліку  суднобудівних  підприємств,  для  яких
запроваджуються  заходи  державної  підтримки  суднобудівної
промисловості») за наслідками їх діяльності за попередній період, у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів від
12.07.2005  р. № 555 «Про  затвердження  Порядку  включення  підприємств,
для  яких  запроваджуються  заходи  державної  підтримки  суднобудівної
промисловості» ).
Даним  пунктом  цього  Кодексу  визначені  умови  ввезення  такими
платниками  податку  на  митну  територію  України  товарів,  що  не
виробляються  підприємствами  на  території  України  та  ввозяться
вітчизняними підприємствами для використання у господарській діяльності у
митному  режимі  імпорту. Цим  самим  пунктом  даного Кодексу  та  пунктом
«і» статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (у редакції Закону
України від 23.09. 2010 р. № 2562–VI) визначено, що перелік  і обсяги таких
товарів (крім  підакцизних)  затверджуються  Кабінетом  Міністрів  України
відповідно до контрактів, укладених цими підприємствами до 1 березня 2005
року (постанова Кабінету Міністрів від 27.03.2006 р. № 368).
Платниками  податку  на  додану  вартість,  що  зазначені  у  пункті 1
підрозділу 3  розділу XX  цього  Кодексу,  відповідно  до  митного  режиму
імпорту (цей  режим  визначено  статтею 8  розділом  ІІ  Закону України «Про
Єдиний митний тариф» від 23.09. 2010 р. № 2562–VI ) цих товарів, має бути
оформлена митна декларація (за винятком тимчасової, неповної, періодичної
чи  попередньої  декларації),  яка  за  власним  бажанням  платника  може  бути
видана  митному  органу.  При  цьому  митний  орган  зобов’язаний  прийняти
податковий  вексель  на  суму  податкового  зобов’язання  з  податку  на  додану   657
вартість,  зазначену  у  митній  декларації,  що  підлягає  сплаті,  із  строком
погашення на 720-й календарний день з дати його видачі митному органу.
Дана  норма  Кодексу  зазначає, що  особи, що  не  відповідають  хоча  б
одній  із  вимог  цього  пункту,  сплачують  податок  у  разі  ввезення  товарів  на
митну  територію України  в  установленому  порядку  без  видачі  податкового
векселя.
Перелік  устаткування,  обладнання  та  комплектуючих,  що  не
виробляються  в  Україні,  щороку  встановлюється  Кабінетом  Міністрів
України відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо державної
підтримки суднобудівної промисловості в Україні» (від 18.11.1999 р. № 1242-
XIV, із змінами та доповненнями).
Норма  пункту 1  цього  підрозділу  та  частина  ІІ  пункту 11 Постанови
Кабінету Міністрів  України «Про  затвердження Порядку  випуску,  обігу  та
погашення  векселів,  які  видаються на  суму податку на  додану  вартість при
імпорті  товарів  на  митну  територію України»  від 01.10.1997  р. № 1104 (із
змінами та доповненнями) визначають, що податковий вексель є податковим
звітним документом і підлягає обліку та зберіганню за правилами і в строки,
що встановлені для первинних бухгалтерських документів.
Відповідно  до  Постанови  Кабінету  Міністрів  України «Про
затвердження Порядку випуску, обігу  та погашення векселів,  які видаються
на суму податку на додану вартість при  імпорті товарів на митну територію
України» від 01.10.1997 р. № 1104 (із змінами та доповненнями), податковий
вексель –  це  письмове  безумовне  грошове  зобов’язання  платника  податку
сплатити  до  бюджету  відповідну  суму  коштів  у  порядку  та  терміни,
визначені розділом V цього Кодексу, яке підтверджене комерційним банком
шляхом  авалю  та  видається  платником  на  відстрочення  сплати  податку  на
додану вартість, що справляється у разі  імпорту товарів на митну територію
України.
2.  Пунктом 2  підрозділу 3  розділу XX  цього  Кодексу,  відповідно  до
частини  ІІ  пункту 6  Постанови  Кабінету  Міністрів  України «Про   658
затвердження Порядку випуску, обігу  та погашення векселів,  які видаються
на суму податку на додану вартість при  імпорті товарів на митну територію
України»  від 01.10.1997  р.  № 1104 (із  змінами  та  доповненнями),
зазначається, що податковий вексель може бути виданий митному органу за
власним  бажанням  платника  податку (векселедавця)  та  з  урахуванням
обмежень щодо  видачі  векселя,  встановлених  цим  підрозділом. При  цьому
митний орган зобов’язаний прийняти податковий вексель.
Цими  самими  нормами  також  визначено,  що  векселедержателем  є
орган  державної  податкової  служби  за  місцем  реєстрації  векселедавця  як
платника податку.
3. Третім пунктом цього підрозділу та відповідно до частини І пункту 4
Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску,
обігу  та  погашення  векселів,  які  видаються  на  суму  податку  на  додану
вартість при  імпорті  товарів на митну  територію України» від 01.10.1997 р.
№ 1104 (із  змінами  та  доповненнями),  визначено,  що  податковий  вексель
може  бути  виданий  лише  особою,  яка  відповідає  всім  зазначеним  нижче
вимогам:
є  платником  податку  на  додану  вартість  згідно  з  вимогами  розділу V
цього Кодексу;
зареєстрована  як  платник  податку  на  додану  вартість  відповідно  до
розділу V цього Кодексу та внесена до реєстру платників податку на додану
вартість більш як за 12 календарних місяців до місяця, у якому здійснюється
ввезення  на  митну  територію  України (крім  операцій  з  давальницькою
сировиною та операцій з ремонту, у тому числі гарантійного);
має  індивідуальний  податковий  номер,  присвоєний  як  платнику
податку на додану вартість.
Цими нормами також визначаються умови видачі податкового векселя.
Згідно з цими нормами податковий вексель не може бути виданий у разі:
– ввезення на митну територію України підакцизних товарів  і товарів,
що належать до товарних груп 1−24 УКТ ЗЕД;   659
– ввезення на митну територію України будь-яких товарів особами, що
були зареєстровані як платники податку на додану вартість менше ніж за 12
календарних місяців до місяця, у якому здійснюється таке ввезення на митну
територію  України,  або  особами,  що  є  суб’єктами  оподаткування,  які
звільнені від сплати податку на додану вартість за рішенням суду;
–  митного  оформлення  українським  виконавцем  залишку
непереробленої  сировини  або  частини  готової  продукції,  які  отримані  як
плата  від  іноземного  замовника  за  постачання  послуг  із  переробки
давальницької сировини на митній території України.
4. Відповідно  до  частини  ІІ  пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів
України «Про  затвердження Порядку  випуску, обігу  та погашення  векселів,
які  видаються  на  суму  податку  на  додану  вартість  при  імпорті  товарів  на
митну  територію  України»  від 01.10. 1997  р.  №1104 (із  змінами  та
доповненнями)  пункт 4  підрозділу 3  цього  Кодексу  визначає  умови
складання  та  подання  податкового  векселя  такими  платниками  податку  на
додану  вартість.  На  підставі  цього  податковий  вексель  складається  та
подається  на  суму  податкового  зобов’язання  з  податку  на  додану  вартість,
нарахованого  за  митною  декларацією (за  винятком  тимчасової,  неповної,
періодичної  чи  попередньої  декларації). Ці  норми  також  передбачають, що
сума  податкового  зобов’язання  з  податку  на  додану  вартість  за  однією
митною  декларацією не може  бути  частково  оплачена  векселем,  а  частково
коштами.  За  цих  умов  вексель  видається  на  повну  суму  податкового
зобов’язання  окремо  за  кожною  митною  декларацією.  А  датою  видачі
векселя  є  дата  подання  митної  декларації  для  митного  оформлення,  що  є
датою виникнення податкових  зобов’язань у разі ввезення товарів на митну
територію України.
5.  Відповідно  до  абзацу 3  пункту 10  частини  ІІ  Постанови  Кабінету
Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення
векселів,  які  видаються  на  суму  податку  на  додану  вартість  при  імпорті
товарів на митну територію України» від 01.10.1997 р. № 1104 (із змінами та   660
доповненнями)  пунктом 5  підрозділом 3  цього  Кодексу  встановлюються
вимоги щодо процедури оформлення податкового векселя. На підставі цього
податковий  вексель  складається  у  трьох  примірниках  із  зазначенням  суми
податку  в  національній  валюті  виключно  на  вексельному  бланку,  що
купується у банку, з урахуванням таких особливостей:
–  перший  примірник  податкового  векселя  −  це  оригінал  вексельного
бланка, придбаного платником в установі банку;
–  другий  і  третій  примірники  податкового  векселя  −  ксерокопії
оригіналу  вексельного  бланка (неоформленого  першого  примірника),  які
мають однаковий з першим примірником номер вексельного бланка;
–  усі необхідні  записи  в  кожному примірнику податкового  векселя (у
тому  числі  про  забезпечення  його  шляхом  авалю)  виконуються  окремо,
ксерокопіюванню не підлягають, повинні бути тотожними (крім порядкового
номера примірника).
Цією нормою також зазначається, що у митному органі, який здійснює
митне  оформлення  ввезених  на  митну  територію  України  товарів,
залишається  другий  примірник  векселя.  Перший  примірник  векселя
надсилається (передається)  цим  митним  органом  не  пізніше  ніж  на  третій
день від дати надання векселя органу державної податкової служби, у якому
особа зареєстрована як платник податку на додану вартість.
Третій примірник векселя  залишається у платника податку,  який його
видав.
6. Цим Кодексом (пункт 6 підрозділ 3 розділ XX) визначаються умови
оплати  податкового  векселя.  Відповідно  до  цієї  норми  податковий  вексель
підлягає обов’язковому підтвердженню банком шляхом авалю. Як визначено
в  частині  І  пункті 2  абзаці 2  Постанови  Кабінету Міністрів  України «Про
затвердження Порядку випуску, обігу  та погашення векселів,  які видаються
на суму податку на додану вартість при  імпорті товарів на митну територію
України»  від 01.10.1997 р. №1104 (із  змінами  та доповненнями),  аваль – це
вексельне  поручительство,  згідно  з  яким  комерційний  банк  бере  на  себе   661
відповідальність  за  оплату  податкового  векселя  перед  векселедержателем  і
яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному
додатковому  аркуші (алонж)  окремо  для  кожного  окремого  примірника
кожного  векселя.  Забороняється  оформлення  авалю  одним  документом
більше ніж на один вексель.
Даним підрозділом цього Кодексу  визначаються  також  і  зобов’язання
банку  щодо  оплати  податкового  векселя.  Умови  щодо  зобов’язання  банку
оплатити  податковий  вексель  визначені  також  у  частині  ІІІ  пункті 12
Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску,
обігу  та  погашення  векселів,  які  видаються  на  суму  податку  на  додану
вартість при  імпорті  товарів на митну  територію України» від 01.10.1997 р.
№ 1104 (із  змінами  та  доповненнями).  Відповідно  до  цих  норм  банк
зобов’язаний  самостійно  оплатити  податковий  вексель  у  разі  його
непогашення  платником  у  визначений  строк,  незалежно  від  того,  через  які
причини вексель не погашено.
Цими самими нормами визначається відповідальність банку-аваліста за
несплату  податкового  векселя.  Так,  у  разі  несплати  банком-авалістом
непогашеного  платником  податкового  векселя  сума  податку,  зазначена  у
податковому  векселі,  стягується  з  банка-аваліста  в  порядку,  встановленому
щодо стягнення податкового боргу.
Відповідно з дією зазначених цим пунктом норм центральним органом
державної  податкової  служби  формується  перелік  банків,  якими  допущено
випадки  не  оплати  податкових  векселів  та  оприлюднюється  в  порядку,
встановленому для оприлюднення даних із Реєстру платників податку. Такий
перелік банків центральний орган державної податкової служби також надає
центральному  митному  органу  та  органам,  відповідальним  за  регулювання
банківської  діяльності (видача  ліцензій,  дозволів  тощо).  Митний  орган  не
приймає  податкових  векселів,  авальованих  банками,  включеними  до  цього
переліку.   662
Зазначеним  пунктом  підрозділу 3  визначається  відповідальність
платника податку і банка-аваліста щодо своєчасного погашення податкового
векселя.  Так,  у  разі  несвоєчасного  погашення  податкового  векселя,
незалежно від того, ким погашено податковий вексель – платником податку,
який  його  видав,  чи  банком-авалістом,  до  платника  податку,  який  видав
податковий  вексель,  чи  банка-аваліста  застосовуються  штрафні  санкції  у
розмірі 1 відсотка суми податку на додану вартість, вказаної у податковому
векселі, за кожен день порушення строку, включаючи день погашення, але не
більш як 50 відсотків суми векселя.
7. Пунктом 7 підрозділу 3 визначаються строки погашення податкового
векселя. Відповідно до цієї норми строк погашення векселя настає не пізніше
720-го  календарного  дня  з  дня  надання  такого  векселя  митному  органу,
включаючи день його видачі.
При  цьому Кабінет Міністрів України може  визначити  більш  тривалі
строки погашення податкового векселя для окремих товарів.
Цією  нормою  також  визначається  процедура  погашення  податкових
векселів.  На  підставі  цього  погашення  податкового  векселя  здійснюється
шляхом  перерахування  коштів  до  бюджету.  Обов’язки  з  погашення
податкового  векселя  не  можуть  передаватися  іншим  особам,  крім  банка-
аваліста;  податковий  вексель  не  підлягає  індосаменту;  проценти  або  інші
види плати за користування податковим векселем не нараховуються.
8. Пунктом 8 підрозділу 3 розділу XX Кодексу та частиною 5 пункту 19
Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску,
обігу  та  погашення  векселів,  які  видаються  на  суму  податку  на  додану
вартість при  імпорті  товарів на митну  територію України» від 01.10.1997 р.
№ 1104 (із змінами та доповненнями) встановлюється процедура оформлення
податкового  векселя  у  податковій  декларації. Відповідно  до цих  норм  сума
податку  на  додану  вартість,  зазначена  у  виданому  податковому  векселі,
відображається окремим рядком у податковій декларації за звітний період, у
якому відбулося погашення податкового векселя.   663
9. Цим пунктом Кодексу та абзацом 4 пункту 20 частини V Постанови
Кабінету Міністрів  України «Про  затвердження Порядку  випуску,  обігу  та
погашення  векселів,  які  видаються на  суму податку на  додану  вартість при
імпорті  товарів  на  митну  територію України»  від 01.10.1997  р. № 1104 (із
змінами  та  доповненнями)  визначаються  умови  та  обмеження  щодо  сум
податку  на  додану  вартість,  які  зазначені  в  податковому  векселі  та
включаються  до податкового періоду.  Згідно  із  зазначеними нормами,  сума
податку на додану вартість, вказана в податковому векселі, у повному обсязі
або  частково  не  включається  до  податкового  кредиту  платника  податку  на
додану  вартість,  якщо  діють  обмеження,  встановлені  цим  пунктом,  у  тому
числі у разі, якщо:
–  ввезений  на  митну  територію  України  товар  використовується  для
виготовлення  товарів, надання послуг,  які не  є  об’єктом  оподаткування  або
які звільнено від оподаткування;
–  ввезений  на митну  територію України  товар  не  використовується  у
господарській діяльності платника податку;
10.  Пунктом 10  підрозділу 3  встановлюються  норми,  згідно  з  якими
платник  податку,  за  умови  дотримання  ним  вимог  щодо  формування  сум
податку  на  додану  вартість,  які  відносяться  до  податкового  кредиту,  має
право віднести до податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму
податку на додану вартість за погашеними у такому звітному (податковому)
періоді податковими векселями.
11.  Пункт 11  підрозділу 3  визначає  процедуру  подання  податкової
декларації  платником  податку,  у  якого  здійснювалася  оплата  податковими
векселями.  Відповідно  до  цієї  норми  до  податкової  декларації  платник
податку  на  додану  вартість  додає  перелік  та  копії  податкових  векселів,
виданих  і  погашених  протягом  звітного (податкового)  періоду,  за  який
подається декларація.
12.  Цим  пунктом  підрозділу 3  та  частиною VI  пунктами 21–23
Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку випуску,   664
обігу  та  погашення  векселів,  які  видаються  на  суму  податку  на  додану
вартість при  імпорті  товарів на митну  територію України» від 01.10.1997 р.
№ 1104 (із  змінами  та  доповненнями)  встановлюються  умови  та процедури
обліку  та  контролю  податкових  векселів  органами  податкової  та  митної
служби України. Відповідно  до  зазначених  норм  облік  податкових  векселів
здійснюється митними органами  та органами державної податкової  служби.
При  цьому  порядок  обліку  податкових  векселів  у  визначених  цією  нормою
органах різний. Так, облік податкових векселів митними органами ведеться в
порядку,  встановленому  центральним  митним  органом.  Облік  податкових
векселів  органами  державної  податкової  служби  за  місцезнаходженням
платника  податку,  яким  видано  податковий  вексель,  ведеться  в  порядку,
встановленому центральним органом державної податкової служби.
Контроль  за  погашенням  податкових  векселів  здійснюють  органи
державної  податкової  служби  на  підставі  даних,  отриманих  від  митних
органів, податкових декларацій та платіжних документів, що підтверджують
сплату сум податку за погашеними векселями.

Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств
1.  Розділ  ІІІ  цього  Кодексу  застосовується  під  час  розрахунків  з
бюджетом  починаючи  з  доходів  і  витрат,  що  отримані  і  проведені  з 1
квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Методика  бухгалтерського  обліку  тимчасових  та  постійних
податкових  різниць  затверджується  у  порядку,  передбаченому  Законом
України “Про  бухгалтерський  облік  та фінансову  звітність  в Україні”,
публікується  до 1  квітня 2011  року  та  набуває  чинності  з 1  січня 2012
року.  Суб’єкти  господарювання –  платники  податку  на  прибуток
подають  фінансову  звітність  з  урахуванням  податкових  різниць
починаючи зі звітних періодів 2012 року.
2. З дати набрання чинності розділом  ІІІ цього Кодексу платники
податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та   665
подають  декларацію  з  податку  на  прибуток  за  такі  звітні  податкові
періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий − четвертий
квартали 2011 року.
3.  Пункт 150.1  статті 150  Кодексу  застосовується  у 2011  році
з урахуванням такого:
якщо  результатом  розрахунку  об’єкта  оподаткування  платника
податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є
від’ємне  значення,  то  сума  такого  від’ємного  значення  підлягає
включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і
третього  кварталів,  другого  −  четвертого  кварталів 2011  року
здійснюється  з  урахуванням  від’ємного  значення,  отриманого
платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких
податкових  періодів  наростаючим  підсумком  до  повного  погашення
такого від’ємного значення.
4. Операції  з цінними паперами та деривативами, що придбані до
набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, відображаються в обліку
при  визначенні  податку  на  прибуток  підприємств  за  правилами,  що
діяли на момент придбання таких цінних паперів.
5. Норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на
заборгованість,  що  виникла  у  зв’язку  із  затримкою  в  оплаті  товарів,
виконаних  робіт,  наданих  послуг,  якщо  заходи  щодо  стягнення  таких
боргів здійснювалися до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу. З
метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої
заборгованості  здійснюється  до  повного  погашення  чи  визнання  такої
заборгованості безнадійною у такому порядку:
порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи
із стягнення розпочато до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.
Платник  податку  −  продавець  зобов’язаний  збільшити  дохід
відповідного  податкового  періоду  на  суму  заборгованості (її  частини),   666
попередньо  віднесеної  ним  до  складу  витрат  або  відшкодованої  за
рахунок страхового резерву  і у разі, якщо протягом такого податкового
періоду відбувається будь-яка з таких подій:
а) суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його
частково  чи  не  приймає  позову (заяви)  до  провадження (розгляду)  або
задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо
погашення цієї заборгованості або її частини;
б)  сторони  договору  досягають  згоди  щодо  продовження  строків
погашення  заборгованості  чи  списання  всієї  суми  заборгованості  або  її
частини (крім  випадків  укладення  мирової  угоди  в  межах  процедур
відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його
банкрутом, визначених законом);
в)  продавець,  який  не  отримав  відповіді  на  претензію  протягом
строків,  визначених  законом,  або  отримав  від  покупця  відповідь  про
визнання  наданої  претензії,  але  не  отримує  оплати (інших  видів
компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених
у  такій  претензії  строків  та  при  цьому  протягом  наступних 90  днів  не
звертається  до  суду (господарського  суду)  із  заявою  про  стягнення
заборгованості  або  про  порушення  справи  про  його  банкрутство  чи
стягнення заставленого ним майна.
На  суму  додаткового  податкового  зобов’язання,  розрахованого
внаслідок  такого  збільшення,  нараховується  пеня  у  розмірах,
визначених  законом  для  несвоєчасного  погашення  податкового
зобов’язання.  Зазначена  пеня  розраховується  за  строк  з  першого  дня
податкового періоду, наступного  за періодом, протягом якого відбулося
збільшення  витрат,  до  останнього  дня  податкового  періоду,  на  який
припадає  збільшення  доходу,  та  сплачується  незалежно  від  значення
податкового  зобов’язання  платника  податку  за  відповідний  звітний
період.  Пеня  не  нараховується  на  заборгованість (її  частину),  списану
або  розстрочену  внаслідок  укладення  мирової  угоди  відповідно  до   667
законодавства з питань банкрутства починаючи з дати укладення такої
мирової угоди.
Якщо  в  майбутньому (з  урахуванням  строку  позовної  давності)
такий  продавець  звертається  до  суду,  то  він  має  право  збільшити
витрати на суму оскаржуваної заборгованості;
у  разі  якщо  платник  податку  оскаржує  рішення  суду  в  порядку,
встановленому  законом,  збільшення  доходу,  передбачене  цим  пунктом,
не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним
судом;
платник  податку  −  покупець  зобов’язаний  збільшити  доходи  на
суму  непогашеної  заборгованості (її  частини),  визнаної  у  порядку
досудового  врегулювання  спорів  або  судом  чи  за  виконавчим  написом
нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день  з дня  граничного  строку погашення
такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної
претензією;
б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про
визнання (стягнення)  такої  заборгованості (її  частини)  або  вчинення
нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом “а” цього пункту, поширюються також
на  випадки,  коли  покупець  не  надав  відповіді  на  претензію,  надіслану
продавцем, у строки, визначені законом.
Строки,  визначені  абзацом “б”  цього  пункту,  застосовуються
незалежно  від  того,  розпочав  державний  виконавець  або  особа,
прирівняна до нього  згідно  із  законом,  заходи  з примусового  стягнення
боргу чи ні.
Зазначене  в  цьому  підпункті  збільшення  доходу  покупця  не
здійснюється  стосовно  заборгованості (її  частини),  яка  погашається
таким покупцем  до настання  строків,  визначених  абзацами “а” чи “б”
цього підпункту.   668
Якщо  у  наступних  податкових  періодах  покупець  погашає  суму
визнаної  заборгованості  або  її  частину (самостійно  чи  за  процедурою
примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої
заборгованості (її частини)  за наслідками податкового періоду, на який
припадає таке погашення.
Заборгованість,  попередньо  віднесена  до  складу  витрат  або
відшкодована  за  рахунок  страхового  резерву,  яка  визнається
безнадійною  внаслідок  недостатності  активів  покупця,  визнаного
банкрутом  у  встановленому  порядку  або  внаслідок  її  списання  згідно  з
умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань
банкрутства,  не  змінює  податкових  зобов’язань  як  покупця,  так  і
продавця у зв’язку з таким визнанням.
6.  Для  визначення  переліку  об’єктів  основних  засобів,  інших
необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту
145.1  статті 145 цього Кодексу  з метою нарахування  амортизації  з дати
набрання  чинності  розділом  ІІІ  цього  Кодексу  застосовуються  дані
інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.
Вартість, яка амортизується, по кожному об’єкту основних засобів,
інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна
(переоцінена)  з  урахуванням  капіталізованих  витрат  на  модернізацію,
модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми
накопиченої  амортизації  за  даними  бухгалтерського  обліку  на  дату
набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.
Норми цього підпункту поширюються також на платників податку
у разі їх переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну.
До  переоціненої  вартості  основних  засобів  не  включається  сума
дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
Якщо  загальна  вартість  усіх  груп  основних  засобів  за  даними
бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних
фондів  за  даними  податкового  обліку  на  дату  набрання  чинності   669
розділом  ІІІ  цього  Кодексу,  то  тимчасова  податкова  різниця,  яка
виникає  в  результаті  такого  порівняння,  амортизується  як  окремий
об’єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
Строк  корисного  використання  об’єктів  основних  засобів,  інших
необоротних  та  нематеріальних  активів  для  нарахування  амортизації  з
дати  набрання  чинності  розділом  ІІІ  цього  Кодексу  визначається
платником  податку  самостійно  з  урахуванням  дати  введення  їх  в
експлуатацію,  але  не менше мінімально  допустимих  строків  корисного
використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.
Первісна  вартість  основних  засобів  не  збільшується  на  вартість
придбання  або  поліпшення  після  дати  набрання  чинності  розділом  ІІІ
цього  Кодексу  в  частині  витрат,  віднесених  на  збільшення  балансової
вартості об’єктів до такої дати.
7. Дохід не визначається щодо товарів (результатів робіт, послуг),
відвантажених (наданих)  після  дати  набрання  чинності  розділом  ІІІ
цього  Кодексу  в  частині  вартості  таких  товарів (результатів  робіт,
послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у тому
числі в період перебування на спрощеній системі оподаткування.
Витрати не визначаються щодо товарів (результатів робіт, послуг),
отриманих (наданих)  після  дати  набрання  чинності
розділом  ІІІ  цього  Кодексу,  у  частині  вартості  таких  товарів (робіт,
послуг), оплаченої у вигляді авансів (передоплати) до такої дати, у разі
якщо  такі  аванси  були  враховані  платником  податку  у  складі  валових
витрат  на  дату  їх  оплати,  а  також  у  період  перебування  на  спрощеній
системі оподаткування.
Для  платників  податку  на  прибуток,  що  перейшли  із  спрощеної
системи оподаткування на  загальну, одночасно  з визнанням доходів від
продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) на загальній системі
оподаткування  до  складу  витрат  включається  собівартість  таких
товарів,  робіт,  послуг,  що  склалася  в  період  перебування  такого   670
платника  на  спрощеній  системі  оподаткування,  пропорційно  сумі
визнаних доходів.
Комісійні  доходи (витрати)  та  інші  платежі,  пов’язані  із
створенням  або  придбанням  кредитів,  вкладів (депозитів),  які  були
включені  до  об’єкта  оподаткування  у  звітних  податкових  періодах  до
набрання  чинності  розділом  ІІІ  цього  Кодексу,  не  враховуються  при
визначенні доходів і витрат відповідно до цього Кодексу.
8. За результатами діяльності протягом одного року з дня набрання
чинності розділом  ІІІ цього Кодексу  страховики, які отримують доходи
від  провадження  страхової  діяльності,  крім  діяльності  з  виконання
договорів  довгострокового  страхування  життя  та  пенсійного
страхування  у межах недержавного пенсійного  забезпечення  відповідно
до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, а також від
діяльності, що не пов’язана  із страхуванням, обчислюють та сплачують
податок на прибуток таким чином:
протягом  звітного  податкового  року  страховики  щокварталу
сплачують  податок  за  ставкою 3  відсотки  суми  страхових  платежів,
страхових  внесків,  страхових  премій,  отриманих (нарахованих)
страховиками  −  резидентами  протягом  звітного  періоду  за  договорами
страхування,  співстрахування  та  перестрахування  ризиків  на  території
України або за її межами;
за  результатами  звітного  року  страховики  розраховують  розмір
податку на прибуток, що обчислюється від оподатковуваного прибутку у
порядку, встановленому статтею 156 та підпунктом 134.1.1 пункту 134.1
статті 134 цього Кодексу, але не сплачують його.
9.  Відображення  в  обліку  з  податку  на  прибуток  підприємств
операцій  лізингу  за  договорами  оренди  житла  з  викупом, що  укладені
після  набрання  чинності  розділом  ІІІ  цього Кодексу,  але  не  пізніше 31
грудня 2020 року, здійснюється в такому порядку:   671
підприємство-орендодавець  збільшує  суму  доходів  на  суму
нарахованого фізичній особі орендного платежу (з урахуванням частини
орендного  платежу,  що  надається  в  рахунок  компенсації  частини
вартості об’єкта оренди);
підприємство-орендодавець збільшує суму витрат звітного періоду
на частину собівартості об’єкта оренди, яка так відноситься до загальної
собівартості  цього  об’єкта,  як  сума  нарахованого  у  цьому  періоді
фізичній  особі  орендного  платежу (у  частині  орендного  платежу,  що
надається  в  рахунок  компенсації  частини  вартості  об’єкта  оренди)  до
загальної  суми  орендних  платежів (у  частині  орендних  платежів,  що
надаються в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди), що
будуть нараховані за весь період оренди;
передача  житла  фізичній  особі  в  оренду  з  викупом  не  змінює
податкових зобов’язань підприємства-орендодавця;
передача житла у власність фізичній особі після закінчення строку
дії  договору  оренди  житла  з  викупом  або  достроково  за  умови  повної
сплати  орендних  платежів (з  урахуванням  частини  орендного  платежу,
що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта оренди) не
змінює податкових зобов’язань підприємства-орендодавця.
10. Встановити ставку податку на прибуток підприємств:
з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно − 23 відсотки;
з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно − 21 відсоток;
з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно − 19 відсотків;
з 1 січня 2014 року − 16 відсотків.
11.  До  прийняття  змін  до  законодавства  про  пенсійну  реформу
(впровадження  накопичувальної  системи  загальнообов’язкового
державного  пенсійного  страхування)  платник  податку  має  право
включити  до  витрат  кожного  звітного  податкового  періоду
(наростаючим  підсумком)  суму  внесків  на  обов’язкове  страхування   672
життя  або  здоров’я  працівників  у  випадках,  передбачених
законодавством,  а  також  внесків,  визначених  абзацом  другим  пункту
142.2  статті 142  цього Кодексу,  загальний  обсяг  яких  не  перевищує 15
відсотків  заробітної  плати,  нарахованої  такій  найманій  особі  протягом
податкового року, на який припадають такі податкові періоди.
12.  Абзац  третій  пункту 137.9  статті 137  цього  Кодексу
застосовується до 1 січня 2014 року.
13.  Тимчасово,  до 1  січня 2014  року,  датою  збільшення  доходів
підприємств житлово-комунального господарства від надання житлово-
комунальних  послуг  є  дата  надходження  коштів  від  споживача  на
банківський рахунок або в касу платника податку.
При  цьому  підприємства  житлово-комунального  господарства  у
складі  собівартості  реалізації  житлово-комунальних  послуг  визнають
витрати на придбання товарів, робіт, послуг у сумі фактично сплачених
за них коштів. Решта витрат визнаються відповідно до норм розділу ІІІ
цього Кодексу.
Цей  пункт  не  поширюється  на  платників  податку  −  ліцензіатів
з постачання електричної та/або теплової енергії.
14.  У 2011  році  норматив  для  основних  засобів,  визначений  у
підпункті 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, встановлюється в
розмірі 1000 гривень.
15.  Тимчасово,  до 1  січня 2020  року,  звільняються  від
оподаткування:
прибуток  виробників  біопалива,  отриманий  від  продажу
біопалива;
прибуток  підприємств,  отриманий  ними  від  діяльності  з
одночасного  виробництва  електричної  і  теплової  енергії  та/або
виробництва  теплової  енергії  з  використанням  біологічних  видів
палива;   673
прибуток  виробників  техніки,  обладнання,  устаткування,
визначених статтею 7 Закону України “Про альтернативні види палива”
для  виготовлення  та  реконструкції  технічних  і  транспортних  засобів,  у
тому  числі  самохідних  сільськогосподарських  машин  та  енергетичних
установок,  які  споживають  біологічні  види  палива,  одержаний  від
продажу  зазначеної  техніки,  обладнання  та  устаткування,  що  були
вироблені на території України.
16.  Тимчасово,  до 1  січня 2020  року,  звільняється  від
оподаткування  прибуток  підприємств,  отриманий  ними  від
господарської  діяльності  з  видобування  та  використання  газу (метану)
вугільних родовищ, що здійснюється відповідно до Закону України “Про
газ (метан) вугільних родовищ”.
17. Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року
звільняються від оподаткування:
а)  прибуток  суб’єкта  господарської  діяльності,  отриманий  від
надання  готельних  послуг (група 55  КВЕД  ДК 009:2005)  у  готелях
категорій “п’ять  зірок”, “чотири  зірки”  і “три  зірки”,  у  тому  числі
новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний
ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд;
б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої
промисловості (група 17  −  група 19  КВЕД  ДК 009:2005),  крім
підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині.
При  цьому  на  перехідний  період  до 1  січня 2012  року  для
підприємств  легкої  промисловості,  які  на  час  набрання  чинності
положеннями  цього Кодексу мають  укладені  договори  на  виробництво
продукції  на  давальницькій  сировині,  термін  виконання  яких
закінчується  протягом  встановленого  періоду,  дозволяється
застосовувати положення зазначеного пункту;   674
в)  прибуток  підприємств  галузі  електроенергетики (клас 40.11
група 40 КВЕД ДК 009:2005) від продажу електричної енергії, виробленої
з відновлювальних джерел енергії;
г)  прибуток,  отриманий  від  основної  діяльності  підприємств
суднобудівної (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005) промисловості;
ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий
від  основної  діяльності (підклас 35.30.0  клас 35.30  група 35.3  розділ 35
КВЕД  ДК 009:2005),  а  також  від  проведення  такими  підприємствами
науково-дослідних  та  дослідно-конструкторських  робіт (підклас 73.10.2
клас 73.10 група 73.1 розділ 73 КВЕД ДК 009:2005), які виконуються для
потреб літакобудівної промисловості;
д) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового
комплексу (клас 29.31 і 29.32 групи 29.3 розділу 29 КВЕД ДК 009:2005).
18.  Тимчасово,  до 1  січня 2015  року,  звільняється  від
оподаткування  прибуток  видавництв,  видавничих  організацій,
підприємств поліграфії,  отриманий ними від  діяльності  з виготовлення
на  території  України  книжкової  продукції,  крім  продукції  еротичного
характеру.
19.  Тимчасово,  до 1  січня 2016  року,  не  включаються  до  доходів
суми  коштів  або  вартість  майна,  отримані  суб’єктами  кінематографії
(виробниками  фільмів)  та/або  суб’єктами  мультиплікації (виробники
мультиплікаційних фільмів) і спрямовані на виробництво національних
фільмів.
20. Протягом  строку  дії міжнародних  договорів України,  згоду на
обов’язковість  яких  надано  Верховною  Радою  України,  з  питань
космічної  діяльності  щодо  створення  космічної  техніки (включаючи
агрегати,  системи  та  їх  комплектуючі  для  космічних  комплексів,
космічних  ракет-носіїв,  космічних  апаратів  та  наземних  сегментів
космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, податковий період,
за  який  визначаються  податкові  зобов’язання  з  податку  на  прибуток,   675
дорівнює одному звітному календарному року для резидентів − суб’єктів
космічної  діяльності,  які  отримали  ліцензію  на  право  її  здійснення  та
беруть участь у виконанні таких договорів (угод).
Якщо  зазначені  договори  визнаються  сторонами  повністю
виконаними  до  настання 1  січня 2015  року,  то  останній  податковий
період (у тому числі для визначення норм амортизаційних відрахувань)
розраховується  з  початку  календарного  року  до  закінчення  звітного
кварталу  такого  року,  на  який  припадає  таке  повне  виконання
договорів.
Платники  податку,  які  підпадають  під  дію  цього  пункту  і  при
цьому  здійснюють  види  діяльності  інші,  ніж  космічна,  ведуть  окремий
податковий облік за такими та іншими видами діяльності за загальними
правилами  та  у  порядку,  визначеному  пунктом 152.13  статті 152  цього
Кодексу.
21.  Підпункти 15−19  цього  підрозділу  застосовуються  з
урахуванням такого:
суми  коштів,  що  вивільнені  від  оподаткування,  спрямовуються
підприємствами  −  платниками  податку  на  збільшення  обсягів
виробництва (надання  послуг),  переоснащення  матеріально-технічної
бази,  запровадження  новітніх  технологій,  пов’язаних  з  основною
діяльністю  такого  платника  податку,  та/або  повернення  кредитів,
використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;
з  метою  оподаткування  суми  вивільнених  від  оподаткування
коштів визнаються доходами одночасно  з визнанням витрат, понесених
за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;
порядок  цільового  використання  вивільнених  від  оподаткування
коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених
від  оподаткування  коштів  платник  податку  зобов’язаний  збільшити
податкові  зобов’язання  з  цього  податку  за  результатами  податкового   676
періоду,  на  який  припадає  таке  порушення,  а  також  сплатити  пеню,
нараховану відповідно до цього Кодексу.

Набуття  чинності  Податковим  кодексом  України  передбачає
необхідність  у  здійсненні  належного  комплексу  юридично-технічних  дій,
пов’язаних  із забезпеченням реалізації його положень у контексті правового
регулювання податкових відносин, які виникли до набуття ними юридичної
сили.  З  іншого  боку,  окремі  норми  Податкового  кодексу  передбачають
доцільність поетапного  та  гнучкого підходу до процесу введення  їх у дію  з
метою  дотримання  балансу  інтересів  держави  та  платників  податків.  З
урахуванням викладеного  і було розроблено норми підрозділу 4 розділу ХХ
«Перехідні  положення»,  який  визначає  особливості  справляння  податку  на
прибуток підприємств.
Пункт 1  підрозділу 4  розділу  ХХ  встановлює  загальне  правило,  що
передбачає  застосування положень щодо податку на прибуток підприємств,
об’єднаних  у  розділі  ІІІ  Податкового  кодексу,  під  час  розрахунків  із
бюджетом  лише  стосовно  доходів  і  витрат,  що  отримані  та  проведені  з
1 квітня 2011 року.  Звідси  відповідні  норми  Податкового  кодексу  стають
нормативними  орієнтирами  для  учасників  податкових  відносин  із  приводу
сплати податку на прибуток підприємств лише стосовно доходів і витрат, які
отримані  ними  і  проведені  після 1 квітня 2011 року.  Такий  підхід
законодавця  обумовлений  змістом  ст. 57  Конституції  України,  яка
встановлює заборону на зворотну дію законів та інших нормативно-правових
актів у часі, що є загальновизнаним принципом права.
У  цьому  самому  пункті  передбачається  і  те,  що  методика  обліку
тимчасових  та  постійних  податкових  різниць  затверджується  у  порядку,
передбаченому  Законом  від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про  бухгалтерський
облік  та  фінансову  звітність  в  Україні»,  що  публікується  до 1 квітня
2011 року та набуває чинності з 1 січня 2012 року.    677
Пункт 2  підрозділу 4  розділу  ХХ  уточнює  порядок  складання  та
подання  декларації  з  податку  на  прибуток  за 2011 р.  за  правилами,
передбаченими  розділом  ІІІ  Податкового  кодексу  України,  оскільки  Закон
«Про  оподаткування  прибутку  підприємств»  вiд 28.12.1994  р. № 334/94-ВР
втрачає  чинність  не  з 1 січня 2011 року,  а  з 1 квітня 2011 року. Аналогічні
чинники  зумовили  необхідність  у  конкретизації  застосування  порядку
урахування  від’ємного  значення  об’єкта  оподаткування  в  результатах
наступних  податкових  періодів  у 2011 р. (п. 3  підрозділу 4  розділу  ХХ
Податкового кодексу).
У  п. 4  підрозділу 4  розділу ХХ  передбачається  відображення  в  обліку
при  визначенні  податку  на  прибуток  підприємств  цінних  паперів  та
деривативів,  придбаних  до  набрання  чинності  Податковим  кодексом,  за
правилами,  що  діяли  на  момент  придбання  таких  цінних  паперів.  Варто
зазначити,  що  під  поняттям «дериватив»  у  контексті  Податкового  кодексу
розуміється стандартний документ, що засвідчує право та (або) зобов’язання
придбати  чи  продати  у  майбутньому  цінні  папери,  матеріальні  або
нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах (пп. 14.1.45
п. 1  ст. 14  розділу І «Загальні  положення»).  На  відміну  від  деривативу,
встановлення  змістовного  наповнення  поняття «цінні  папери»  передбачає
необхідність  у  зверненні  до  ст. 3  Закону  від 23.06.2006  р. № 3480-IV «Про
цінні папери та фондову біржу» та ч. 1 ст. 194 Цивільного кодексу України.
Обидві норми узгоджені за змістом  і визначають цінні папери як документи
встановленої  форми  з  відповідними  реквізитами,  що  посвідчують  грошові
або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила
(видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами
їх  розміщення,  а  також  можливість  передачі  прав,  що  передбачені  у  цих
документах, іншим особам.
У  п. 5  підрозділу 4  визначається  порядок  правового  регулювання  та
відображення  в  обліку  продавця  та  покупця  заборгованості,  яка  виникла  у
зв’язку  з  затримкою  в  оплаті  товарів,  виконаних  робіт  та  наданих  послуг.   678
Законодавець  передбачає  виключення  такої  заборгованості  зі  сфери  дії
п. 159.1 ст. 159 розділу ІІІ Податкового кодексу у випадку, якщо заходи щодо
стягнення  таких  боргів  здійснювалися  до 1  квітня 2011 року.  Зокрема,
передбачається  відображення  в  обліку  продавця  та  покупця  такої
заборгованості  в  порядку,  визначеному  п. 5  підрозділу 4  розділу  ХХ
«Перехідні  положення»  Податкового  кодексу  аж  до  моменту  повного
погашення  чи  визнання  такої  заборгованості  безнадійною.  Поняття
безнадійної  заборгованості  розкрите  у  п. 14.1.11  ст. 14  розділу  І «Загальні
положення» Податкового кодексу.
Наступний  п. 6  підрозділу 4  розділу  ХХ  встановлює  порядок
нарахування  амортизації  з  моменту  набуття  чинності  розділом  ІІІ
Податкового  кодексу,  тобто  з 1 квітня 2011 року.  Визначення  амортизації
наведене у пп. 14.1.3 п. 1 ст. 14 розділу І «Загальні положення» Податкового
кодексу. Передбачається, що такому нарахуванню передує отримання даних
інвентаризації  об’єктів  основних  засобів,  інших  необоротних  активів  та
нематеріальних  активів  за  групами  відповідно до п. 145.1  ст. 145  розділу ІІІ
«Податок  на  прибуток  підприємств»,  проведеної  за  станом  на 1 квітня
2011 року.  Проведення  інвентаризації  необхідне  для  забезпечення
достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оскільки
під  час  її  проведення  перевіряються  і  документально  підтверджуються
наявність,  стан  і  оцінка  активів  та  зобов’язань (п. 1  ст. 10  Закону  від
16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні»).
Норми цього пункту поширюються також на платників податку в разі
їх переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну.
Тимчасова  податкова  різниця,  яка  виникає  в  результаті  порівняння
загальної вартості всіх  груп основних  засобів  за даними бухгалтерського  та
податкового  обліку,  амортизується  як  окремий  об’єкт  із  застосування
прямолінійного  методу  протягом 3  років.  Поняття  прямолінійного  методу
розкрите в п. 145.1.5 ст. 145 розділу ІІІ Податкового кодексу.   679
Основний  зміст  п. 7  підрозділу 4  розділу  ХХ  спрямовано  на
запобігання визначенню доходів (витрат) з урахуванням товарів (результатів
робіт,  послуг),  відвантажених (наданих)  після 1 квітня 2011 року,  у  тій
частині  їх  вартості,  яка  була  оплачена  до  зазначеної  дати  у  вигляді  авансів
(передоплати),  у  т.  ч. у  період  перебування  на  спрощеній  системі
оподаткування.  Витрати  не  визначаються  щодо  товарів (результатів  робіт,
послуг), отриманих (наданих) після 1 квітня 2011 року у частині  їх вартості,
оплаченої  у  вигляді  авансів (передоплати)  до  такої  дати  у  разі,  якщо  такі
аванси були враховані платником податку у складі валових витрат на дату їх
оплати, а  також у період перебування на  спрощеній  системі оподаткування.
Для  платників  податку  на  прибуток,  що  перейшли  зі  спрощеної  системи
оподаткування  на  загальну,  одночасно  з  визнанням  доходів  від  продажу
товарів (виконання  робіт,  надання  послуг)  на  загальній  системі
оподаткування  до  складу  витрат  включається  собівартість  таких  товарів,
робіт,  послуг,  що  склалася  в  період  перебування  такого  платника  на
спрощеній  системі  оподаткування,  пропорційно  сумі  визнаних  доходів.  У
цьому  самому  пункті  окремо  врегульовано  питання  про  комісійні  доходи
(витрати) та  інші платежі, пов’язані зі створенням або придбанням кредитів,
вкладів (депозитів),  які  були  включені  до  об’єкта  оподаткування  у  звітних
періодах до 1 квітня 2011 року.
Пункт 8 підрозділу 4 розділу ХХ визначає порядок обчислення і сплати
податку  на  прибуток  підприємств  страховиками  за  результатами  діяльності
протягом  одного  року  з 1 квітня 2011 року  від  провадження  страхової
діяльності  та діяльності, не пов’язаної  зі  страхуванням. Під  страхуванням у
такому  випадку  розуміється  вид  цивільно-правових  відносин щодо  захисту
майнових  інтересів  фізичних  та юридичних  осіб  у  разі  настання  страхових
випадків,  визначених  договором  про  страхування  або  чинним
законодавством,  за  рахунок  грошових  фондів,  що  формуються  шляхом
сплати  фізичними  та  юридичними  особами  страхових  платежів (страхових
внесків,  страхових  премій)  та  доходів  від  розміщення  коштів  цих  фондів   680
(ст. 1  Закону  від 07.03.1996  р. № 85/96-ВР «Про  страхування»). Відповідно,
страховиками  є  фінансові  установи,  які  створені  у  формі  акціонерних,
повних,  командитних  товариств  або  товариств  із  додатковою
відповідальністю  згідно  з  Законом  від 19.09.1991  р.  № 1576-ХІІ «Про
господарські  товариства»  з  урахуванням  особливостей,  передбачених
Законом від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування», а також одержали
у  встановленому порядку ліцензію на  здійснення  страхової діяльності (ст. 2
згаданого Закону «Про страхування»).
Передбачено,  що  протягом  звітного  податкового  року  страховики
щокварталу  сплачують  податок  на  прибуток  підприємств  за  ставкою 3
відсотки  з  суми  страхових  платежів,  страхових  внесків,  страхових  премій,
отриманих (нарахованих)  страховиками-резидентами  протягом  звітного
періоду  за  договорами  страхування,  співстрахування  та  перестрахування
ризиків  як  на  території  України,  так  і  за  її  межами.  Під  страховими
платежами (страховими  внесками,  страховими  преміями),  згідно  зі  ст. 10
згаданого Закону «Про страхування», розуміється плата  за страхування, яку
страхувальник  зобов’язаний  внести  страховику  відповідно  до  договору
страхування.
За  результатами  відповідного  звітного  року  страховики  зобов’язані
здійснити  розрахунок  податку  на  прибуток  підприємств  згідно  з
положеннями  ст. 156  та  пп. 134.1.1  п. 134.1  ст. 134  розділу  ІІІ Податкового
кодексу, але при цьому вони не зобов’язані сплатити його.
Виняток  із  загального  порядку  оподаткування  доходів  від  страхової
діяльності  передбачений  для  доходів  від  діяльності  з  виконання  договорів
довгострокового  страхування  життя  та  пенсійного  страхування  в  межах
недержавного  пенсійного  забезпечення  відповідно  до  Закону  від 09.07.2003
р.  № 1057-IV «Про  недержавне  пенсійне  забезпечення».  Такі  доходи
оподатковуються  в  порядку,  передбаченому  п. 156.2  ст. 156  розділу  ІІІ
Податкового кодексу.   681
У  п. 9  підрозділу 4  розділу  ХХ  Податкового  кодексу  визначені
особливості  відображення  в  обліку  з  податку  на  прибуток  підприємств
операцій лізингу  за договорами оренди житла  з викупом, що укладені після
1 квітня 2011 року,  але  не  пізніше 31 грудня 2020 року.  Можливість
укладення договорів оренди житла  з викупом вперше була  зазначена у ст. 5
Закону  від 25.12.2008  р.  № 800-VI «Про  запобігання  впливу  світової
фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» з
метою  стабілізації  виробництва  та  забезпечення  реалізації  житлових  прав
громадян, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей.
Прагнення  збалансувати  інтереси  держави  та  платників  податків  на
прибуток  підприємств  зумовило  доцільність  поетапного  переходу  до
передбаченої п. 1 ст. 151 розділу ІІІ Податкового кодексу  загальної ставки в
16 відсотків.  На  перехідний  період  встановлені  такі  ставки  податку  на
прибуток:
–  з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 відсотки;
–  з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 відсоток;
–  з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 відсотків;
–  з 1 січня 2014 року – 16 відсотків.
Пункт 11  підрозділу 4  розділу ХХ «Перехідні  положення»  передбачає
порядок віднесення до витрат сум внесків на обов’язкове страхування життя
або  здоров’я  працівників,  а  також  деяких  інших  внесків,  передбачених  у
законодавстві,  зокрема  в  абзаці  другому  п. 142.2  ст. 142  Податкового
кодексу. Загальний обсяг таких внесків не перевищує 15 відсотків заробітної
плати, нарахованої відповідній найманій особі протягом податкового року, на
який припадають певні податкові періоди. Зазначений пункт діє в перехідний
період  до  прийняття  змін  до  законодавства  про  пенсійну  реформу
(упровадження накопичувальної  системи  загальнообов’язкового  державного
пенсійного страхування).
У  п. 12  підрозділу 4  законодавець  передбачив,  що  метод  нарахувань
процентів (комісійних)  за  кредитом (депозитом)  не  застосовується  до   682
повного  погашення  дебітором  заборгованості  або  списання  заборгованості,
яка визнана безнадійною. Такий захід має тимчасовий характер – до 1 січня
2014 року. Особливості у визначенні доходів мають і підприємства житлово-
комунального господарства, що передбачено у п. 12 підрозділу 4 розділу ХХ
«Перехідні положення».
Наступний  п. 14  підрозділу 4  розділу  ХХ  встановлює  норматив  для
основних  засобів,  визначений  у  пп. 14.1.138  п. 14.1  ст. 14  Податкового
кодексу, у розмірі 1 000 гривень.
Ключовими  принципами  вітчизняного  податкового  законодавства  є
принципи  загальності  оподаткування  та  рівності  всіх  платників  перед
законом.  У  своїй  сукупності  відображені  у  ст. 4  розділу І  Податкового
кодексу  відповідні  положення  передбачають  необхідність  у  створенні
недискримінаційних та єдиних правил оподаткування, які б застосовувалися
до  всіх  платників  податків  однаково.  Разом  з  тим  вимога  ефективної
реалізації  державної  політики  щодо  підтримки  розвитку  перспективних
секторів народногосподарського комплексу вимагає використання механізму
звільнення від оподаткування.
Пунктом 15  підрозділу 4  передбачено  до 1 січня 2020 року  звільнення
від оподаткування прибутку: 1) виробників біопалива від продажу біопалива;
2) підприємств,  отриманого  від  діяльності  з  одночасного  виробництва
електричної  і  теплової  енергії  та/або  виробництва  теплової  енергії  з
використанням біологічних видів палива; 3) виробників техніки, обладнання,
устаткування,  визначених  ст. 7  Закону  від 14.01.2000  р. № 1391-XIV «Про
альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних та
транспортних  засобів,  у  т.  ч.  самохідних  сільськогосподарських  машин  та
енергетичних  установок,  що  споживають  біологічні  види  палива,  якщо
відповідний  прибуток  одержаний  від  продажу  зазначеної  техніки,
обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.
У  контексті  зазначеного  вище  пункту 15  під  біологічними  видами
палива (біопаливом) розуміється тверде, рідке та газове паливо, виготовлене   683
з біологічно відновлюваної сировини (біомаси), яке може використовуватися
як  паливо  або  компонент  інших  видів  палива (ст. 1  Закону  України «Про
альтернативні види палива»). Законодавець в окремій ст. 7 згаданого Закону
пояснює,  що  категорія «техніки,  обладнання,  устаткування,  що
використовуються  для  виготовлення  та  реконструкції  технічних  і
транспортних  засобів  з  метою  споживання  біопалив»  включає  товари,  які
класифікуються  за  кодами УКТ  ЗЕД (Закон  від 05.04.2001 № 2371-ІІІ «Про
митний тариф України») 8402, 8403, 8404, 8405, 8406, 8416, 8417, 8419, 8422
40 00, 8423 20 00 00, 8423 30 00 00, 8423 81, 8423 82, 8423 89 00 00, 8423 90
00 00, 8514. У цій самій статті визначено, що до технічних та транспортних
засобів,  у  т.ч.  самохідних  машин,  що  працюють  на  біопаливі,  належать
товари, які класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 8701, 8702, 8704, 8705, 8709.
Аналогічний  підхід  використаний  і  у  випадку  звільнення  від
оподаткування  прибутку  підприємств,  отриманого  ними  від  господарської
діяльності  з  видобування  та  використання  газу (метану)  вугільних  родовищ
відповідно до Закону від 21.05.2009 р. № 1392-VI «Про газ (метан) вугільних
родовищ» (п. 16  підрозділу 4  розділу  ХХ  Податкового  кодексу).  Така
податкова  пільга  є  тимчасовою  і  застосовується  протягом 10  років,
починаючи з 1 січня 2011 року. Вона передбачена у ст. 11 згаданого Закону.
Поняття «видобування газу (метану) вугільних родовищ» поширюється
на  господарську  діяльність,  яка  охоплює  комплекс  технічних  заходів,
спрямованих  на  вилучення  газу (метану)  вугільних  родовищ  з  вугільних
пластів,  вміщуючих  порід  та  підземних  порожнин  діючих  шахт  і  тих,  що
готуються до експлуатації, та вугільних родовищ, промислова розробка яких
не  здійснювалася,  незалежно  від  їх  подальшого  використання,  а  також
відпрацьованих  вугільних  родовищ,  якщо  вилучений  газ (метан)
призначається  для  подальшого  використання  як  матеріальний  та/або
енергетичний ресурс.
Під  поняттям «використання  газу (метану)  вугільних  родовищ»
розуміється господарська діяльність щодо виробництва електричної, теплової   684
та/або  інших  видів  енергії  у  разі,  якщо  газ (метан)  вугільних  родовищ  є
основним  енергоносієм,  а  також  при  використанні  газу (метану)  вугільних
родовищ як основної технологічної сировини.
Пункт 17 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України також
передбачає звільнення від оподаткування прибутку суб’єктів господарювання
у визначених секторах народногосподарського комплексу протягом 10 років,
починаючи з 1 січня 2011 року. Зокрема, таке звільнення поширюється на:
а) прибуток платників податків, що надають готельні послуги (група 55
КВЕД ДК 009:2005) у готелях визначених категорій (три/чотири/п’ять зірок),
зокрема тих, що належать до категорії новозбудованих чи реконструйованих,
або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і
споруд;
б)  прибуток,  отриманий  від  основної  діяльності  підприємств  легкої
промисловості (група 17 – група 19 КВЕД ДК 009:2005), за винятком тих  із
них, які працюють на давальницькій сировині. Згідно з Класифікацією видів
економічної  діяльності,  затвердженої  наказом  Держспоживстандарту  від
26.12.2005  р.  № 375,  зазначені  групи  містять  у  собі: 1)  група 17 –
підприємства,  які  займаються  підготовкою  та  прядінням  текстильних
волокон,  ткацьким  виробництвом,  виробництвом  нетканих  матеріалів,
кінцевим оздобленням текстильних виробів, включно з одягом, виготовленим
третіми  особами,  виготовленням  готових  виробів  з  текстилю (наприклад,
постільної,  столової  білизни,  ковдр,  килимів,  мотузок  тощо),  за  винятком
готового  одягу,  а  також  виробництвом  трикотажного  полотна,  панчішно-
шкарпеткових  виробів  та  виробів  з  трикотажу  типу  светрів,  джемперів,
пуловерів,  жилетів; 2)  група 18 –  підприємства,  які  займаються
виробництвом (серійним  та  індивідуальним)  усіх  видів  одягу  зі  шкіри,
тканин, трикотажного полотна тощо (верхнього і спіднього одягу для жінок і
чоловіків, дітей, робочого одягу, одягу для відпочинку тощо) та аксесуарів, а
також виробництво хутра  і виробів  з нього; 3)  група 19 – підприємства,  які
займаються  підготовленням  шкури  до  дублення,  дубленням  шкури  з   685
природною лицьовою поверхнею, оздобленням шкіри, виробництвом  замші,
пергаменту,  лакованої,  металізованої  та  інших  видів  шкіри,  виробництво
взуттєвих,  лимарно-сідельних,  одягово-галантерейних  та  технічних  шкір;
виробництво композиційної шкіри.
При  цьому  законодавець  передбачив,  що  підприємства  легкої
промисловості відповідних груп можуть застосовувати відповідні положення
до 1 січня 2012 року,  якщо  вони  мають  укладені  договори  на  виробництво
продукції  на  давальницькій  сировині,  що,  у  свою  чергу,  повинні  бути
виконані у встановленому періоді;
в) прибуток підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40
КВЕД  ДК 009:2005)  від  продажу  електричної  енергії,  виробленої  з
відновлювальних  джерел  енергії.  Під  останніми  розуміють  енергію  з
відновлювальних  джерел,  які  не  є  видобувними,  зокрема  вітрову,  сонячну,
аеротермальну,  гідротермальну  енергію  та  енергію  океану,
гідроелектроенергію,  енергію  біомас  та  відходів,  а  також  біогаз  та  газ,
отриманий  з  використанням  очисних  споруд (ст. 2  Директиви  ЄС  від
23.04.2009 р. 2009/28/ЕС з підтримки застосування енергії з відновлювальних
джерел);
г)  прибуток  підприємств,  отриманий  від  основної  діяльності
суднобудівної (клас 35.11  група 35 КВЕД ДК 009:2005)  промисловості. До
таких  підприємств  суднобудівної  промисловості  належать  ті  з  них,  які
займаються  будуванням  транспортних,  військових,  пасажирських,
промислових,  вантажних  суден,  включно  з  танкерами,  поромами  тощо,  а
також  будуванням  суден  на  повітряних  подушках,  плавучих  та  заглибних
бурових платформ, інших плавучих конструкцій та об’єктів (плавучих доків,
понтонів,  дебаркадерів  тощо).  До  зазначеної  категорії  також  входять
підприємства,  які  здійснюють  ремонт,  перебудування (модернізацію  та
реконструкцію) та обладнання суден;
ґ) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий  від
основної діяльності (підклас 35.30.0 класу 35.30 групи 35.3 розділ КВЕД ДК   686
009:2005), а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних
та  дослідно-конструкторських  робіт (підклас 73.10.2  клас 73.10  група 73.1
розділ 73  КВЕД  ДК 009:2005),  які  виконуються  для  потреб  літакобудівної
промисловості;
д)  прибуток  підприємств  машинобудування  для  агропромислового
комплексу (клас 29.3 та клас 29.53 групи 29 КВЕД ДК 009:2005).
У  п. 18  підрозділу 4  визначено,  що  на  строк  до 1  січня 2015 року
надається  пільга  видавництвам,  видавничим  організаціям,  підприємствам
поліграфії у формі звільнення від оподаткування прибутку, отриманого ними
від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім
виготовлення  продукції  еротичного  характеру.  До  останньої,  згідно  із
Законом  від 20.11.2003 р.  № 1296-IV «Про  захист  суспільної  моралі»,
відносять  будь-які  матеріальні  об’єкти,  предмети,  друковану,  аудіо-,
відеопродукцію,  у  тому  числі  рекламу,  повідомлення  та  матеріали,
продукцію  засобів  масової  інформації,  електронних  засобів  масової
інформації,  що  містять  інформацію  еротичного  характеру,  мають  на  меті
досягнення  естетичного  ефекту,  зорієнтовані  на  доросле  населення  і  не
збуджують  в  аудиторії  нижчих  інстинктів,  не  є  образливими.  Звідси
випливає, що прибуток від виготовлення книжкової продукції, яка належить
до  категорії  продукції  еротичного  характеру,  оподатковується  в  загальному
порядку.
Окремо передбачене і тимчасове (до 1 січня 2016 року) звільнення сум
коштів  або  вартості  майна,  отриманих  суб’єктами  кінематографії
(виробниками  фільмів)  та/або  суб’єктами  мультиплікації (виробники
мультиплікаційних  фільмів)  і  спрямованих  на  виробництво  національних
фільмів (п. 19 підрозділу 4 розділу ХХ). Під останніми згідно  із Законом від
13.01.1998  р.  № 9/98-ВР «Про  кінематографію»,  розуміють  створені
суб’єктами  кінематографії  України  фільми,  виробництво  яких  здійснено  в
Україні та авторське право чи право власності на які повністю або часткового   687
належить суб’єктам кінематографії України, а також основна (базова) версія
мовної частини звукового рядку яких створена українською мовою.
Потреба  у  розвитку  космічної  діяльності  України  зумовила
запровадження у п. 20 підрозділу 4 розділу ХХ правила про те, що на період
дії  чинних  міжнародних  договорів  України,  які  пройшли  процедуру
ратифікації,  але  не  пізніше 1 січня 2015 року,  податковий  період,  за  який
визначаються  податкові  зобов’язання  з  податку  на  прибуток,  дорівнює
одному  звітному  календарному  року. Таке  правило  застосовується  лише  до
резидентів – суб’єктів економічної діяльності, які мають необхідну ліцензію
та  беруть  участь  у  виконанні  таких  договорів.  Цим  самим  пунктом
врегульовуються  і  питання  оподаткування  зазначених  суб’єктів  космічної
діяльності  у  випадку  виконання  відповідних  договорів,  якщо  вони
визнаються  сторонами  повністю  виконаними  до 1  січня 2015 року.  Під
суб’єктами  космічної  діяльності  розуміють  підприємства,  установи  та
організації,  у  тому  числі  міжнародні  та  іноземні,  які  здійснюють  космічну
діяльність (ст. 1  Закону  від 15.11.1996  р.  № 502/96-ВР «Про  космічну
діяльність»).  У  випадку  здійснення  відповідними  суб’єктами  космічної
діяльності  заходів  у  сферах  інших,  аніж  космічна,  для  них  встановлюється
обов’язок ведення окремого податкового обліку за такими видами діяльності
за  загальними  правилами  та  у  порядку,  визначеному  п. 152.13  ст. 152
Податкового кодексу.
Використання  коштів,  вивільнених  у  результаті  застосування  пільг,
передбачених  пунктами 15–19  підрозділу 4,  не  є  довільним  і  повинне  мати
цільове призначення. Основи порядку використання відповідних фінансових
ресурсів  та  санкції  за  його  порушення  чітко  виписані  у  п. 21  підрозділу 4
розділу  ХХ,  який  передбачає,  що  суми  коштів,  що  вивільнені  від
оподаткування,  спрямовуються  підприємствами –  платниками  податку,  на
збільшення  обсягів  виробництва (надання  послуг),  переоснащення
матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов’язаних з
основною  діяльністю  такого  платника  та/або  повернення  кредитів,   688
використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними. Детальний порядок
цільового  використання  вивільнених  від  оподаткування  коштів
встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України.  У  цьому  самому  підпункті
передбачається  і  накладення  санкцій  на  платника  податків  у  випадку
порушення  ним  вимог  щодо  цільового  використання  вивільнених  від
оподаткування коштів.

Підрозділ 5. Особливості застосування ставок акцизного збору та
екологічного податку

1.  На  спиртові  дистиляти  та  спиртні  напої,  одержані  шляхом
перегонки виноградного вина або вичавок винограду (коди згідно з УКТ
ЗЕД 2208 20 12 00, 2208 20 62 00), застосовуються такі ставки акцизного
податку:
20  гривень  за 1  літр 100-відсоткового  спирту  −  з  дня  набрання
чинності цим Кодексом до 31 грудня 2011 року;
27 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту − з 1 січня 2012 року
до 1 січня 2013 року;
з 1  січня 2013  року  застосовується  ставка  акцизного  податку,
визначена підпунктом 215.3.1 статті 215 цього Кодексу.
2.  За  податковими  зобов’язаннями  з  екологічного  податку,  що
виникли:
з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно ставки податку
становлять 50 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і
246 цього Кодексу;
з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку
становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245,
246 цього Кодексу;   689
з 1  січня 2014  року  ставки  податку  становлять 100  відсотків  від
ставок, передбачених статтями 243, 244, 245 і 246 цього Кодексу.

1. Під спиртовими дистилятами потрібно розуміти (абз. 26 ст. 1 Закону
України  від 19.12.1995  р.  № 481/95-ВР «Про  державне  регулювання
виробництва  і обігу спирту етилового, коньячного  і плодового, алкогольних
напоїв  та  тютюнових  виробів»)  дистиляти, що  отримані шляхом  перегонки
вторинних  сировинних  ресурсів  виноградного  виноробства,  який  є
сировиною  для  виробництва  спирту  етилового  ректифікованого
виноградного.
Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР
«Про  державне  регулювання  виробництва  і  обігу  спирту  етилового,
коньячного  і  плодового,  алкогольних  напоїв  та  тютюнових  виробів»  під
спиртними (алкогольними)  напоями  потрібно  розуміти  продукти,  одержані
шляхом  спиртового  бродіння  цукромістких  матеріалів  або  виготовлені  на
основі  харчових  спиртів  із  вмістом  спирту  етилового  понад 1,2  відсотка
об’ємних  одиниць,  які  відносять  до  товарних  груп  Гармонізованої  системи
опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
УКТ  ЗЕД –  Український  класифікатор  товарів  зовнішньоекономічної
діяльності. Даний класифікатор складений на основі Міжнародної конвенції
про Гармонізовану  систему опису  та кодування  товарів (від 14 червня 1983
року).  УКТ  ЗЕД  був  створений  на  базі  ТН  ЗЕД (Товарна  номенклатура
зовнішньоекономічної діяльності) що діяла до 2004 року.
Згідно  з  коментованим  положенням  з  дня  набрання  чинності  цим
Кодексом  до 31  грудня 2011  року  величина  акцизного  податку  на  наведені
вище  спиртовмісні  речовини  має  становити 20  гривень  за 1  літр 100-
відсоткового  спирту;  з 1  січня 2012  року  до 1  січня 2013  року  величина
акцизного  податку  має  становити 27  гривень  за 1  літр 100-відсоткового
спирту;  з  січня 2013  року  застосовується  ставка  акцизного  податку,   690
визначена підпунктом 215.3.1 статті 215 цього Кодексу, яка становить 42,12
гривень.  Розрахунок  об’єму  чистого 100-відсоткового  спирту  у  загальному
об’ємі  спиртовмісної  продукції  розраховується  шляхом  множення  масової
частки спирту у відповідній продукції на загальний її об’єм.
2. Під  податковим  зобов’язанням  необхідно  розуміти  суму  коштів,  яку
платник  екологічного  податку  повинен  сплатити  до  бюджету  на  підставі,  в
порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Даним  положенням  Податкового  кодексу  передбачено  поетапне
збільшення ставок екологічного податку (у 2011–2012 роках ставки податку
становлять 50  відсотків  від  розміру  ставок,  встановлених  у  розділі VIII;  у
2013 році – 75 відсотків; з 2014 року – 100 відсотків).

Підрозділ 6. Особливості справляння земельного податку

1.  Протягом  дії  ратифікованих  Верховною  Радою  України
міжнародних  договорів (угод)  України  з  питань  космічної  діяльності
щодо  створення  космічної  техніки (включаючи  агрегати,  системи  та  їх
комплектуючі  для  космічних  комплексів,  космічних  ракет-носіїв,
космічних  апаратів  та  наземних  сегментів  космічних  систем),  але  не
пізніше 1 січня 2015 року, резиденти − суб’єкти космічної діяльності, які
отримали  ліцензію  на  право  її  здійснення  та  беруть  участь  у  реалізації
таких  договорів (угод),  за  земельні  ділянки  виробничого  призначення
згідно  з  переліком,  який  затверджується Кабінетом Міністрів України,
звільняються від сплати земельного податку.
2.  До 1  січня 2016  року  звільняються  від  сплати  земельного
податку суб’єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2
Закону України “Про розвиток літакобудівної промисловості”, земельні
ділянки  яких  безпосередньо  використовуються  для  цілей  виробництва
кінцевої  продукції,  а  саме:  літальних  апаратів,  їх  корпусів,  двигунів,
включаючи місця,  призначені  для  їх  зберігання (склади,  ангари, місця   691
для  відстоювання),  посадково-злітні  смуги,  а  також  місця,  в  яких
розташовані  пункти  заправки (дозаправки)  моторних  літальних
апаратів та контролю над польотами.
3.  До 1  січня 2016  року  звільняються  від  сплати  земельного
податку  суб’єкти  кінематографії (виробники  національних  фільмів),
перелік  яких  затверджується Кабінетом Міністрів України,  за  земельні
ділянки,  що  використовуються  для  забезпечення  виробництва
національних фільмів.
4.  До 1  січня 2016  року  звільняються  від  сплати  земельного
податку  суб’єкти  суднобудівної  промисловості,  визначені  відповідно  до
статті 1  Закону  України “Про  заходи  щодо  державної  підтримки
суднобудівної промисловості в Україні”.

Підрозділ 6  розділу  ХХ «Перехідні  положення»  передбачає  ряд
звільнень  від  сплати  земельного  податку.  Пункт 1  таку  пільгу  надає
резидентам –  суб’єктам  космічної  діяльності,  які  володіють  необхідною
ліцензією  на  право  її  здійснення  та  беруть  участь  у  реалізації  чинних
міжнародних  договорів  України  з  питань  космічної  діяльності  щодо
створення космічної техніки. Така пільга надається до 1 січня 2015 року. Під
такими суб’єктами космічної діяльності розуміють підприємства, установи та
організації,  у  тому  числі  міжнародні  та  іноземні,  які  здійснюють  космічну
діяльність (ст. 1  Закону  України  від 15.11.1996  р.  № 502/96-ВР «Про
космічну  діяльність»).  Зазначений  закон  до  космічної  техніки  відносить
матеріальні  предмети  штучного  походження,  що  проектуються,
виготовляються  та  експлуатуються  як  у  космічному  просторі (космічний
сегмент,  космічна  інфраструктура),  так  і  на  поверхні  Землі (наземний
сегмент,  наземна  інфраструктура)  з  метою  дослідження  та  використання
космічного  простору.  Податковий  кодекс  поширює  дію  відповідної
податкової  пільги  лише  на  суб’єктів  космічної  діяльності –  резидентів  та
вміщує  в  поняття «космічна  техніка»  агрегати,  системи  та  їх  комплектуючі   692
для  космічних  комплексів,  космічних  ракет-носіїв,  космічних  апаратів  та
наземних  сегментів  космічних  систем.  Законодавець  обмежив  застосування
відповідного  звільнення  зі  сплати  земельного  податку  лише  земельними
ділянками виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується
КМУ.
У  п. 2  звільнення  від  сплати  земельного  податку  надається  також
суб’єктам літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону України
від 12.07.2001  р. № 2660-ІІІ «Про  розвиток  літакобудівної  промисловості».
Застосування  відповідної  пільги  обмежується  земельними  ділянками,  які
безпосередньо  використовуються  для  виробництва  кінцевої  продукції,  а
також  її  зберігання,  посадково-злітними  смугами,  а  також  місцями
розташування пунктів заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та
контролю  за  польотами.  Відповідно  згаданої  статті  Закону «Про  розвиток
літакобудівної  промисловості»  до  суб’єктів  літакобудування  належать
юридичні  особи –  резиденти  України,  які  здійснюють  діяльність  у  галузі
літакобудівної промисловості та згідно  із законом мають відповідні ліцензії,
а  також  відповідні  сертифікати  на  право  розробки  або  виробництва,  або
ремонту,  або  переобладнання,  або  модифікації,  або  технічного
обслуговування  авіаційної  техніки  та  авіаційних  двигунів  та  відповідають
хоча б двом з таких критеріїв:
а)  здійснюють  розробку  авіаційної  техніки  та  авіаційних  двигунів,
виробництво  авіаційної  техніки  та  авіаційних  двигунів,  ремонт  авіаційної
техніки та авіаційних двигунів;
б)  виконують  державне  або  оборонне  замовлення  на  розробку
авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та
авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;
в)  забезпечують  виконання  Україною  міжнародних  зобов’язань  з
реалізації  міжнародних  контрактів  з  розробки  авіаційної  техніки  та
авіаційних  двигунів,  постачання  авіаційної  техніки  та  авіаційних  двигунів,   693
виробництва  авіаційної  техніки  та  авіаційних  двигунів,  ремонту  авіаційної
техніки та авіаційних двигунів.
Таке  звільнення  для  суб’єктів  літакобудівної  промисловості  має
тимчасовий характер і застосовується лише до 1 січня 2016 року.
Пункт 3 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового
кодексу надає також тимчасове (до 1 січня 2016 року) звільнення від сплати
земельного  податку  суб’єктам  кінематографії  стосовно  земельних  ділянок,
що  використовуються  для  забезпечення  виробництва  національних фільмів.
Під  суб’єктом  кінематографії  розуміється фізична  або юридична  особа,  яка
займається  будь-яким  видом  професійної  діяльності  у  галузі  кінематографії
(ст. 3  Закону  від 13.01.1998  р.  № 9/98-ВР «Про  кінематографію»),  проте
відповідний  підпункт  Податкового  кодексу  обмежує  їх  лише  виробниками
національних  фільмів.  До  таких  фільмів  належать  створені  суб’єктами
кінематографії  України  фільми,  виробництво  яких  здійснено  в  Україні  та
авторське право  чи право  власності на  які повністю  або  частково належить
суб’єктам  кінематографії  України,  а  також  основна (базова)  версія  мовної
частини звукового ряду яких створена українською мовою.
В  окремому  п. 4  підрозділу 6  розділу  ХХ  передбачене  тимчасове
звільнення від сплати земельного податку передбачене також  і для суб’єктів
суднобудівної промисловості, визначених згідно зі ст. 1 Закону від 18.11.1999
р.  № 1242-XIV «Про  заходи  щодо  державної  підтримки  суднобудівної
промисловості  в  Україні».  Зазначена  стаття  передбачає,  що  перелік
суднобудівних  підприємств,  для  яких  запроваджуються  окреслені  заходи,
затверджується Кабінетом Міністрів України  за  наслідками  їх  діяльності  за
попередній період у порядку, визначеному ним. Такий порядок затверджений
постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 555 «Про затвердження Порядку
включення  суднобудівних  підприємств  до  переліку  підприємств,  для  яких
запроваджуються  заходи  державної  підтримки  суднобудівної
промисловості».  Основними  критеріями,  за  якими  здійснюється  відбір
підприємств для включення їх до відповідного переліку, є такі:   694
1) відповідність профілю (основними видами економічної діяльності є
будівництво  суден,  інших  плавзасобів  та  виконання  робіт  з  виготовлення
суднового комплектувального обладнання за кодами згідно з КВЕД);
2)  завантаженість  підприємства (наявність  чинних  контрактів,
договорів,  опціонів  та  інших  угод  за  профільними  видами  діяльності  з
показниками їх обсягів);
3)  забезпечення  поточних  розрахунків  з  бюджетами  всіх  рівнів,
Пенсійним  фондом України  та  фондами  загальнообов’язкового  державного
соціального страхування;
4) освоєння випуску нової конкурентоспроможної на світовому ринку
суднобудівної  продукції  та  розширення  відповідних  секторів  внутрішнього
та зовнішнього ринку;
5) наявність у техніко-економічному обґрунтуванні показників щодо:
–  фінансово-економічної  ефективності  стосовно  збільшення  обсягів
власних обігових коштів та забезпечення прибутковості;
–  підвищення  ефективності  виробництва,  а  також  зростання  обсягів
комплектації суден матеріалами, устаткуванням  і обладнанням вітчизняного
виробництва у загальному обсязі товарів.

Підрозділ 7. Особливості порядку повернення торгових патентів
1.  Торгові  патенти,  видані  згідно  з  вимогами  Закону  України
“Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, строк дії
яких  не  закінчився  на  момент  набрання  чинності  цим  Кодексом,
підлягають  поверненню  до  органів  державної  податкової  служби  за
місцем  їх  придбання  у  тримісячний  строк (але  не  пізніше  закінчення
строку їх дії).
2.  Суб’єкти  господарювання  несуть  відповідальність  за
дотримання  порядку  використання  торгових  патентів,  виданих
відповідно  до  Закону  України “Про  патентування  деяких  видів   695
підприємницької  діяльності”,  та  за  дотримання  строку  сплати  за  них,
передбачену главою 11 розділу II цього Кодексу.

1.  До  набрання  Податковим  кодексом  України  чинності  торгові
патенти  придбавалися  суб’єктами  господарювання  у  порядку  та  на  умовах,
встановлених  Законом  України «Про  патентування  деяких  видів
підприємницької  діяльності» (далі – Закон  про  патентування).  Закон  про
патентування  втрачає  чинність на підставі пункту 2  розділу XIX Кодексу  із
набранням цим Кодексом чинності, тобто з 1 січня 2011 року (див. коментар
пункту 2 розділу XIX).
Відповідно до коментованого пункту поверненню підлягають придбані
у  такому  порядку  торгові  патенти,  строк  дії  яких  не  закінчився  на  момент
набрання  Кодексом  чинності (1 січня 2011 року),  незалежно  від  перебігу
цього строку (чи виданий 4 роки назад, чи – 1 день).
Строк  дії  торгового  патенту  визначається  законодавством  окремо  для
кожного виду цих патентів.
Торгові  патенти  видаються  органами  державної  податкової  служби
України з визначеним, у межах максимально дозволених часових проміжках,
який залежить від виду підприємницької діяльності, строком їх дії:
– 60 календарних місяців – на здійснення операцій з надання послуг у
сфері грального бізнесу (абзац третій частини четвертої статті 5 Закону про
патентування)
– 36  календарних  місяців –  на  здійснення  операцій  з  торгівлі
валютними цінностями (абзац другий частини четвертої статті 4 Закону про
патентування);
– 12 календарних місяців – на здійснення торговельної діяльності, крім
короткотермінового  торгового  патенту (абзац  шостий  частини  четвертої
статті 3 Закону про патентування), та діяльності з надання побутових послуг
(абзац сьомий частини четвертої статті 31
Закону про патентування);
– від 1 до 15 днів – короткотерміновий торговий патент на здійснення   696
торговельної діяльності (абзац восьмий частини четвертої статті 3 Закону про
патентування; підпункт 14.1.92 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу).
Строк дії торгового патенту, що видається суб’єктам господарювання у
порядку  та  на  умовах,  передбачених  статтею 267 «Збір  за  провадження
деяких  видів  підприємницької  діяльності»  розділу ХІІ  цього  Кодексу,
встановлених  пунктом 267.7  статті 267  розділу ХІІ  цього  Кодексу (див.
коментар статті 267).
Термін  дії  торгового  патенту,  як  обов’язковий  реквізит,  вказується  у
кожному  торговому  патенті,  форма  якого  встановлюється  центральним
органом  державної  податкової  служби (абзац  третій  і  четвертий  частини
третьої  статті 2  Закону  про  патентування;  підпункт 267.4.9  пункту 267.4
статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу).
Такі  торгові  патенти,  які  придбані  суб’єктами  господарювання  у
порядку та на умовах, встановлених Законом про патентування, повинні бути
повернуті  у  тримісячний  строк,  тобто  протягом  трьох  місяців  з  моменту
набрання  Кодексом  чинності  та  не  пізніше  відповідного  числа  третього
місяця (31 березня 2011 року).
У  разі,  коли  закінчення  тримісячного  строку  повернення  припадає  на
місяць,  у  якому  немає  відповідного  числа,  то  цей  строк  закінчується
останнього  дня  третього  місяця.  Якщо  останній  день  третього  місяця
припадає  на  вихідний,  святковий  або  інший  неробочий  день,  то  днем
закінчення  тримісячного  строку  є  перший  за  ним  робочий  день (стаття 254
Цивільного кодексу України).
Ці  торгові  патенти  можуть  бути  повернуті  до  органів  державної
податкової служби до закінчення їх робочого дня чи до терміну, визначеного
у  встановленому  порядку  правилами,  графіком  чи  іншим  режимним
документом (стаття 255 Цивільного кодексу України).
За умови повернення торгового патенту, строк дії якого не закінчився,
у тримісячний строк до органу державної податкової служби, що його видав,
за  аналогією  підпункту 267.7.5  пункту 267.7  статті 267  розділу ХІІ  цього   697
Кодексу  суб’єкту  господарювання  компенсується (повертається)  надмірно
сплачена сума збору (плати за торговий патент) (див. коментар статті 267).
У разі, якщо строк дії торгового патенту закінчується у межах перших
трьох  місяців  з  моменту  набрання  Кодексом  чинності,  то  торговий  патент
повертається  не  пізніше  дня  закінчення  строку  його  дії  та  не  підлягає
компенсації.
Торгові патенти повертаються за місцем їх придбання, тобто за місцем
їх  видання  органами  державної  податкової  служби.  Місце  придбання
торгових  патентів  визначається (абзац  перший  частини  третьої  статті 2
Закону про патентування):
–  за  місцезнаходженням  суб’єктів  підприємницької  діяльності  або
місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів;
– за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання
побутових послуг – для суб’єктів підприємницької діяльності, що провадять
торговельну  діяльність  або  надають  побутові  послуги (крім  пересувної
торговельної мережі);
–  за  місцем  реєстрації  суб’єктів  підприємницької  діяльності –  для
суб’єктів, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу.
2.  Поняття  суб’єкта  господарювання  визначено  у  статті 55
Господарського  кодексу  України,  на  підставі  якої  суб’єктами
господарювання  визнаються  учасники  господарських  відносин,  які
здійснюють  господарську діяльність, реалізуючи  господарську компетенцію
(сукупність  господарських прав  та обов’язків), мають  відокремлене майно  і
несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім
випадків, передбачених законодавством.
Суб’єктами господарювання є:
–  господарські  організації –  юридичні  особи,  створені  згідно  з
Цивільним  кодексом  України,  державні,  комунальні  та  інші  підприємства,
створені  відповідно  до  цього  Кодексу,  а  також  інші  юридичні  особи,  які   698
здійснюють  господарську  діяльність  та  зареєстровані  в  установленому
законом порядку;
–  громадяни  України,  іноземці  та  особи  без  громадянства,  які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як
підприємці.
Господарські  організації  як  суб’єкти  господарювання  мають  право
відкривати  свої  філії,  представництва,  інші  відокремлені  підрозділи  без
створення юридичної особи.
У  коментованому  пункті  до  суб’єктів  господарювання  належать
юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, та фізичні особи-підприємці, які
отримують у встановленому пунктом 267.4 статті 267 цього Кодексу порядку
торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
– торговельну діяльність у пунктах продажу товарів;
–  діяльність  з  надання  платних  побутових  послуг  за  переліком,
визначеним Кабінетом Міністрів України;
– торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
–  діяльність  у  сфері  розваг (крім  проведення  державних  грошових
лотерей).
Торгові  патенти,  які  видані  відповідно  до  Закону  України «Про
патентування  деяких  видів  підприємницької  діяльності» (далі – Закон  про
патентування)  та  можуть  діяти  до 31  березня 2011  року  включно,
використовуються  з 1 січня 2011 року  у  порядку,  встановленому
пунктом 267.6  статті 267  цього  Кодексу.  Сплата  за  ці  торгові  патенти
здійснюється у визначені строки (підпункт 267.5.2 пункту 267.5 статті 267) та
порядку (підпункт 267.5.1  пункту 267.5  статті 267)  цим  Кодексом (див.
коментар статті 267).
В  описаному  випадку  застосовуються  вказані  норми  Податкового
кодексу України (хоча торгові патенти й видалися відповідно до Закону про
патентування), оскільки Закон про патентування втрачає чинність на підставі   699
пункту 2  розділу XIX «Прикінцеві  положення»  цього  Кодексу  з  моменту
набрання цим Кодексом чинності.
У  даному  пункті  законодавець  передбачає,  що  за  часткове  чи  повне
недотримання (тобто порушення) порядку використання торгових патентів та
строку сплати за них настає відповідальність, встановлена статтею 125 глави
11 розділу II цього Кодексу (див. коментар статті 125).

Підрозділ 8.  Особливості  справляння  єдиного  податку  та
фіксованого податку
1. Встановити, що  з 1 січня 2011 року до внесення  змін до розділу
XIV  Податкового  кодексу  України  в  частині  оподаткування  суб’єктів
малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року
№ 727 “Про  спрощену  систему  оподаткування,  обліку  та  звітності
суб’єктів  малого  підприємництва” (з  наступними  змінами)  та  абзаци
шостий –  двадцять  восьмий  пункту 1  статті 14  розділу IV  Декрету
Кабінету  Міністрів  України  від 26  грудня 1992  року  № 13-92 “Про
прибутковий податок з громадян” застосовуються з урахуванням таких
особливостей:
1)  платники  єдиного  податку  не  є  платниками  таких  податків  і
зборів, визначених Податковим кодексом України:
а) податок на прибуток підприємств;
б)  податок  на  доходи  фізичних  осіб (для  фізичних  осіб –
підприємців);
в) податок на  додану  вартість  з  операцій  з постачання  товарів  та
послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за
винятком  податку  на  додану  вартість,  що  сплачується  юридичними
особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;
г)  земельний  податок,  крім  земельного  податку  за  земельні
ділянки,  що  не  використовуються  для  ведення  підприємницької
діяльності;   700
ґ) плата за користування надрами;
д) збір за спеціальне використання води;
е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
2)  Нарахування,  обчислення  та  сплата  єдиного  внеску  на
загальнообов’язкове  державне  соціальне  страхування  здійснюється
суб’єктами  малого  підприємництва,  які  сплачують  єдиний  податок
відповідно  до Указу Президента України  від 3  липня 1998  року № 727
“Про  спрощену  систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб’єктів
малого  підприємництва” (з  наступними  змінами)  або  фіксований
податок  відповідно  до  абзаців  шостого –  двадцять  восьмого  пункту 1
статті 14  розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України  від 26  грудня
1992  року № 13-92 “Про прибутковий податок  з  громадян”,  у порядку,
визначеному  Законом  України “Про  збір  та  облік  єдиного  внеску  на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;
3) єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок
відповідного  бюджету  в  розмірі  частини  єдиного  податку  або
фіксованого  податку,  що  підлягають  перерахуванню  до  цих  бюджетів
відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року №
727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів
малого  підприємництва” (з  наступними  змінами)  та  Закону  України
“Про  внесення  змін  до  Декрету  Кабінету  Міністрів  України “Про
прибутковий  податок  з  громадян” (Відомості  Верховної  Ради  України,
1998 р., № 30-31, ст.195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні
2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому
розподіл  коштів  єдиного  податку  або  фіксованого  податку  на
загальнообов’язкове  державне  соціальне  страхування  та/або  до
Пенсійного  фонду  України  Державним  казначейством  України  не
здійснюється;   701
4)  зарахування  до  бюджетів  та  фондів  загальнообов’язкового
державного  соціального  страхування (у  тому  числі  пенсійного
страхування)  єдиного  податку,  який  сплачується  у  січні 2011  року  за
останній звітний (податковий) період 2010 року, здійснюється у порядку
та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року;
5)  повернення  сум  єдиного  податку  та  фіксованого  податку,  які
були  сплачені  до 1  січня 2011  року  помилково  або  надміру,  а  також
зарахування сум погашення податкового боргу, що сформувався станом
на 31  грудня 2010  року,  здійснюються  у  встановленому  порядку  з
урахуванням цього підрозділу”.

1. Даним пунктом цього підрозділу  встановлено, що після  введення  в
дію Податкового кодексу України, тобто з 1 січня 2011 року, та на період до
внесення  змін  до  розділу XIV  цього  Кодексу  в  частині  оподаткування
суб’єктів  малого  підприємництва  продовжує  існувати  чинна  спрощена
система  оподаткування.  Тобто  єдиний  податок,  як  і  до  набрання  чинності
Податковим  Кодексом  України,  справляється  згідно  з  Указом  Президента
України  від 3  липня 1998  року  № 727 «Про  спрощену  систему
оподаткування,  обліку  та  звітності  суб’єктів  малого  підприємництва»137
(з
наступними змінами), а фіксований податок – згідно з абзацами 6–28 пункту
1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992
року № 13-92 «Про  прибутковий  податок  з  громадян»138
. Однак  при  цьому
зазначені  вище  нормативні  акти  застосовуються  з  урахуванням  певних
особливостей.

137
Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» // Урядовий кур’єр. – 1998. – 7 липня.
138
Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992
№ 13-92 // Податкове  законодавство України. Бібліотека  офіційних  видань. – К.: Парламентське
видавництво, 1998. – С. 166–183.   702
Так,  платники  єдиного  податку,  як  фізичні  особи –  підприємці,  так  і
юридичні  особи,  що  застосовують  спрощену  систему  оподаткування,
сплачують єдиний податок замість ряду  інших податків  і зборів, тобто вони
не  є  платниками  наступних  податків  і  зборів,  визначених  Податковим
кодексом України:
а) податку на прибуток підприємств. Даний  абзац  стосується виключно
юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку
та  звітності. Тобто мається  на  увазі, що юридичні  особи –  суб’єкти малого
підприємництва, що є платниками єдиного податку, не є платниками податку
на прибуток підприємств.
Незважаючи на те, що платник єдиного податку не є платником податку
на прибуток, у разі  виплати дивідендів  він повинен нарахувати  та  сплатити
авансовий внесок з податку на прибуток у порядку, передбаченому пунктом
153.3  статті 153  розділу  ІІІ  цього  Кодексу.  Даний  висновок  базується  на
підпункті 153.3.2  пункту 153.3  статті 153  розділу  ІІІ  цього  Кодексу,
відповідно до  якого обов’язок  із нарахування  та  сплати  авансового внеску  з
податку  на  прибуток  за  ставкою,  визначеною  пунктом 151.1  статті 151
розділу ІІІ цього Кодексу, але з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу
ХХ «Перехідні положення» (тобто в 2011 р. – 23 %, в 2012 р. – 21 %, в 2013 р.
– 19 %,  з 1  січня 2014  року – 16 %)  покладається  на  будь-якого  емітента
корпоративних прав, що є резидентом, за винятком страховиків (пункт 156.1
статті 156  розділу  ІІІ  цього  Кодексу)  та  суб’єктів  господарювання,  які  є
платниками  фіксованого  сільськогосподарського  податку  згідно  з  розділом
XIV цього Кодексу.
Звернемо увагу на те, що в розглянутій ситуації існують винятки. Так, у
підпункті 153.3.5  пункту 153.3  статті 153  цього  Кодексу  зазначено,  що
авансовий внесок (передбачений підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153
цього Кодексу) не справляється у разі виплати дивідендів:
– фізичним особам;   703
– у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих платником податку, за умови,
що  така  виплата  ніяким  чином  не  змінює  пропорцій (часток)  участі  всіх
акціонерів (власників)  у  статутному фонді  емітента,  незалежно  від  того,  чи
були  такі  акції (частки,  паї)  належним  чином  зареєстровані (відображені  у
зміні до статутних документів), чи ні;
– інститутами спільного інвестування;
–  на  користь  власників  корпоративних  прав материнської  компанії, що
сплачуються в межах сум доходів такої материнської компанії, отриманих у
вигляді дивідендів від  інших осіб. Якщо  сума виплат дивідендів на користь
власників  корпоративних  прав  материнської  компанії  перевищує  суму
отриманих  такою  компанією  дивідендів,  то  дивіденди,  сплачені  в  межах
такого  перевищення,  підлягають  оподаткуванню  за  правилами,
встановленими підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 розділу  ІІІ цього
Кодексу.  З  метою  оподаткування  материнська  компанія  веде  наростаючим
підсумком  облік  дивідендів,  отриманих  нею  від  інших  осіб,  та  дивідендів,
сплачених  на  користь  власників  корпоративних  прав  такої  материнської
компанії,  та  відображає  у  податковій  звітності  такі  дивіденди  в  порядку,
визначеному центральним податковим органом;
–  управителем  фонду  операцій  з  нерухомістю  при  виплаті  платежів
власникам сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу
доходу фонду операцій з нерухомістю;
б)  податку  на  доходи  фізичних  осіб (для  фізичних  осіб-підприємців).
Цей  підпункт  стосується  виключно  фізичних  осіб –  суб’єктів  малого
підприємництва.  Тобто  фізична  особа –  підприємець,  що  застосовує
спрощену  систему  оподаткування,  не  є  платником  податку  на  доходи
фізичних  осіб  у  частині  доходів,  що  отримані  в  результаті  провадження
господарської  діяльності  та  оподатковані  за  спрощеною  системою
оподаткування.
При цьому у випадку, коли ці фізичні особи одержують доходи з  інших
джерел,  крім  від  ведення  господарської  діяльності,  зазначеної  у  Свідоцтві   704
про сплату єдиного податку (наприклад, дохід у вигляді  заробітної плати  за
місцем  основної  роботи,  за  сумісництвом,  інвестиційні  доходи,  дивіденди
тощо), такі доходи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних
осіб на загальних підставах.
Необхідно  зазначити,  що  громадянин –  підприємець,  який  застосовує
спрощену  систему  оподаткування,  звільнений  від  податку  на  доходи
фізичних осіб тільки відносно власних доходів, але він, як податковий агент,
не звільняється від нарахування, утримання і перерахування цього податку з
найманих  працівників,  у  тому  числі  членів  сім’ї, що  перебувають  з  ним  у
трудових відносинах;
в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг,
місце  надання  яких  розташоване  на  митній  території України,  за  винятком
податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали
ставку оподаткування 6 відсотків.
Тобто  фізичні  особи-підприємці,  що  застосовують  спрощену  систему
оподаткування,  та  юридичні  особи-платники  єдиного  податку,  що  обрали
ставку  оподаткування 10  відсотків,  не  є  платниками  податку  на  додану
вартість  з  операцій  з  постачання  товарів  та  послуг,  місце  надання  яких
розташоване на митній території України. Це означає, що на даних платників
єдиного  податку,  у  частині  операцій  з  постачання  товарів  та  послуг,  місце
надання яких розташоване на митній території України, не поширюється дія
пункту 181.1  статті 181  розділу V  цього  Кодексу  щодо  обов’язкової
реєстрації як платника податку на додану вартість, навіть, коли загальна сума
від  здійснення  операцій  з  постачання  товарів/послуг,  що  підлягають
оподаткуванню, перевищує граничну суму в 300 000 гривень (без урахування
податку на додану вартість).
Відзначимо, що добровільна реєстрація платником ПДВ (ст. 182 розділу
V  цього  Кодексу)  на  платників  єдиного  податку –  фізичних  осіб –  не
поширюється, оскільки  вони не  є платниками ПДВ  відповідно до положень   705
підпункту 14.1.139  пункту 14.1  статті 14  та  підрозділу 8  Розділу  ХХ
«Перехідні положення» як платники єдиного податку.
Але при цьому, зазначені вище платники єдиного податку залишаються
платниками  податку  на  додану  вартість  з  операцій,  визначених  в  абзацах
«в»–«е» пункту 185.1 статті 185 розділу V цього Кодексу, а саме з операцій:
–  ввезення  товарів (супутніх  послуг)  на  митну  територію  України  в
митному режимі імпорту або реімпорту (далі – імпорт);
–  вивезення  товарів (супутніх  послуг)  у  митному  режимі  експорту  або
реекспорту (далі – експорт);
–  з  метою  оподаткування  цим  податком  до  експорту  також
прирівнюється  постачання  товарів (супутніх  послуг),  які  перебувають  у
вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної
торгівлі,  митного  складу  або  спеціальної  митної  зони,  створених  згідно  з
положеннями глав 35–37 Митного кодексу України;
– з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється
постачання  товарів (супутніх  послуг)  з-під  митного  режиму  магазину
безмитної  торгівлі, митного  складу  або  спеціальної митної  зони,  створених
згідно  з  положеннями  глав 35–37  Митного  кодексу  України,  для  їх
подальшого вільного обігу на території України;
–  постачання  послуг  з  міжнародних  перевезень  пасажирів  і  багажу  та
вантажів  залізничним,  автомобільним,  морським  і  річковим  та  авіаційним
транспортом.
Таким чином, звільнення від податку на додану вартість фізичних осіб-
підприємців – платників єдиного податку та юридичних осіб – платників 10-
відсоткового  єдиного  податку (крім  операцій  з  імпортування  товарів
(супутніх  послуг)  на  митну  територію  України)  звільняє  їх  від  обов’язку
нарахування податкових  зобов’язань  з ПДВ,  але одночасно позбавляє  таких
платників  єдиного  податку  права  на  формування  податкового  кредиту,
застосування нульової ставки та отримання бюджетного відшкодування.   706
Визначимо, що юридичні особи – платники єдиного податку, що обрали
ставку оподаткування 6 відсотків,  є платниками податку на додану вартість
на загальних умовах, у порядку, передбаченому розділом V цього Кодексу;
г) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що
не використовуються для ведення підприємницької діяльності. Цей підпункт
означає,  що  як  фізичні  особи –  підприємці,  так  і  юридичні  особи,  які
застосовують спрощену систему оподаткування, не є платниками земельного
податку,  що  є  різновидом  плати  за  землю.  Від  сплати  орендної  плати  за
земельні  ділянки (ст. 288  розділу  ХІІІ  цього  Кодексу)  платник  єдиного
податку  не  звільнений.  При  цьому  земельний  податок  даними  категоріями
платників  податків  не  сплачується  тільки  за  земельні  ділянки,  що
використовуються для ведення підприємницької діяльності. У фізичних осіб-
підприємців  даний  вид  діяльності  обов’язково  повинен  бути  зазначений  у
Свідоцтві  про  сплату  єдиного  податку.  Так,  якщо,  наприклад,  у  фізичної
особи – платника єдиного податку, який надає земельну ділянку в оренду, у
Свідоцтві  про  сплату  єдиного  податку  серед  видів  здійснюваної  ним
діяльності не зазначено надання в оренду земельних ділянок, то він сплачує
земельний  податок  у  загальному  порядку  згідно  з  розділом  ХІІІ  цього
Кодексу;
ґ)  плати  за  користування  надрами.  Відповідно  до  статті 6  Указу
Президента  України  від 3  липня 1998  року  № 727139
суб’єкт  малого
підприємництва,  який  сплачує  єдиний  податок,  не  є  платником  збору  за
спеціальне  використання  природних  ресурсів.  Зміна  переліку
загальнодержавних  податків  і  зборів (ст. 9  розділу 1  цього  Кодексу)
спричинила необхідність у конкретизації тих видів зборів, платником яких не
є  суб’єкт  спрощеної  системи  оподаткування.  Тобто  як  фізичні  особи –
підприємці,  так  і  юридичні  особи,  що  застосовують  спрощену  систему

139
Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» // Урядовий кур’єр. – 1998. – 7 липня.   707
оподаткування, не є платниками плати за користування надрами, визначеної
у розділі XI цього Кодексу;
д)  збору  за  спеціальне  використання  води.  Підкреслимо,  що  в  Указі
Президента України № 727 цей вид загальнодержавного збору хоча й прямо
не  згадувався,  але  не  сплачувався,  оскільки  він  входив  до  складу  збору  за
спеціальне  використання природних  ресурсів. Виходячи  з цього,  як фізичні
особи –  підприємці,  так  і  юридичні  особи,  що  застосовують  спрощену
систему  оподаткування,  не  є  платниками  збору  за  спеціальне  використання
води, визначеного у розділі XVI цього Кодексу;
е)  збору  за  спеціальне  використання  лісових  ресурсів.  Цей  збір,
відокремлений  ст. 9  розділу 1  цього  Кодексу,  до  моменту  введення  в  дію
Податкового кодексу також входив як складова до складу збору за спеціальне
використання природних ресурсів. Тобто як фізичні особи – підприємці, так і
юридичні  особи,  що  застосовують  спрощену  систему  оподаткування,  не  є
платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів, визначеного
у розділі XVІI цього Кодексу;
є)  збору  за  провадження  деяких  видів  підприємницької  діяльності.  Ця
норма відповідає статті 6 Указу Президента України від 3 липня 1998 року №
727,  де  було  передбачено,  що  платники  єдиного  податку  не  є  платниками
плати  за  патенти,  з  урахуванням  зміни  назви  цього  збору.  Особливості
справляння  збору  за  провадження  деяких  видів  підприємницької  діяльності
визначені  у  статті 267  розділу  ХІІ  цього  Кодексу.  При  цьому  необхідно
зазначити,  що,  ураховуючи  авансовий  характер  платежів  зі  збору  за
провадження  деяких  видів  підприємницької  діяльності (підпункт 267.5.2
пункт 267.5  статті 267  розділу  ХІІ  цього  Кодексу),  при  переході  фізичної
особи-підприємця або юридичної особи на спрощену систему оподаткування
можлива  наявність  переплати  за  цим  видом  збору.  Підкреслимо,  що  така
переплата  виникає  не  з  ініціативи  платника,  а  у  зв’язку  зі  зміною  умов
господарювання.  Саме  тому  у  випадку  наявності  надмірно  сплаченої  суми
збору  на  момент  переходу  суб’єкта  малого  підприємництва  на  сплату   708
єдиного  податку  сума  надмірно  сплаченого  збору  повертається  такому
суб’єкту малого підприємництва.
2. На відміну від статті 6 Указу Президента України № 727 та пункту 1
статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992
року  № 13-92 «Про  прибутковий  податок  з  громадян»140
,  перехідними
положеннями цього Кодексу визначена обов’язковість сплати єдиного внеску
на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платниками єдиного
та  фіксованого  податків.  Нарахування  обчислення  та  сплата  цього  внеску
здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про збір та облік
єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»141
.
Відповідно  по  пункту 1  статті 4  цього  Закону  платниками  єдиного
податку  визначено  роботодавців (як  юридичних  осіб,  так  і  фізичних  осіб-
підприємців) незалежно від використовуваної ними  системи оподаткування,
фізичні  особи-підприємці,  у  тому  числі  ті,  які  обрали  спрощену  систему
оподаткування, а також наймані працівники – громадяни України, іноземці та
особи без громадянства.
Це  означає,  що  юридичні  особи –  платники  єдиного  податку –
зобов’язані  нараховувати  єдиний  внесок  на  загальнообов’язкове  державне
соціальне  страхування  на  виплати  з  оплати  праці  найманих  робітників,
виконувати  обов’язки  податкового  агента  щодо  внесків,  утримуваних  з
доходів працівників, а фізичні особи – підприємці, що є платниками єдиного
податку  та  платники  фіксованого  податку –  крім  цих  обов’язків,
нараховувати та сплачувати єдиний внесок з власних доходів.
При цьому відповідно до пункту 3 статті 7 Закону України «Про збір та
облік  єдиного  внеску  на  загальнообов’язкове  державне  соціальне

140
Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992
року  №13-92 //  Податкове  законодавство  України.  Бібліотека  офіційних  видань. –  К.:  Парла-
ментське видавництво, 1998. – С. 166–183.
141
Закон України «Про  збір  та облік  єдиного внеску на  загальнообов’язкове державне  соціальне
страхування» від 08 листопада 2010 року № 2464-VI // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 156.   709
страхування»  фізичні  особи –  підприємці,  які  обрали  спрощену  систему
оподаткування,  нараховують  єдиний  внесок  на  суми,  що  визначаються
такими платниками  самостійно для  себе  та членів  сім’ї,  які беруть участь у
провадженні ними підприємницької діяльності,  але не більше максимальної
величини бази нарахування єдиного внеску, а сума єдиного внеску не може
бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Платники  фіксованого  податку  нараховують  єдиний  внесок  на  суму
доходу (прибутку),  отриманого  від  їх  діяльності,  що  підлягає  обкладенню
податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між
членами  сім’ї  фізичної  особи-підприємця,  які  беруть  участь  у  провадженні
ними  підприємницької  діяльності,  а  сума  єдиного  внеску  не  може  бути
меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць,
у якому отримано дохід (прибуток).
3. Починаючи  з 1  січня 2011  року  Державне  казначейство  України  не
здійснює  розподіл  сум  єдиного  податку  або  фіксованого  податку  на
загальнообов’язкове  державне  соціальне  страхування  та/або  до  Пенсійного
фонду України (крім  єдиного податку, що  сплачується  у  січні 2011  року  за
останній  звітний (податковий) період 2010 року). Відповідно до норм цього
підпункту  єдиний  або  фіксований  податок  сплачуються  на  рахунок
відповідного  бюджету  в  розмірі  частини  єдиного  податку  або  фіксованого
податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм
Указу  Президента  України  від 3  липня 1998  року № 727 «Про  спрощену
систему  оподаткування,  обліку  та  звітності  суб’єктів  малого
підприємництва»142
(з  наступними  змінами)  та  Закону  України «Про
внесення  змін  до  Декрету  Кабінету  Міністрів  України «Про  прибутковий
податок з громадян»143
.

142
Указ  Президента  України «Про  спрощену  систему  оподаткування,  обліку  та  звітності»  від
3 липня 1998 року № 727/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 9 липня.
143
Закон України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий
податок з громадян» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 30–31. – Ст. 195.   710
Згідно  з  статтею 3  Указу  Президента  України  № 727 (з  наступними
змінами)  юридична  особа  сплачує  єдиний  податок  на  окремий  рахунок
відділень  Державного  казначейства  України,  а  відділення  Державного
казначейства  України  наступного  дня  після  надходження  коштів
перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
– до Державного бюджету України – 20 відсотків;
– до місцевого бюджету – 23 відсотки;
– до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;
–  до  Фонду  соціального  страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою
працездатності – 11  відсотків  та  до  Фонду  соціального  страхування  на
випадок  безробіття – 4  відсотки –  для  відшкодування  витрат,  які
здійснюються  відповідно  до  законодавства  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою
працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
А згідно зі статтею 2 Указу № 727 суми єдиного податку, що надходять
від  фізичних  осіб-підприємців,  перераховуються  відділеннями  Державного
казначейства України у таких розмірах:
– до місцевого бюджету – 43 відсотки;
– до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;
–  до  Фонду  соціального  страхування  у  зв’язку  з  тимчасовою  втратою
працездатності – 11  відсотків  та  до  Фонду  соціального  страхування  на
випадок безробіття – 4 відсотки.
Сума  фіксованого  податку,  відповідно  до  пункту 2  Прикінцевих
положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів
України «Про  прибутковий  податок  з  громадян»144
,  розподіляється  в  таких
пропорціях: 90 %  до  місцевого  бюджету  та 10 % –  до  Пенсійного  фонду
України.

144
Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI // Голос України. – 2010. – № 143.   711
При  цьому  згідно  з  пунктом 2  статті 71  Бюджетного  кодексу  України
надходження  єдиного  податку  для  суб’єктів  малого  підприємництва
належать до бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Виходячи  з  норм  підпункту 3  пункту 1  підрозділу 8  розділу  ХХ
«Перехідні  положення»,  до  місцевих  бюджетів  з 1  січня 2011  року  мають
перераховуватися: 43 %  єдиного  податку  з  фізичних  осіб, 43 %  єдиного
податку  з юридичних осіб  та 90 % фіксованого податку. Решта нарахованої
суми  єдиного  податку (57 %)  та  фіксованого  податку (10 %)
враховуватиметься  суб’єктом  малого  підприємництва  при  сплаті  єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до
Закону  України «Про  збір  та  облік  єдиного  внеску  на  загальнообов’язкове
державне соціальне страхування»145
.
4.  Сума  єдиного  податку,  який  сплачується  юридичними  особами –
суб’єктами малого  підприємництва –  у  січні 2011  року  за  останній  звітний
(податковий)  період 2010  року,  зараховується  до  бюджетів  та  фондів
загальнообов’язкового  державного  соціального  страхування (у  тому  числі
пенсійного  страхування)  у  порядку  та  на  умовах,  які  діяли  до 1  січня 2011
року, тобто у наведених у коментарі до попереднього пункту пропорціях.
5.  Нормами  підрозділу 8  встановлено,  що  повернення  помилково  або
надміру  сплачених  у  період  до 1  січня 2011  року  сум  єдиного  податку  та
фіксованого податку здійснюється на загальних підставах, але з урахуванням
норм цього підрозділу. У цьому самому порядку здійснюється й зарахування
сум погашення податкового боргу, що сформувався станом на 31 грудня 2010
року.

Підрозділ 9. Особливості повернення сум податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збору за

145
Закон України «Про  збір  та облік  єдиного внеску на  загальнообов’язкове державне  соціальне
страхування» від 8 листопада 2010 року № 2464-VI // Урядовий кур’єр. – 2010. – № 156.   712
забруднення навколишнього природного середовища, а також місцевих
податків і зборів

1.  Повернення  сум  податку  з  власників  транспортних  засобів  та
інших  самохідних  машин  і  механізмів,  збору  за  забруднення
навколишнього  природного  середовища,  а  також  місцевих  податків  і
зборів,  які  були  сплачені  до 1  січня 2011  року  помилково  або  надміру,
зарахування  до  бюджетів  таких  податків  і  зборів,  які  сплачуються  у
першому  кварталі 2011  року  за  останній  звітний (податковий)  період
2010  року,  та  сум,  які  сплачуються  у  рахунок  погашення  податкового
боргу, що  сформувався  станом на 31  грудня 2010 року,  здійснюються  у
порядку та на умовах, які діяли до 1 січня 2011 року.
2.  Фізичні  особи,  які  є  власниками  транспортних  засобів,  що
відповідно до  законодавства підлягають технічному огляду один раз на
два  роки,  при  проходженні  у 2011  році  такого  технічного  огляду  або
знятті  транспортних  засобів  з  обліку  зобов’язані  пред’являти  органам,
що  здійснюють  зняття  з  обліку  або  технічний  огляд  транспортних
засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату за 2010 рік податку
з  власників  транспортних  засобів  та  інших  самохідних  машин  і
механізмів  за ставками, які діяли до 1 січня 2011 року, а фізичні особи,
які були звільнені у 2010 році від його сплати, − документ, що дає право
на  користування  такими  пільгами. У  разі  неподання  таких  документів
технічний  огляд  транспортних  засобів  та  зняття  їх  з  обліку  не
провадяться.

Зазначений  підрозділ  ХХ  розділу  Податкового  кодексу  України
регулює  правовідносини,  що  виникають  у  перехідний  період  у  сфері
оподаткування.  Ним  встановлюється  порядок  повернення  сум  податку  з
власників  транспортних  засобів  та  інших  самохідних  машин  і  механізмів,
збору  за  забруднення  навколишнього  природного  середовища,  а  також   713
місцевих  податків  і  зборів,  які  були  сплачені  помилково  або  надміру  до
1 січня 2011 року,  та  вимоги  до  сплати  податку  з  власників  транспортних
засобів особами, що підлягають  технічному огляду один раз на два роки. У
цьому  самому  пункті  врегульовується  питання  зарахування  до  бюджетів
податків і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011 року за останній
звітний (податковий)  період 2010  р.,  а  також  правовий  режим  сум,  які
сплачуються  у  рахунок  погашення  податкового  боргу,  що  сформувався
станом на 31 грудня 2011 року.
Передбачається, що  повернення  помилково  або  надміру  сплачених  до
1 січня 2011 року  сум  податку  з  власників  транспортних  засобів  та  інших
самохідних  машин  і  механізмів,  збору  за  забруднення  навколишнього
природного середовища, а також місцевих податків  і  зборів,  зарахування до
бюджетів таких податків  і зборів, які сплачуються у першому кварталі 2011
року  за  останній  звітний (податковий)  період 2010  року,  та  сум,  які
сплачуються  у  рахунок  погашення  податкового  боргу,  що  сформувався
станом  на 31 грудня 2010 року,  здійснюється  у  порядку  та  на  умовах,  які
діяли до 1 січня 2011 року, тобто до набуття чинності Податковим кодексом.
Звідси  випливає,  що  відповідні  правовідносини  будуть  регулюватись  тими
нормами податкового законодавства, які діяли до зазначеної дати.
Далі  у  п. 2  встановлюється  обов’язок  пред’явлення  органам,  що
здійснюють  зняття  з  обліку  або  технічний  огляд  транспортних  засобів,
квитанції  або  платіжного  доручення  про  сплату  за 2010 р.  податку  з
власників  транспортних  засобів  та  інших  самохідних  машин  і  механізмів.
Такий  обов’язок  покладається  на  платників  податків –  фізичних  осіб,  які  є
власниками  транспортних  засобів,  що  підлягають  технічному  огляду  один
раз  на  два  роки  згідно  з  законодавством  і  які  проходять  такий  технічний
огляд  або  здійснюють  зняття  транспортного  засобу  з  обліку  в 2011  році.
Якщо  відповідні  платники  податків  мали  пільги  у  вигляді  звільнення  від
сплати відповідного податку у 2010 році, то вони повинні надавати документ,
який підтверджує право на користування такими пільгами.   714

Підрозділ 10. Інші перехідні положення

1. Встановити, що погашення простроченої заборгованості суб’єкта
господарювання  перед  державою (Автономною  Республікою  Крим  чи
територіальною  громадою  міста)  за  кредитом (позикою),  залученим
державою (Автономною  Республікою  Крим  чи  територіальною
громадою  міста)  або  під  державну (місцеву)  гарантію,  а  також  за
кредитом  з  бюджету (включаючи  плату  за  користування  такими
кредитами (позиками)  та  пеню)  здійснюється  у  порядку,  визначеному
главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.
2.  Збори (плата,  внески),  не  встановлені  цим  Кодексом  як
загальнодержавні  або  місцеві,  але  встановлені  законодавчими  актами
України  як  обов’язкові  платежі  до  набрання  чинності  цим  Кодексом,
справляються  за  правилами,  встановленими  цими  законодавчими
актами  України,  до  набрання  чинності  законом  про  адміністративні
послуги  та  іншими  законами,  що  регулюватимуть  справляння
відповідних зборів (плати, внесків).
3. Встановити, що в разі якщо законодавчими актами передбачені
інші  правила  справляння  податків,  зборів,  що  регулюються  цим
Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.
4.  Встановити,  що  до 1  січня 2015  року  справляється  збір  на
розвиток  виноградарства,  садівництва  і  хмелярства  відповідно  до
Закону  України “Про  збір  на  розвиток  виноградарства,  садівництва  і
хмелярства”.
5. У зв’язку з набранням чинності цим Кодексом штрафні санкції,
які  можуть  бути  накладені  на  платників  податків  за  порушення
нормативних  актів  Кабінету  Міністрів  України,  центрального   715
податкового  органу,  положень,  прямо  передбачених  цим  Кодексом,
починають  застосовуватися до таких платників податків  за наслідками
податкового  періоду,  наступного  за  податковим  періодом,  протягом
якого такі акти були введені в дію.
6.  Не  застосовуються  фінансові  санкції  до  платників  податку  на
прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну
систему  оподаткування,  за  порушення  податкового  законодавства  за
наслідками діяльності у другому і третьому календарних кварталах 2011
року.
7. Штрафні  санкції  за  порушення  податкового  законодавства  за
період  з 1  січня  по 30  червня 2011  року  застосовуються  у  розмірі  не
більше 1 гривні за кожне порушення.
8.  У  випадках,  визначених  цим  Кодексом,  до  вступу  в  дію
статті 39  цього  Кодексу  застосовується  пункт 1.20  статті 1  Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
9. Тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої
системи “Єдине  вікно  подання  електронної  звітності”  відповідно  до
пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання
податкових  документів  в  електронному  вигляді  засобами
телекомунікаційного  зв’язку,  затверджений  наказом  Державної
податкової  адміністрації  України  від 10  квітня 2008  року  № 233  та
зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №
320/15011.
10.  Нормативно-правові  акти  Кабінету  Міністрів  України,
Державної  податкової  адміністрації  України  та  інших  центральних
органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом
на  виконання  законів  з  питань  оподаткування,  та  нормативно-правові
акти,  які  використовуються  при  застосуванні  норм  законів  про   716
оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються
в  частині, що  не  суперечить  цьому Кодексу,  до  прийняття  відповідних
актів згідно з вимогами цього Кодексу.

1.  Прострочена  заборгованість –  це  заборгованість,  яка  не  погашена
суб’єктом  господарювання (боржником)  у  встановлений  термін,  що
визначений кредитною угодою.
Сума  заборгованості  боржника  визначається  Міністерством  фінансів
України  або  банком,  який  на  підставі  агентського  договору  або  за
дорученням  державних  органів,  згідно  із  законодавством,  від  свого  імені
надав боржникам кредити, веде облік погашення заборгованості та здійснює
її  обслуговування,  на  підставі  договору  або  інших  передбачених
законодавством  підстав,  відповідно  до  яких  боржник  отримав  кредит  з
урахуванням інформації Державного казначейства України про надходження
платежів у рахунок погашення цієї заборгованості.
За  місцем  реєстрації  боржника  як  платника  податків  нараховується
грошова  сума,  яку  боржник  повинен  сплатити  у  разі  порушення  ним
зобов’язання  за  кредитною  угодою, що  обчислюється  у  відсотках  від  суми
простроченої  заборгованості  за  кожен  день  прострочення  виконання
зобов’язання  та  оформлюється  подання  на  стягнення  з  боржника  до
державного  бюджету  суми  заборгованості  у  національній  валюті  за
офіційним обмінним курсом Національного банку України, встановленим на
день  оформлення  подання,  та  нарахованої  пені,  яке  надсилається  органу
стягнення для здійснення відповідних заходів стягнення.
Органи  ДПС  України  та  органами  державної  виконавчої  служби  є
органами  стягнення  заборгованості  суб’єктів  господарювання  перед
державою  за  кредитами,  залученими  державою  або  під  державні  гарантії,
бюджетними  позичками  та фінансовою  допомогою,  наданою  на  поворотній
основі (кошти  від  повернення  якої  надходять  за  кодами  програмної
класифікації  видатків  та  кредитування  державного  бюджету),  а  також   717
заборгованості  з  відсотків  за  користування  позиками,  наданими  за  рахунок
коштів,  залучених  державою,  та  з  плати  за  надання  гарантій  та  позик,
отриманих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії.
2. У цій статті зазначено що збори (плата, внески), не встановлені цим
Кодексом  як  загальнодержавні  або  місцеві,  але  встановлені  законодавчими
актами України як обов’язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом,
справляються  за  правилами,  визначеними  цими  законодавчими  актами
України
Незалежно  від  цього  Кодексу  відповідні  законодавчі  акти  України
здійснюють механізм реалізації податкового  адміністрування  та  визначають
обов’язки і відповідальність платників.
Законодавцем  встановлено, що  вони  є  чинними  до набрання  чинності
закону  про  адміністративні  послуги  або  інших  законів  України,  що
регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).
3. Дана норма встановлює, що справляння податків, зборів регулюється
цим Кодексом з дня набранням ним чинності.
Ураховуючи порядок набрання чинності  та принцип дії  закону  в часі,
законодавчі  акти,  у  яких  передбачено  інші  правила  справляння  податків  і
зборів, що регулюються Кодексом, повинні вважатися  такими, що втратили
чинність.
4.  Платниками  збору  на  розвиток  виноградарства,  садівництва  і
хмелярства  є  суб’єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від  форм
власності  та  підпорядкування,  які  реалізують  в  оптово-роздрібній
торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та
пиво.  Виробники  алкогольних  напоїв  та  пива  є  платниками  збору  лише  за
умови  реалізації  ними  цієї  продукції  в  роздрібній  торгівлі  безпосередньо
споживачам.  У  разі  постачання  такої  продукції  суб’єктам  оптової  та
роздрібної  торгівлі  власного  виробництва  вони  не  є  платниками  збору  на
розвиток  виноградарства,  садівництва  і  хмелярства.  У  разі  реалізації
алкогольних напоїв  та пива  за договорами комісії (консигнації) платниками   718
збору  є  суб’єкти  підприємницької  діяльності (крім  виробників-комітентів  у
разі  здійснення  ними  оптової  торгівлі  алкогольних  напоїв  та  пива),  які
отримують на свій рахунок кошти або  інші види компенсації за продаж цієї
продукції (ст. 1  Закону  України «Про  збір  на  розвиток  виноградарства,
садівництва і хмелярства»).
Об’єктом  оподаткування  збором  є  виручка –  товарооборот,  одержаний
на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі
громадського  харчування  алкогольних  напоїв  та  пива,  у  тому  числі  за
операціями,  що  не  передбачають  оплати  у  грошовій  формі (ст. 2  Закону
України «Про  збір на  розвиток  виноградарства,  садівництва  і  хмелярства»).
Ставка збору становить один відсоток від об’єкта оподаткування (ст. 3 Закону
України «Про  збір на  розвиток  виноградарства,  садівництва  і  хмелярства»).
Передбачено, що збір на розвиток виноградарства, садівництва  і хмелярства
справлятиметься до 1 січня 2015 року.
5.  Передбачено,  що  з  набранням  чинності  цим  Кодексом  штрафні
санкції,  які  можуть  бути  накладені  на  платників  податків  за  порушення
нормативних  актів  Кабінету  Міністрів  України,  центрального  податкового
органу,  положень,  прямо  передбачених  цим  Кодексом,  починають
застосовуватися  до  платників  податків  за  наслідками  податкового  періоду,
наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в
дію.
6.  Цей  Кодекс  зазначає,  що  до  платників  податку  на  прибуток
підприємств  та  платників  податків,  які  перейшли  на  загальну  систему
оподаткування,  не  застосовуються  фінансові  санкції  за  порушення
податкового  законодавства  за  наслідками  діяльності  у  другому  і  третьому
календарних кварталах 2011 року.
7. Якщо  за  результатами  перевірки (див.  коментар  глави 8)  органами
державної  податкової  служби  виявлено  порушення  податкового
законодавства,  то  на  порушників  накладаються  штрафні  санкції,  що   719
передбачені цим Кодексом (див. коментар статей глави 11), але за період з 1
січня по 30  червня 2011 року штрафні  санкції  застосовуються  у  розмірі, не
більше 1 гривні за кожне порушення.
8.  Згідно  з  п. 1  розділу  ХІХ «Прикінцеві  положення»  Податкового
кодексу України передбачено, що ст. 39 набирає чинності з 1 січня 2013 року,
а  до  цього  застосовуються  норми  п. 1.20  ст. 1  Закону  України «Про
оподаткування прибутку підприємств».
Підпунктом 2  пункту 2  передбачено  що  пункт 1.20  статті 1  Закону
України «Про  оподаткування  прибутку  підприємств»  діє  до 1  січня 2013
року.
9. Положення цього пункту спрямовані на вдосконалення електронного
документообігу Центральним органом виконавчої влади, процедури подання
електронної  звітності  засобами  телекомунікаційного  зв’язку  до міністерств,
відомств  інших  центральних  органів  державної  влади  та  фондів
загальнообов’язкового  державного  страхування  шляхом  розробки
автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» (див.
коментар пункту 49.17 статті 49).
Автоматизована (інформаційна)  системи –  це  організаційно-технічна
система, яка має відповідний сертифікат (атестат) захищеності та складається
із  комплексу  засобів  електронно-обчислювальної  техніки  і  зв’язку  для
обробки  й  передачі  даних,  методів  та  алгоритмів  обробки  у  вигляді
відповідного  програмного  забезпечення,  інформації  яка  обробляється,
персоналу і користувачів системи.
З моменту впровадження в дію автоматизованої системи «Єдине вікно
подання  електронної  звітності»,  втрачає  чинність  Порядок  з  підготовки  і
подання  податкових  документів  в  електронному  вигляді  засобами
телекомунікаційного  зв’язку,  затверджений  наказом  Державної  податкової
адміністрації  України  від 10  квітня 2008  року № 233  та  зареєстрований  у
Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011.   720
10.  Пункт 10 підрозділу 10 встановлює умови дії підзаконних актів з
питань  оподаткування,  видані  Кабінетом  Міністрів  України,  державною
податковою службою України та іншими центральними органами виконавчої
влади до набрання чинності Податковим кодексом України.
Нормативно-правові  акти  застосовуються  тільки  в  частині,  що  не
суперечить цьому Кодексу, та діють до моменту видання нових нормативно-
правових актів з відповідних питань на виконання положень цього Кодексу.   721
ПІСЛЯМОВА

Підвищення  ефективності,  збалансованості  та  прозорості  податкової
системи України  є метою  і очікуваним результатом    створення цілісної  та
гармонійної  законодавчої  бази  України  у  форматі  Податкового  кодексу.
Запровадження Податкового кодексу створює необхідні умови для виконання
конституційно  закріплених функцій  держави,  забезпечення  гарантій  гідного
життєвого  рівня  громадян,  стабільності  і  визначеності  умов  ведення
економічної діяльності на території України.
Удосконалення  інституційного  середовища  оподаткування,
сприятливого  для  активізації  підприємницької  діяльності,  забезпечення
рівності  усіх  платників  перед  законом,  формування  відповідального
ставлення  платників  до  виконання  своїх  податкових  зобов’язань  визначено
як головне завдання, місія Податкового кодексу.
Головні новації Податкового кодексу стосуються:
1.  Поетапного  та  виваженого  зниження  податкового  навантаження
на національну економіку в умовах забезпечення збалансованості бюджетної
системи та справедливого розподілу податкового навантаження.
2.  Перенесення  податкового  навантаження  з  мобільних  факторів
виробництва –  праці  й  капіталу –  на  споживання,  ресурсні  та  екологічні
платежі.
3.  Зменшення  майнової  нерівності  в  суспільстві  через
диференційоване оподаткування доходів багатих і бідних.
4.  Спрощення  податкової  системи  шляхом  скорочення  кількості
податків і зборів (обов’язкових платежів) та вдосконалення системи
їх адміністрування.
5.  Зростання  регулюючого  потенціалу  податкової  системи  шляхом
розроблення  чітких,  предметних,  обмежених  у  часі  та  просторі   722
податкових  інструментів  стимулювання  інноваційної  діяльності,
енергозбереження та раціонального природокористування.
6.  Підвищення  фіскальної  ефективності  податків  за  рахунок
розширення  податкової  бази,  оптимізації  податкових  пільг,
зменшення масштабів ухилення від сплати податків.
7.  Формування податкових правовідносин на засадах, що відповідають
вимогам громадянського суспільства і правової держави, зокрема:
–  забезпечення  гарантованих  Конституцією  України  прав  і  свобод
громадянина при виконанні податкових законів – неприпустимість
встановлення  податків,  а  також  дій  їх  адміністраторів,  які
перешкоджають реалізації конституційних прав і свобод громадян;
–  подолання  конфлікту  інтересів  учасників  податкових
правовідносин,  спричиненого  неоднозначним (множинним)
трактуванням прав  і обов’язків платників податків або податкових
адміністраторів,  на  засадах  пріоритету  інтересів  людини
(громадянина);
–  неприпустимість  вирішення  податковими  адміністраторами
питань  на  свій  розсуд,  крім  випадків,  передбачених  податковим
законодавством;  якщо  у  випадках,  передбачених  законодавством,
податкові  адміністратори  наділяються  повноваженнями  діяти  на
свій  розсуд,  вони  повинні  дотримуватися  меж  податкового
законодавства;
–  презумпції  невинності  платника  податку  у  поєднанні  з  гнучкою
системою впливу на порушників податкового законодавства;
–  розмежування  повноважень  органів  державної  влади  у  сфері
податкового адміністрування.
8.  Встановлення  чітких  правил  регулювання  взаємних  зобов’язань
органів  виконавчої  влади,  органів  місцевого  самоврядування   і
платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням.    723
9.   Удосконалення  механізму  забезпечення  захисту  прав  платників
податків шляхом створення ефективної системи розв’язання спорів з
податкових питань під час проведення процедури адміністративного
оскарження, а також у судовому порядку.
10.   Гармонізація  податкового,  валютного,  митно-тарифного,
зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.
11.  Реформування функцій  і  структури  державних податкових  органів  відповідно
до світових вимог і стандартів.
Індикаторами  моніторингу  успіху  впровадження  інновацій  Податкового
кодексу є:
–  зростання податкових надходжень;
–  зменшення обсягів неповерненого ПДВ;
–  зниження рівня тінізації економіки тощо.
Синергія у програмі «перезавантаження» податкової складової разом з
бюджетною  складовою  в  межах  системи  державних  фінансів  визначається
такими чинниками:
– синхронність та системність змін;
– професійне  формування  стратегічної  довіри  до  влади  та  системи
оподаткування;
– прозорість дій податкової служби;
– активне застосування інноваційних та інформаційних технологій.
Головні ризики та опори стосуються:
–  низького рівня стратегічної довіри суспільства до влади;
–  небажання  платників  податків  добровільно  сплачувати  податкові
платежі в повному обсязі;
–  небажання працівників податкової служби запроваджувати зміни.
Головні  рушійні  сили  та  можливості  при  запровадженні Податкового
кодексу визначаються як:
–  прозорість дій влади в процесі реформування;   724
–  системний характер змін у системі оподаткування;
–  мотивація працівників податкової служби до проведення змін.
Таким  чином,  запропонована  програма  реформування  податкової
системи України в контексті імплементації Податкового кодексу ґрунтується
на  кращій  світовій  практиці  та  практиці  більшості  країн СНД  в  управлінні
подібними трансформаційними програмами. Це свідчить, що запровадження
гармонійної  податкової  системи  на  основі  єдиного  закону –  Податкового
кодексу –  є  суттєвим  кроком  на шляху  оновлення  та  динамічного  розвитку
економіки України.
Ці  коментарі  до Податкового  кодексу  є  частиною  загальної  програми
«Перезавантаження  системи  державних  фінансів  на  інноваційних  засадах»,
яка впроваджується в практику діяльності державних фінансових органів на
основі технології Віртуального університету Міністерства фінансів України.
Коментарі  є  базою  для  створення  та  запровадження  дистанційного
навчального курсу для всіх фахівців системи державних фінансів, і, в першу
чергу, для податкової служби України.

Міністр фінансів України       Ф.О. ЯРОШЕНКО

Загальна редакція:

Азаров Микола Янович, доктор наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України

Керівник авторського колективу:

Ярошенко Федір Олексійович, доктор наук, професор

Заступник керівника авторського колективу: Мельник Петро Володимирович, доктор наук, професор

Авторський колектив:

Колесніков Борис Вікторович, Єфименко Тетяна Іванівна, Копилов Вадим Анатолійович, Кузькін Євген Юрійович, Кравець Андрій Миколайович, Мярковський Анатолій Іванович, Рибак Сергій Олександрович, Шевченко Юрій Іванович, Шнипко Олександр Сергійович, Хомутинник Віталій Юрійович, Гєллєр Євгеній Борисович, Папаіка Олександр Олексійович, Лекарь Сергій Іванович, Харченко Сергій Іванович, Гєєць Валерій Михайлович, Андрущенко Володимир Леонідович, Антипов Владислав Володимирович, Антипов Володимир Іванович, Балюк Тетяна Віталіївна, Бушуєв Сергій Дмитрович (креативний менеджер), Долгий Олександр Андрійович, Долгий Олександр Олександрович, Касьяненко Любов Михайлівна, Кононенко Валерій Петрович, Кучерявенко Микола Петрович, Лукашев Олександр Анатолійович, Мацелик Михайло Олексійович, Мацелик Тетяна Олександрівна, Мельник Віктор Миколайович, Новицька Наталія Борисівна, Новицький Андрій Миколайович, Онишко Олег Володимирович, Позняков Спартак Петрович, Тарангул Віталій Дмитрович, Тарангул Людмила Леонідівна, Тильчик Ольга Віталіївна, Тимченко Леонід Дмитрович, Цимбалюк Анатолій Володимирович

Наукові рецензенти:

Луніна Інна Олександрівна (д.е.н., професор, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»), Заслужений діяч науки і техніки України Опарін Валерій Михайлович (д.е.н., професор, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана») Білоус Віктор Тарасович (д.ю.н., професор, Національний університет ДПСУкраїни), Заслужений юрист України

Юридичний помічник » Коментар законодавства » Податковий кодекс »
3 649 переглядів