Судові втрати у цивільному судочинстві


Звернення особи до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів процес неприємний та затратний. Адже реалізація права на звернення до суду нероздільно пов’язана із сплатою судових витрат.

На сьогодні, інститут судових витрат двояко розглядається як серед науковців, так і серед пересічних громадян. Дехто вважає його суттєвою перепоною на шляху реалізації права на звернення до суду, а дехто, навпаки, як своєрідний фільтр, який захищає судову гілку влади від необгрунтованих звернень.

Законодавством України не визначено поняття судових витрат, що в свою чергу породжує варіативність його тлумачення серед науковців. Так, ряд учених під судовими витратами розуміють витрати, що несуть особи, які беруть участь у розгляді справи, у зв’язку з розглядом та вирішенням цивільної справи. Інші вчені судовими витратами називають витрати держави на здійснення правосуддя, що покладаються на сторони, треті особи з самостійними вимогами і заявників у справах окремого провадження з метою їх часткової компенсації, спонукання до добровільного виконання обов’язків і попередження необґрунтованих звернень до суду. Загалом, судові витрати можна розглядати як грошові суми, що сплачуються визначеними у законодавстві особами у зв’язку із здійсненням судочинства з метою відшкодування затрат на правосуддя та стримування від безпідставних звернень до суду.

В науці цивільного процесуального права виділяють такі функції інституту судових витрат: матеріальне забезпечення цивільного судочинства шляхом часткового залучення фінансових коштів осіб, які беруть участь у справі; відшкодування витрат, пов’язаних з розглядом справи, учасниками процесу; вплив на процесуальну поведінку учасників процесу; стимулювання добровільного виконання процесуальних обов’язків; існування судових витрат покликане дисциплінувати громадян, юридичних осіб, запобігаючи тим появі необґрунтованих позовних вимог; запобігання неправомірній та не- добросовісній процесуальній поведінці (зловживання процесом) і покарання за вказані дії.

Відповідно до законодавства судові витрати складаються  з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених  Законом України «Про судовий збір». До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Спочатку судові витрати несе сторона, яка ініціює судовий процес або окрему дію в межах судового провадження. При задоволенні позовних вимог на вимогу сторони суд може компенсувати їй (повністю чи частково) витрати за рахунок сторони, яка програла справу. За загальним правилом, сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право вимоги до іншої сторони про компенсацію понесених нею судових витрат за умови їх документального підтвердження. Таким чином, сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони. Документальним підтвердженням є квитки, чеки, квитанції, акти виконаних робіт або наданих послуг тощо, що засвідчують фінансові витрати в певний час і за доречним приводом. Трапляються випадки, коли суд за результатами розгляду справи задовольняє позов лише частково. У такому разі судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених судом вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, з другої сторони стягується відповідна сума судового збору, яку мала б сплатити сторона, що виграла, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Також, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Існують випадки, коли сторони через певні матеріальні труднощі нездатні одразу сплатити судові витрати. Тому суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відстрочення сплати означає, що сплата переноситься на майбутнє. Розстрочення сплати передбачає поступову сплату частинами протягом певного строку. Варто зауважити, що законодавством не передбачено критерії на підставі яких суд повинен приймати рішення про розстрочення чи відстрочення витрат. Ці питання вирішуються виключно за переконанням самого суду. Також суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. Також, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.  В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

 

avtor: Solomia Vandyo

Друкувати Юридичний помічник » Фізичним особам »
115 переглядів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.