Згідно ст. 144 Сімейного кодексу України, державна реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові і засвідчується свідоцтвом про народження.
Прізвища, імена та по батькові є тими ознаками, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших, надаються їй при державній реєстрації народження і є невід’ємними від неї.
Чинне законодавство України визнає за кожною фізичною особою незалежно від віку право на ім’я (ч.1 ст. 294 Цивільного кодексу України).
Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ст. 28 Цивільного кодексу України).
Статтею 145 Сімейного кодексу України передбачено, що прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. У заяві про присвоєння дитині подвійного прізвища батьки зазначають, з якого прізвища – батька чи матері – повинне починатися прізвище дитини.
Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
У тих випадках, коли мати, яка не перебуває у шлюбі з батьком дитини, померла або місце її проживання чи перебування невідоме, а батьківство не встановлено, державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою заявою уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилась дитина, родичів, уповноваженого представника адміністрації дитячого закладу, в якому перебуває дитина, інших осіб. В такому разі прізвище дитини зазначається за прізвищем матері, власне ім’я і по батькові дитини – за вказівкою заявника (п. 18 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні від 18.10.2000 №52/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.10.2010 №3307/5 – далі – Правила).
Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище дитини зазначається за прізвищем матері, а власне ім’я та по батькові батька – за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Дитина, що народилася, має право на присвоєння їй імені. Право на ім’я – це найважливіше право, оскільки всі цивільні права особа має право набувати тільки під своїм ім’ям. Стаття 7 Конвенції про права дитини свідчить, що дитина реєструється відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім’я.
Будучи суб’єктивним правом особи, право на ім’я свідчить про сімейну приналежність даної особи і наявність у неї у зв’язку з цим встановлених законом можливостей. Правовідносини, що складаються з приводу імені, складні і багатогранні. Дитина, що з народження залишилася без батьків, також має право отримати ім’я, і за цим повинні прослідкувати відповідні державні органи.
Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Батьки є вільними у виборі власного імені своїй дитині. При реєстрації народження за заявою одного з них передбачається, що інший згоден з обраним ім’ям. Власне ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. При державній реєстрації народження іншою особою власне ім’я дитини присвоюється за її вказівкою.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану не мають права відмовити в наданні дитині обраного батьками імені на тій підставі, що дане ім’я не вказано в довіднику особистих імен або є скороченим, пестливим. Але з цього не випливає, що батьки мають нічим не обмежене право наректи дитину будь-яким вигаданим ім’ям. Право вибору імені своїй дитині, як і будь-яке право, має межі здійснення. Батьки не можуть, використовуючи права, що їм належать, всупереч інтересам дитини, дати дитині ганебне ім’я або ім’я, здатне викликати у неї або оточуючих неприємні асоціації.
На сьогоднішній день чітких канонів у виборі імені немає. Тим більше, що і в інтернеті, й у друкованих виданнях стільки всього можна знайти про значення імен. Отже, одні батьки зупиняються на класичних варіантах, інші прагнуть до оригінальності, треті орієнтуються на астрологію чи ну мерологію, бо вважають, що ім’я впливає на долю, та має стати найпершим оберегом для маляти.
Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 146 Сімейного кодексу України).
По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (стаття 147 Сімейного кодексу України).
Пунктом 23 розділу 1 глави ІІІ Правил передбачено, що якщо батько має подвійне власне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків. На прохання батьків, по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. Про бажання батьків робиться відповідна відмітка в актовому записі про народження, яка скріплюється підписами обох батьків цієї дитини.
Державна реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування та при наданні рішення органу опіки та піклування про державну реєстрацію народження дитини, а також довідки закладу охорони здоров’я про вік підкинутої, знайденої дитини.
У випадку, коли батьки підкинутої, знайденої дитини невідомі, прізвище, ім’я, по батькові такої дитини та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування (п. 10 розділу 1 глави ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні).
Юридичний помічник
»
Фізичним особам » Життя, робота, кримінал » 4 334 переглядів
