Як розлучитись українцям за кордоном?

Українці, які живуть у Польщі, Німеччині, Чехії, США, Канаді чи будь-якій іншій країні, можуть розлучитися без повернення в Україну. Сам факт перебування за кордоном не блокує розірвання шлюбу. Головне – правильно визначити, де був зареєстрований шлюб, чи є спільні неповнолітні діти, чи згодні обоє з подружжя на розлучення, і який документ потім потрібно буде використовувати в Україні або за кордоном.

Якщо шлюб укладено в Україні, найчастіше зручніше розривати його за українським правом. Це дозволяє отримати зрозумілий для українських органів документ і не проходити складну процедуру визнання іноземного рішення. Якщо людина живе за кордоном, вона може діяти дистанційно – через представника в Україні, через електронний суд, через консульську установу або шляхом оформлення нотаріальних документів у країні перебування. Вибір залежить від конкретної ситуації, бо розлучення без дітей і розлучення з дітьми проходять за різними правилами.

Коли українці за кордоном можуть розлучитися через ДРАЦС

Найпростіший варіант – розірвання шлюбу через ДРАЦС. Він підходить тільки для подружжя, яке не має спільних неповнолітніх дітей і обоє погоджуються на розлучення. За Сімейним кодексом України подружжя без дітей має право подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Після подання заяви шлюб розривається не одразу, а після спливу одного місяця, якщо заява не була відкликана. Це правило діє незалежно від того, де фізично перебувають чоловік і дружина.

Якщо обоє з подружжя перебувають в Україні, процедура проста – вони разом подають заяву до ДРАЦС. Якщо один або обоє живуть за кордоном, ситуація ускладнюється технічно, але не стає неможливою. Один із варіантів – оформити заяву або довіреність у консульстві України чи в іноземного нотаріуса з подальшим апостилем або консульською легалізацією, якщо це потрібно для використання документа в Україні. МЗС України пояснює, що офіційні документи для міжнародного використання можуть потребувати апостиля або консульської легалізації залежно від країни походження документа та правил його подальшого застосування.

На практиці це виглядає так. Наприклад, дружина живе у Варшаві, чоловік – у Києві, спільних неповнолітніх дітей немає, обидва згодні розлучитися. Дружина може оформити потрібну заяву або довіреність у належній формі, після чого документ передається в Україну. Далі представник або другий з подружжя подає документи до ДРАЦС. Якщо всі документи оформлено правильно, після місячного строку проводиться державна реєстрація розірвання шлюбу.

Однак цей шлях підходить не всім. Якщо є спільна неповнолітня дитина, ДРАЦС не розірве шлюб за спільною заявою подружжя. Якщо друга сторона проти або просто не хоче підписувати документи, також доведеться звертатися до суду. ДРАЦС – це варіант для мирного, технічно простого розлучення, коли немає спору щодо самого факту припинення шлюбу.

Як подати на розлучення з-за кордону через суд

Судовий порядок потрібен тоді, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, немає згоди одного з подружжя або друга сторона не бере участі в оформленні документів. Також судовий шлях часто обирають українці за кордоном, коли неможливо організувати спільне звернення до ДРАЦС або потрібно отримати рішення суду, яке чітко підтверджує припинення шлюбу.

Якщо подружжя має дітей, але обоє згодні на розлучення, вони можуть подати заяву на розлучення онлайн до
суду. За статтею 109 Сімейного кодексу України до такої заяви додається письмовий договір про те, з ким проживатимуть діти, як другий із батьків братиме участь у забезпеченні їхнього життя та як буде реалізовувати право на особисте виховання. Якщо в договорі визначається розмір аліментів, такий договір має бути нотаріально посвідчений.

Якщо один із подружжя не згоден, подається позов про розірвання шлюбу. Позивачем може бути той, хто перебуває за кордоном. Для цього не обов’язково приїжджати в Україну. Є два поширені варіанти. Перший – оформити довіреність на адвоката або іншого представника в Україні. Представник готує позов, подає його до суду, отримує процесуальні документи, контролює строки й подає заяви від імені клієнта. Другий – подати документи самостійно через систему «Електронний суд», якщо є електронний підпис і доступ до електронного кабінету. Авторизація в судових електронних сервісах можлива через державні засоби електронної ідентифікації, зокрема Дія.Підпис або інші підтримувані інструменти.

До позову зазвичай додають копію паспорта або ID-картки, ідентифікаційний код, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, квитанцію про сплату судового збору, докази місця проживання або відомості про відповідача. Якщо частина документів видана за кордоном, може знадобитися переклад українською мовою, апостиль або консульська легалізація. Наприклад, якщо дитина народилася в Німеччині, а свідоцтво про народження видане німецьким органом, для українського суду зазвичай потрібен належно оформлений документ з перекладом.

Суд може розглянути справу без особистої присутності позивача, якщо подати відповідну заяву. Це особливо важливо для українців, які живуть за кордоном, працюють, не можуть приїхати на засідання або мають тимчасовий захист в іншій країні. Якщо справа нескладна, друга сторона повідомлена, а документи оформлено правильно, судовий процес може пройти дистанційно. Після набрання рішенням законної сили саме судове рішення буде основним документом, який підтверджує розірвання шлюбу.

Що робити з іноземним рішенням про розлучення

Частина українців розлучається не в Україні, а в країні проживання. Наприклад, подружжя давно живе у Німеччині, має там постійне місце проживання, і справа розглядається німецьким судом. Такий варіант можливий, але після цього виникає інше питання – як використовувати іноземне рішення в Україні.

Іноземний документ про розлучення не завжди автоматично «працює» для українських органів. Може знадобитися його легалізація або апостиль, переклад українською мовою та в окремих випадках процедура визнання в Україні. Конкретний шлях залежить від країни, яка видала документ, міжнародних договорів між Україною та цією державою, а також від того, для чого саме потрібне підтвердження розлучення. Одна справа – показати документ у приватній ситуації, інша – змінити сімейний стан в українських реєстрах, укласти новий шлюб або вирішити майнове питання.

Через це перед розлученням за кордоном варто подумати наперед. Якщо обидва з подружжя є громадянами України, шлюб укладено в Україні, майно або діти пов’язані з Україною, часто простіше оформити розлучення саме через український суд або ДРАЦС. Так людина отримує документ, який одразу зрозумілий українським органам. Якщо ж життя подружжя повністю пов’язане з іншою країною, є місцеве майно, місце проживання дітей визначається там, а українські документи потрібні лише додатково, тоді іноземна процедура може бути логічнішою.

Найчастіша помилка українців за кордоном – чекати, поки друга сторона «сама щось підпише». Якщо чоловік або дружина не виходить на зв’язок, не дає згоду, не надсилає документи або свідомо затягує процес, це не означає, що розлучення неможливе. У такій ситуації потрібно переходити до судового порядку. Українське законодавство не змушує людину залишатися у шлюбі лише тому, що інший із подружжя перебуває за кордоном, не відповідає на повідомлення або не хоче займатися документами.

Щоб розлучитись українцям за кордоном без зайвих помилок, потрібно почати з простого аналізу. Якщо немає неповнолітніх дітей і є згода обох – перевірити можливість ДРАЦС або оформлення документів через представника. Якщо є діти або немає згоди – готувати судовий шлях. Якщо розлучення вже проведене за кордоном – з’ясувати, чи потрібне визнання, переклад, апостиль або легалізація для України. Саме правильний вибір процедури економить час, гроші й нерви, бо головна складність не в самому перебуванні за кордоном, а в неправильно оформлених документах.