Апеляційний суд Львівської області
79005, м. Львів, пл.Соборна, 3
Апелянт (Відповідач): Нечипоренко Пелагія Никифорівна
79066,м.Львів, вул.Б.-І.Антонича
Особи які брали участь у справі:
Позивач: Орган опіки та піклування Сихівської
районної державної адміністрації м.Львова
79066, м. Львів, вул. Незайманих,1
Відповідач: Нечипоренко Пелагія Никифорівна
79066,м.Львів, вул.Б.-І.Антонича
По справі № 1234/210/13-ц
Провадження № 2/1234/210/2013
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01 лютого 2013 року
Рішенням Сихівського районного суду від 01 лютого 2013 року задоволено позов Органу опіки та піклування Сихівської районної державної адміністрації до мене про позбавлення мене батьківських прав відносно мого сина Нечипоренко Махна Івановича, 01.01.2008 року народження, та стягнення з мене аліментів на його утримання.
Вважаю, що зазначене рішення суду було прийняте з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
Під час судового розгляду позивач основну увагу звертав, а суд взяв до уваги, що я усунулася від виконання своїх батьківських обов’язків щодо сина Махна, не піклуюсь про його фізичний і духовний розвиток, не займаюсь утриманням та вихованням дитини.
Зазначені обставини позивач підтверджує долученими до матеріалів справи документами: моєю характеристикою виданою Сокиричівською сільською радою Сихівського району, актами обстеження умов проживання, а також довідкою Львівського обласного наркологічного диспансеру № 12-48 від 15.01.2013 року про те що я знаходжусь на стаціонарному лікуванні.
Однак дані докази, як в сукупності так і кожен окремо, не були належним чином оцінені судом при винесенні рішенні, а тому вважаю їх упередженими та необ’єктивними з наступних підстав.
В актах обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини, мого сина, вказано, що не дотримано елементарних санітарно-гігієнічних норм, дитина не забезпечена належними умовами проживання та виховання. Однак судом не було встановлено на підставі яких саме норм Закону працівники Служби у справах дітей Сихівської РДА прийшли до такого висновку, що стало підставою для висновку, що умови проживання сім’ї є неналежними. Крім того, аналізуючи усі вказані в рішенні суду акти, виникає сумнів про їх упередженість та об’єктивність, оскільки при кожному обстеженні я була в дома та займалася доглядом за дитиною. Також, в цих же актах, як і в рішенні суду, встановлено той факт що ніякої соціальної допомоги я не отримую, і що в будинку крім мене з малолітнім Махном проживають ще четверо дорослих осіб, а тому можливості в строки, які щоразу встановлювали працівники служби у справах дітей, покращити житлові умови я немала, хоча дійсно намагалася, про що в своїх поясненнях як свідок підтвердила представник Житлово-комунального підприємства “Зубрик” – Майнова Софія Василівна, яка підтвердила факт виконання мною тимчасових громадських робіт з метою отримання прибутку. Крім того хочу повідомити, що в будинку, в якому я проживаю з своїм сином, не проводилась така кількість перевірок як надано до суду актів обстеження, в підтвердження цьому є лише один акт який було надано мені для ознайомлення та підписання, тому є всі підстави вважати даний доказ необ’єктивним та сфабрикованим.
При винесенні рішення судом також взято до уваги відомості які містяться в характеристиці виданій Житлово-комунальним підприємством”Зубрик” , а саме: що я не створила умов для проживання дитини, не працюю, зловживаю алкоголем. Однак суд не дослідив дані зазначені в характеристиці в сукупності з показанням представника Житлово-комунального підприємства “Зубрик”, як свідка, в яких останній практично повністю спростував відомості наведені в характеристиці. Так, на питання: – чи бачив свідок, голова Житлово-комунального підприємства “Зубрик” , що я вживала алкоголь, відвідувала торгівельні заклади з метою придбання спиртного, що я залишаю дитину, не займаюсь її вихованням та доглядом, свідок відповів що – Ні. Крім того, як зазначалось вище, свідок підтвердив той факт, що я дійсно намагалась при першій можливості виконувати будь-яку роботу, в тому числі й громадську, з метою заробітку коштів які в подальшому витрачала на придбання харчів для дитини і для себе.
Судом не правильно тлумачаться свідчення свідка Поганого П.А., оскільки свідок підтвердив, що малолітній Махно дійсно має вади в розвитку психічного характеру та потребує спеціального виховання, а також той факт що я зверталася до дирекції Сихівського дошкільного дитячого закладу «Леліточка» про тимчасове влаштування моєї дитини на виховання, що є підтвердженням прояву моєї турботи про дитину та наміру забезпечити для Махна повного та всебічного розвитку.
Не взято до уваги, що в судовому засіданні я повідомляла, що заяву про тимчасове влаштування моєї дитини в сім’ю сестри батька чоловіка Афанась Р.О., мною було написано під тиском працівників служби у справах дітей Сихівської РДА, а також той факт що Афанась Р.О. не має можливості доглядати за дитиною оскільки виховує своїх дітей, веде велике господарство та обробляє значних розмірів земельну ділянку. Крім того, мною підтверджувалось, що за час з народження дитини до поставлення питання про позбавлення моїх батьківських прав сестра батька чоловіка Афанась Р.О., жодного разу не цікавилась дитиною, що підтверджує її намір взяти мого сина під опіку задля того щоб отримувати соціальні кошти на його утримання, які в подальшому будуть витрачатись на власні потреби.
Судом неправильно зроблено висновок щодо мого стаціонарного лікування, з подальшим кодуванням, від алкогольної залежності, вважаю це достатнім доказом мого наміру виправити життєву ситуацію на краще(копії довідок додаються).
Крім того, суд при винесенні рішення керується статтею 3 «Конвенції про права дитини» відповідно до якої суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї.
Однак судом не взято до уваги положення пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» – в якому визначено, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтується на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід застосовувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Так судом не будо доведено, що вжито усіх заходів впливу до мене, оскільки ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за неналежне виховання до дитини я не притягувалась, ніякої профілактичної роботи зі мною не проводилось, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких роз’яснень підписаних мною особисто. Крім того, з моїх пояснень та пояснень свідків Поганого П.А. та Вредної І.Ф. підтверджується той факт що я не усувалася від догляду за своїм сином та всебічно намагалася забезпечити належні умови для своєї сім’ї, виконуючи різного роду оплачувані роботи, та намагалася влаштувати дитину до дитячого закладу.
Судом зовсім не досліджувалось моє ставлення до дитини, та дитини до мене як матері, що є недопустимим при винесенні рішення про позбавлення батьківських прав.
Крім того, я заявляла про те, що в разі сприяння органу опіки та піклування у влаштуванні моєї дитини в заклад, я буду мати змогу влаштуватись на роботу за забезпечити матеріально-побутові умови для подальшого проживання з дитиною, однак дані факти не були взяті до уваги судом.
Як підтвердила голова Поганого П.А, свідок Вредна І.Ф., вона жодного разу не бачила що моя дитина є недоглянутою та голодною, не находить свого підтвердження цей факт і в матеріалах справи, оскільки будь-який висновок працівників медичного закладу до матеріалів справи не долучався, як свідки зазначені працівники не допитувались.
Враховуючи наведені обставини, вважаю факти на підставі яких суд прийшов до висновку про позбавлення моїх батьківських та стягнення аліментів недоведеними та повністю спростованими.
Тому, керуючись статтею 3 Конвенції ООН “Про права дитини», статтями 150, 155, 164, 184 Сімейного кодексу України, пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» п р о ш у:
1. Постановити рішення, яким скасувати рішення Сихівського
районного суду від 01 лютого 2013 року по справі № 1234/210/13-ц.
2. Залишити малолітнього Нечипоренко Махна Івановича,
01.01.2008 року народження, на моєму вихованні та утриманні.
Всі необхідні документи є в матеріалах справи.
Додатки:
1. Копії апеляційної скарги позивачу та представнику відповідача.
2. Довідка Львівського обласного наркологічного диспансеру від 15.01.2013 року № 12-48.
3. Ксерокопія рішення Сихівського районного суду від 01 лютого 2013 року;
4. Квитанція про оплату судового збору.
“___”__________2013 року _______________ П.Н. Нечипоренко
Юридичний помічник
»
Фізичним особам » Життя, робота, кримінал » 7 418 переглядів
