За вікном ХХІ століття — час широкомасштабних змін та поступального прогресу в усіх сферах людської життєдіяльності. Чи не найбільш важливим фактором розвитку сучасного глобалізованого світу є розвиток міграційних процесів, які характеризуються всеохоплюючим впливом на людство. Майже кожну країну торкнулося питання переміщення суспільних мас з різноманітних причин, що так чи інакше позначається, як на демографічній, так і на економічній ситуації. Тому досить актуальним постає питання дослідження сучасних міграційних процесів, а саме міграційних процесів нашої країни.
Перш ніж розпочати загальну характеристику переміщення суспільних мас в Україні доцільно буде розглянути визначення поняття “міграційні процеси”. В широкому розумінні, міграційні процеси – це процеси просторового переміщення людей між поселеннями, регіонами, країнами. У вузькому значенні під ними розуміють сукупність переселень людей, пов’язаних зі зміною ними місця проживання на довготривалий строк, що спричиняє зміни територіального розміщення поселення.
Причинами, які зумовлюють міграційні процеси є економічні, політичні, релігійні та етнічні чинники. Люди переїжджають з одного місця на інше в пошуках роботи з достойною заробітною платою; в пошуках притулку від різноманітних переслідувань; внаслідок своїх релігійних переконань, або ж просто повертаються на історичну батьківщину. Сучасна міграція українського населення перш за все пов’язана з трагічною ситуацією на Сході країни та проблемами матеріального характеру, пов’язаними із низьким рівнем забезпечення життя населення та надто низькими заробітними платами.
Також варто зауважити, що міграція українського населення поділяється на
внутрішню ( в межах території України) та зовнішню (за межами території держави). Тому аби комплексно розкрити дане питання, ми окремо розглянемо зовнішню та внутрішню міграцію населення.
Внутрішня міграція. За даними Державної служби статистики, у 2015 р. населений пункт проживання змінили лише 12 із тисячі українців. Проте й досі внутрішні переміщення, що статистично обліковуються, приблизно у 10 разів переважають за обсягом міжнародну міграцію. Домінують у внутрішніх міграціях переміщення між містом і селом. Сільське населення скорочується за рахунок відпливу молоді в міста, що прискорює його старіння. Починаючи з 2014 р. численні внутрішні переселення в Україні, спричинені анексією Криму та воєнними діями на Донбасі, носять вимушений характер. За інформацією Міжвідомчого координаційного штабу з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО), станом на 20 липня 2016 р. з непідконтрольних Уряду територій до інших регіонів України переміщено 1 млн. 29 тис. 571 особа, у тому числі з Донецької і Луганської областей 1 млн. 7 тис. 112 осіб та Автономної Республіки Крим і міста Севастополь 22 тис. 459 осіб, серед яких 170 тис. 581 дитина та 495 тис. 93 особи з інвалідністю та похилого віку. Водночас за даними Міністерства соціальної політики України, яке здійснює реєстрацію ВПО, що є передумовою отримання соціальної підтримки, чисельність вимушених мігрантів більша і становила на липень 2016 р. 1 774 627 осіб з Донбасу і Криму.
Зовнішня міграція. Згідно з дослідженнями Міжнародної організації з міграції кожен другий молодий українець віком від 20 до 35 років виявляє бажання емігрувати з України. Варто зауважити, що з початком збройного конфлікту відбулося загальне зменшення кількості виїздів до Росії: у 2014 р. їх було майже на третину менше, ніж у 2013 р. Водночас, кількість виїздів українців до Євросоюзу продовжує зростати – 10,5 млн. в 2014 р., 12,5 млн. в 2015 р. Так, у 2015 р. українців, які проживають на території ЄС нараховувалось 905,2 тис. Вони становили понад 6% іноземців із третіх країн на території Євросоюзу. Найбільше українців проживало в Італії (238 тис.), Польщі (336 тис.), Німеччині (112 тис.), Чеській Республіці (113 тис.) та Іспанії (84 тис.). Щодо трудової міграції українців, то за даними МОМ у 2014-2015 рр. За кордоном перебувало близько 700 тис. українських трудівників. За даними цього ж дослідження, серед трудових мігрантів переважають чоловіки, найчисленнішими серед них є особи 30-44 років (понад 40%), більшість мігрантів походить із областей заходу країни. 41% трудових мігрантів мають середню або середню спеціальну освіту, 36% – вищу освіту. Основні країни призначення працівників-мігрантів – Польща, Російська Федерація, Чеська Республіка та Італія. На них припадає близько 80% загальних потоків короткострокових та довгострокових трудових мігрантів з України. Сфери зайнятості українських працівників за кордоном – це передовсім будівництво (чоловіки) і праця в домашніх господарствах (жінки), а також сфера послуг та сільське господарство.
Сучасні міграційні процеси несуть негативні наслідки для нашої держави, а саме погіршення демографічної ситуації, втрата кваліфікованих працівників, виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання. Саме тому наша держава повинна розробити дієвий механізм щодо скорочення міграції та якнайшвидше впровадити його у життя.
avtor: Solomia Vandyo
Юридичний помічник
»
Публікації » 8 864 переглядів
