Джерелами іонізуючого випромінювання, які можуть несприятливо впливати на навколишнє середовище та здоров’я населення, є різні радіаційно-ядерні об’єкти: енергетичні, промислові, дослідні, експериментальні реактори; електростанції, виробництва, установки, обладнання, склади, сховища, транспортні засоби, що використовують або містять ядерні матеріали.
З метою забезпечення радіаційної безпеки населення опромінення від всіх значимих видів практичної діяльності, пов’язаної з іонізуючим випромінюванням, не повинно перевищувати встановлених “Нормами та правилами радіаційної безпеки України” дозових меж, які визначені на рівнях нижче порогових для виникнення всіх шкідливих детермінованих ефектів опромінення.
Обмеження опромінення населення здійснюється на основі регламентів та контролю питомої радіоактивності об’єктів навколишнього середовища (атмосферного повітря, води, грунту, харчових продуктів), технологічних процесів, які можуть призвести до їх забруднення радіонуклідами; доз від медичного опромінення; техногенно підвищеного фону, обумовленого наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, будівельних матеріалів та хімічних добрив, спалення органічного палива. Для об’єктів, що є джерелами іонізуючого випромінення, встановлюються санітарно-захисні зони.
При виникненні підвищеного в порівнянні з природним фоном опромінення окремих груп населення в результаті радіаційної аварії мають бути вжиті всі практично можливі заходи, спрямовані на зведення до мінімуму радіоактивного забруднення навколишнього середовища та опромінення населення, аж до його відселення, відповідно до вимог “Норм та правил радіаційної безпеки України” та діючих законодавчих документів.
Території, на яких перевищені основні допустимі границі опромінення населення належать до зони посиленого радіаційного контролю.
При ліквідації наслідків аварії Міністерство охорони здоров’я України встановлює тимчасові основні дозові границі опромінення населення та припустимі рівні вмісту радіоактивних речовин в об’єктах навколишнього середовища, розробляє санітарні правила по забезпеченню життєдіяльності на територіях, забруднених радіоактивними речовинами.
Проведення будівельних робіт на радіаційно забруднених територіях повинно бути погоджено з Міністерством охорони здоров’я України. При виконанні робіт мають бути забезпечені заходи щодо радіаційної безпеки працюючих та запобігання перенесенню радіоактивного забруднення на суміжні території.
Проведення робіт цивільного та промислового будівництва дозволяється тільки після попередньої дезактивації території до контрольних рівнів з передачею очищеної території за актом генпідрядчику. Підрядчик у процесі будівництва повинен забезпечити заходи щодо запобігання повторному радіоактивному забрудненню території та об’єктів, що будуються. Державне приймання закінчених об’єктів здійснюється тільки після проведення на них дозиметричного контролю.
При розміщенні всіх видів будівництва на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС, необхідно враховувати зони та правовий режим їх використання відповідно до Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”:
– зона відчуження – територія повної евакуації населення в 1986 р.;
– зона безумовного відселення – територія, що зазнала забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту вищою від доаварійного рівня (ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію – 90 від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище), де розрахункова еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів за харчовими ланцюгами може перевищувати 5,0 мЗв/рік понад дозу, яку вона отримала в доаварійний період;
– зона гарантованого добровільного відселення – територія з щільністю забруднення грунту вищою від доаварійного рівня (ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію-90 від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2), де розрахункова еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів за харчовими ланцюгами може перевищувати 1,0 мЗв/рік понад дозу, яку вона отримала в доаварійний період;
– зона посиленого радіоекологічного контролю – територія з щільністю забруднення грунту вищою від доаварійного рівня (ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію-90 від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію до 0,01 Кі/км2) за умови, що розрахункова еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів та інших факторів не повинна перевищувати 1,0 мЗв/рік понад дозу, яку вона отримала в доаварійний період.
Розподіл території на зони проводиться відповідно до даних дозиметричної паспортизації населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Дозиметричний паспорт населеного пункту повинен щорічно уточнюватися Українським науковим центром радіаційної медицини МОЗ і НАН України.
Планування та забудова міських та сільських поселень на територіях, що постраждали від аварії на ЧАЕС, повинні здійснюватись на основі комплексного вирішення питань функціонального зонування території, розселення з урахуванням переселення мешканців із зон радіоактивного забруднення та господарського використання забруднених територій, необхідних змін в структурі народногосподарського комплексу, інженерної інфраструктури, благоустрою населених пунктів, організації короткочасного та тривалого відпочинку.
У зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю необхідно передбачати такі заходи:
– заборону будівництва нових та розширення діючих підприємств, що безпосередньо не пов’язані із забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення, умов його життя та праці, а також підприємств, які погіршують радіоекологічну ситуацію;
– виведення із експлуатації або перепрофілювання підприємств I та II класу санітарної небезпеки;
– переведення всіх теплоенергетичних та опалювальних установок (промислові, комунальні ТЕС та котельні, опалювальне обладнання в житлових будинках) на природний газ; в умовах підвищеної радіоактивності використання в малоповерховому та індивідуальному житловому фонді вугілля, брикетів, дров, торфу небажане (через значні викиди в атмосферу канцерогенних вуглеводнів при їх спалюванні); використання дров та торфобрикетів можливе після встановлення регіонального контрольного рівня вмісту радіонуклідів;
– заборону будівництва санаторіїв, баз, будинків відпочинку, таборів літнього відпочинку дітей та інших закладів тривалого відпочинку;
– широкий розвиток мережі культурно-оздоровчих споруд в закритих приміщеннях (басейни, фізкультурно-оздоровчі комплекси, стадіони тощо);
– розвиток систем централізованого водопостачання з повним охопленням міських та сільських поселень і забезпеченням якості питної води, що відповідає діючим стандартам;
– розробку спеціальних заходів по дезактивації радіаційно забруднених територій, збиранню, знезараженню та захороненню радіоактивних відходів;
– використання засобів хімічного захисту рослин (пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів) може бути дозволене за погодженням з установами Мінсільгосппроду та Міністерства охорони здоров’я України.
Будівельні матеріали, вироби та конструкції, призначені для використання в цивільному, промисловому та шляховому будівництві, повинні відповідати вимогам та нормам Положення про радіоактивний контроль на об’єктах будівництва та підприємствах будіндустрії та будматеріалів України.
Юридичний помічник
»
Юридичним особам та ФОП » 1 422 переглядів
