У господарстві, яке перебуває на етапі переходу від виробництва традиційної (неорганічної) продукції (сировини) до виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження, виробник повинен розділяти органічну продукцію (сировину) тваринного походження і продукцію (сировину) перехідного періоду, а органічних тварин утримувати окремо від тварин, які утримуються відповідно до загальноприйнятних технологій виробництва сільськогосподарської продукції.
Інформація про зазначені заходи фіксується у журналі обліку.
Для перехідного періоду застосовуються вимоги, встановлені статтею 30 Закону.
Якщо у господарстві на початку перехідного періоду наявні тварини, які не утримувалися в умовах органічного виробництва, продукція (сировина) тваринного походження може вважатися органічною у разі одночасного переходу усього господарства на органічне виробництво. Загальний сукупний перехідний період для тварин і їх приплоду, пасовищ та/або будь-яких земельних ділянок, які використовуються для годівлі тварин, може бути скорочений до 24 місяців, якщо для годівлі тварин використовується продукція з даного господарства.
Перехідний період може бути скорочений до 12 місяців для пасовищ і відкритих майданчиків, які використовуються для тварин нетравоїдних видів, та до шести місяців, якщо відповідна земельна ділянка протягом попереднього року не оброблялася продуктами, які не можна використовувати під час органічного виробництва.
Перехідний період скорочується за згодою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Репродукція тварин повинна здійснюватися переважно природним методом. Разом з тим може здійснюватися штучне осіменіння тварин без використання гормонів або подібних їм речовин. Застосовувати клонування і трансплантацію ембріона заборонено.
Тварини повинні бути ідентифіковані та зареєстровані згідно із законодавством.
Приміщення для утримання тварин повинні відповідати біологічним та поведінковим потребам тварин відповідно до вимог, передбачених пунктом 4 частини першої статті 19 Закону.
Максимальна кількість тварин на 1 гектар сільськогосподарських угідь не повинна перевищувати показників згідно з додатком 1.
Під час розміщення тварин потрібно враховувати оптимальні показники площі приміщень та відкритих майданчиків для їх утримання згідно з додатком 2 з метою забезпечення достатнього місця, необхідного тваринам для того, щоб стояти, легко лягати, повертатися, чиститися, приймати інші природні положення.
Приміщення для утримання коней, великої рогатої худоби, свиней, овець та кіз повинно мати гладку та не слизьку підлогу, половина якої повинна бути суцільною (без щілин і решіток), зручною, чистою і сухою для лежання/відпочинку, вкритою підстилкою із сухих натуральних матеріалів, зокрема соломи та/або стружки.
Тварини повинні мати доступ до відкритих пасовищ.
Зона вільного вигулу може бути частково під накриттям.
У разі коли тварини мають доступ до пасовищ у період їх випасання, а під час утримання тварин у зимовий період створюються умови для їх вільного переміщення, можуть не дотримуватися вимоги щодо випасу та забезпечення доступу тварин до зони вільного вигулу в осінньо-зимовий період.
Бугайці віком понад 12 місяців повинні мати постійний доступ до пасовищ або відкритих майданчиків протягом року.
Забороняється утримувати тварин на прив’язі або в ізоляції, крім тих тварин, що необхідно ізолювати для забезпечення безпеки, належного утримання чи у ветеринарних цілях.
Забороняється утримання телят віком більше семи днів в індивідуальних боксах.
Свиноматок необхідно утримувати у групах, крім останніх періодів вагітності та періоду вигодовування поросят.
Поросят забороняється утримувати на плоских настилах або у клітках.
Для годівлі великої рогатої худоби, крім періоду, коли тварин переводять із зимового утримання на літнє, використовуються корми, не менше 50 відсотків яких вироблені в господарстві, де утримуються такі тварини, або в іншому господарстві, яке здійснює виробництво органічної продукції (сировини), того ж регіону.
Тварини вигодовуються натуральним материнським молоком. Мінімальний строк такого вигодовування для великої рогатої худоби та коней становить три місяці, для овець і кіз — 45 днів, для свиней — 40 днів.
Використання штучних замінників молока та сухого молока заборонено.
Система вирощування для травоїдних тварин має ґрунтуватися переважно на використанні пасовищ у різні пори року. Не менше 60 відсотків сухої речовини у добовому раціоні травоїдних тварин на відгодівлі становить грубий корм, свіжий або висушений фураж чи силос. Для тварин молочного напряму продуктивності такий показник може бути зменшений до 50 відсотків на початку лактації на період не більше трьох місяців.
Відгодівля великої рогатої худоби для виробництва м’яса може здійснюватися у приміщенні за умови, що такий період не повинен перевищувати 1/5 тривалості їх життя і становить менше трьох місяців.
Грубий корм, свіжий або висушений фураж чи силос додаються до денного раціону свиней та птиці.
Здійснення дієтичної або іншої обмеженої годівлі тварин, що призводить до анемії, заборонено. Дієтична чи індивідуальна годівля хворих тварин здійснюється за призначенням лікаря ветеринарної медицини.
…………………………………
Продовження теми буде наступними днями.
Юридичний помічник
»
Публікації » 2 070 переглядів
