Як притягнути працівника до матеріальної відповідальності

Частина друга статті 131 і стаття 139 КЗпП України прямо зобов’язують працівника дбайливо ставитися до майна підприємства, установи, організації (далі – підприємство) і вживати заходів до запобігання шкоди, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. У КЗпП (ст. 130) зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну ними підприємству порушенням покладених на них трудових обов’язків.

Матеріальна відповідальність працівника – це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника відшкодувати у встановленому законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприємству, де він працює, внаслідок невиконання або неналежного виконання без поважних причин трудових обов’язків.

Під час притягнення до матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються встановленням відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність зазвичай обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Таким чином роботодавець може застосувати до працівника матеріальну відповідальність, якщо є юридичні факти (умови), повний перелік яких містить стаття 130 КЗпП:

– Порушення працівником трудових обов’язків;

– Наявність прямої дійсної шкоди;

– Наслідковий зв’язок між порушенням і шкодою;

– Вина працівника.

Якщо не вистачає хоча б одного з перерахованих фактів, це робить неможливим притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Обов’язок доводити обставини заподіяної шкоди, тобто наявність зазначених юридичних фактів, згідно статті 138 КЗпП, покладається на роботодавця.

Матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який уклав трудовий договір з роботодавцем (підприємством чи фізичною особою). Для того щоб залучити працівника до матеріальної відповідальності, необов’язково підписувати з ним договір про повну матеріальну відповідальність.

Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніх працівників. Але неповнолітні працівники не можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору про індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.

Слід зазначити, що матеріальна відповідальність працівників може наступати як у випадку, коли працівник безпосередньо своїми протиправними винними діями завдав матеріальних збитків, тобто безпосередньо знищив, зіпсував, пошкодив, викрав, розтратив певні матеріальні цінності або допустив їх нестачу, так і у випадку, коли безпосередній шкоди завдали треті особи, сили стихії і т.п., але це відбулося внаслідок невиконання або неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов’язків відповідним працівником. Наприклад, внаслідок неналежного виконання сторожем своїх обов’язків сталася крадіжка матеріальних цінностей роботодавця, вчинена третіми особами. Або керівник підприємства не ухвалював відповідні заходи, для того щоб полагодити дах на складських приміщенням, через що дощові води залили і відповідно зіпсували матеріальні цінності, які зберігалися в цих приміщеннях.

Залежно від форми вини, особи працівника й інших обставин, при яких заподіяно шкоду, працівник може залучатися до обмеженої чи повної матеріальної відповідальності. В окремих випадках законодавством може встановлюватися підвищена матеріальна відповідальність.

 

Друкувати Юридичний помічник » Публікації »
4 955 переглядів