Отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями для тимчасової (виїзної) торгівлі




Відповідно до ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Згідно зі ст. 1 Закону № 481 місце торгівлі – місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива – без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, – торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493 зі змінами та доповненнями, (далі – Тимчасовий порядок) місце торгівлі зазначається на лицьовому боці ліцензії.
Одержана на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами ліцензія має знаходитися на видному місці торгівлі і бути доступною для огляду (п. 27 Тимчасового порядку).
Враховуючи зазначене, оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (тютюновими виробами) отримується суб’єктом господарювання на кожне окреме місце торгівлі, то використовувати під час тимчасової (виїзної) торгівлі ліцензію з іншого місця торгівлі не дозволяється. Для тимчасової (виїзної) торгівлі алкогольними напоями (тютюновими виробами) суб’єкт господарювання повинен придбати нову ліцензію на роздрібну торгівлю за таким тимчасовим місцем торгівлі.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно
від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (ст. 15 Закону № 481).
Згідно з п. 22 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 зі змінами та доповненнями, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки закладами ресторанного господарства та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус закладів ресторанного господарства, підприємств з універсальним асортиментом товарів.
Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства (далі – Правила) затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219 зі змінами та доповненням. При цьому у назві та тексті Правил слова «громадське харчування» в усіх відмінках замінено словами «ресторанне господарство» згідно з наказом Міністерства економіки України від 09.10.2006 р. № 309.
Згідно з п. 1.3 Правил заклад ресторанного господарства – це організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.
Крім того, відповідно до Інструкції щодо заповнення форм державних статистичних спостережень стосовно торгової мережі та мережі ресторанного господарства, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 24.10.2005 № 327, ресторанне господарство – це вид економічної діяльності суб’єктів господарювання щодо надання послуг із задоволення потреб споживачів у харчуванні з організацією дозвілля або без нього в закладах (об’єктах) ресторанного господарства (коди згідно з КВЕД – 55.3, 55.4, 55.5), а об’єкт (заклад) ресторанного господарства – місцева одиниця (структурний підрозділ) суб’єкта господарювання, яка розміщується в окремій будівлі або приміщенні, має, як правило, обладнаний столами та стільцями для споживання їжі зал і необхідні виробничі та побутові приміщення та в якій здійснюється продаж продукції власного виготовлення і купованих товарів, переважно для споживання на місці.
Враховуючи викладене, здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право виключно заклад ресторанного господарства або спеціалізований відділ підприємства, що має статус закладу ресторанного харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Приймання документів та видача ліцензій на вид господарської діяльності – роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі – ліцензії) у головних управліннях Державної фіскальної служби України (далі – Головне управління) здійснюється відповідно до наказу ДФС від 24.10.2014 № 213 «Про затвердження Рекомендацій щодо організації роботи головних управлінь ДФС України із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами» (далі – наказ № 213), яким надано Рекомендації по організації роботи головних управлінь ДФС із приймання документів та видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі – Рекомендації).
Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій (п.п. 1.1 п. 1 Рекомендацій).
Ліцензія видається на підставі заяви, поданої суб’єктом господарювання до головного управління за місцем провадження торгівельної діяльності безпосередньо уповноваженою особою заявника, надісланої рекомендованим листом або переданої через центри обслуговування платників, створені у державних податкових інспекціях (крім створених у ДПІ в м. Києві) (далі – ЦОП) (п.п. 2.1 п. 2 Рекомендацій).
Платники податків, місцем провадження торгівельної діяльності яких є м. Київ, отримують адміністративні послуги у сфері ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами виключно у Головному управлінні ДФС у м. Києві (п. 4 наказу № 213).
У разі подання заяви через ЦОП уповноважена особа здійснює прийом документів та забезпечує їх передачу за реєстром до структурного підрозділу головного управління, до функцій якого належить здійснення загального діловодства, протягом одного робочого дня з моменту їх отримання (п.п. 2.4 п. 2 Рекомендацій).
Відповідно до п.п. 3.4 п. 3 Рекомендацій ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів від дня одержання заяви. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови (п.п. 3.4 п. 3 Рекомендацій).
Підготовлена до видачі ліцензія (а також відмітки про поточні щоквартальні внески) підписується уповноваженою особою Головного управління і засвідчується печаткою (п.п. 3.6 п. 3 Рекомендацій).
Отже, для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами, суб’єкту господарювання необхідно звернутись із заявою до Головного управління або до ЦОП за місцем торгівлі такого суб’єкта господарювання. Платники податків, місцем провадження торгівельної діяльності яких є м. Київ, отримують адміністративні послуги у сфері ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами виключно у Головному управлінні ДФС у м. Києві.
Щодо запитання: «на яку адресу реєструється РРО ?; в який підрозділ ДФС звертатися з відповідними заявами ?, чи може здійснюватися діяльність з роздрібної реалізації алкогольними напоями та пивом, в т.ч. «на розлив» будучи платником єдиного податку і якої групи ?», повідомляє таке:
Відповідно до п. 3 глави 2 розд. II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок) реєстрація реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.
Після отримання належним чином оформлених документів посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня проводить реєстрацію РРО шляхом внесення даних до інформаційної системи Державної фіскальної служби та надає суб’єкту господарювання реєстраційне посвідчення РРО за формою № 3-РРО (додаток 3) до Порядку (далі – реєстраційне посвідчення), що засвідчує реєстрацію РРО в контролюючому органі (п. 14 глави 2 розд. ІІ Порядку).
Контролюючим органом за місцем реєстрації РРО до реєстраційного посвідчення вносяться записи щодо назви та адреси господарської одиниці, де використовується РРО, а також найменування контролюючого органу за адресою такої господарської одиниці та дати початку обліку РРО у цьому органі (п. 15 глави 2 розд. ІІ Порядку).
Адреса господарської одиниці – адреса, зазначена в документі на право власності або користування господарською одиницею, договорі оренди (п. 3 розд. І Порядку).
Таким чином, якщо суб’єкт господарювання здійснює торгівлю (надання послуг) за місцезнаходженням покупця (замовника), то в реєстраційному посвідченні на РРО у графі «Назва господарської одиниці» зазначається найменування суб’єкта господарювання (для фізичної особи – підприємця – прізвище, ім’я, по батькові), а в графі «Адреса господарської одиниці» проставляється адреса суб’єкта господарювання (основне місце обліку як платника податків).
Відповідно до абзацу сьомого п. 2 розд. 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення), найменування господарської одиниці – найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею.
При цьому абзацом третім п. 2 розд. 1 Положення визначено, що господарська одиниця – стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Разом з цим, п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп:
суб’єкти господарювання (фізичні особи – підприємці), які здійснюють:
1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
2) обмін іноземної валюти;
3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996
року № 85/96-ВР «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ;
7) діяльність з управління підприємствами;
8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
фізичні особи – підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
фізичні особи – нерезиденти;
платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Друкувати Юридичний помічник » Публікації »
67 переглядів

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.