Пільги по оплаті квартплати та плати за комунальні послуги.

   Пільги окремим категоріям громадян щодо оплати квартирної плати та плати за комунальні послуги встановлюються законодавством України. У ч. 2 ст. 24 Конституції України зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками, у тому числі й за місцем проживання особи. Поняття “привілеї” і “пільги” не є тотожними, тому надання пільг не суперечить конституційним положенням, які визначають заборони щодо встановлення привілеїв для окремих категорій осіб.
Відповідно до законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, “Про службу безпеки України”, “Про прикордонні війська України”, “Про національну гвардію” військовослужбовці, які проходять службу на території України, вносять плату за жилу площу і комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги) в будинках державного житлового фонду в розмірі 50 відсотків встановлених ставок.
Знижка в розмірі 50 відсотків вартості житлово-комунальних послуг надається ветеранам військової служби згідно з Указом Президента України “Про статус ветеранів військової служби, гарантії їх соціального захисту”. Така сама знижка у 50 відсотків для оплати жилої площі та комунальних послуг передбачена реабілітованим я громадянам Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій”, суддям — “Про статус суддів”. Для суддів така пільга і зберігається і після виходу їх у відставку.
Відповідно до законів України “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, “Про пожежну безпеку” батьки та члени сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали без вісті або стали інвалідами під час проходження військової служби; працівники міліції та члени їхніх сімей; сім’ї особового складу державної пожежної охорони та члени їхніх сімей користуються 50-відсотковою знижкою при оплаті за житлово-комунальні послуги.
Право на отримання 50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних послуг для дружини (чоловіка), дітей і батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав без вісті або став і інвалідом під час проходження військової служби, працівника міліції л чи особового складу державної пожежної охорони виникає за наявності лише однієї умови — належності до сім’ї суб’єкта права на зазначені пільги. Таке саме право для дружини (чоловіка), дітей і батьків військовослужбовця, який несе службу на загальних підставах, набувається за такої самої умови, але тільки у випадках, коли вони перебувають на повному утриманні військовослужбовця чи одержують від нього допомогу, яка є для таких членів сім’ї постійним і основним джерелом засобів до існування. Але за будь-яких з названих обставин право на зазначені пільги не залежить від того, хто з членів сім’ї є наймачем або власником (співвласником) жилого приміщення.
Дружина (чоловік), їх діти і батьки є членами сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, якщо вони проживають разом з ним, а , у передбачених законом випадках ще й ведуть спільне господарство.
Стосовно дітей не має значення їх походження, а також те, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Якщо дорослі діти чи батьки мають або створюють власні сім’ї, то члени їхніх сімей набувають права на зазначені пільги нарівні з іншими членами сім’ї військовослужбовця, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, але тільки за умов, коли вони визнані як інші особи, що належать до членів сім’ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони на підставі положень ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, тобто як такі, що постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, та з дотриманням правил, визначених ч. З цієї самої статті та ст. 65 зазначеного Кодексу.
Відповідно до Закону “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються такі пільги: звільнення осіб і членів їхніх сімей, що спільно проживають з ними, від квартирної плати, незалежно від форм власності житлового фонду, оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в будинках, що не мають центрального опалення, — надання палива, придбаного у межах норм, встановлених для продажу населенню, а також інші види комунальних послуг). Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками Героїв Соціалістичної Праці, повних кавалерів ордена Трудової Слави;
Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій надається 75-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством та 75-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання. Для сімей, що складаються тільки з непрацездатних осіб, а також інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: 100-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством; 100-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами, газом, електроенергією та іншими послугами в межах середніх норм споживання.
Учасникам війни (статті 8, 9 зазначеного Закону) надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, та 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послу гами (газ, електроенергія та інші види послуг) у межах середніх норм споживання.
Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (ст. 11 Закону), та члени їхніх сімей, які проживають разом з ними, звільняються від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, від оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення).
В Угоді про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, укладеній державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 р. і ратифікованій Законом України від 26 квітня 1996 р., зокрема підкреслюється, що визначені Угодою пільги надаються за місцем постійного проживання особи (ст. 8), право на 50-відсоткові знижки в оплаті житла набувають лише ті члени сімей, які постійно спільно проживають із суб’єктами права на пільги. Виключно в разі спільного проживання надаються й знижки в оплаті за користування опаленням, водопостачанням, газом, електроенергією.
Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1994 р. за № 94 встановлено перелік документів, на підставі одного з яких надаються пільги, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
І. Учасники бойових дій: “Удостоверение участника войны”, “Свидетельство о праве на льготы”, “Удостоверение” (при наявності штампу “Україна. Учасник бойових дій”), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства закордонних справ.
II. Інваліди війни: “Удостоверение инвалида Отечественной войны”, “Удостоверение инвалида о праве на льготы”, довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки. Міністерства соціального захисту населення.
III. Учасники війни: “Удостоверение” (при наявності штампу “Україна. Учасник війни”), “Удостоверение о праве на льготы”, “Пенсійне посвідчення” (при наявності штампу чи відповідного запису “Україна. Учасник війни”), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства соціального захисту населення, Міністерства праці.
IV. Особи, на які поширюється чинність цього Закону: “Пенсійне посвідчення” (при наявності штампу чи відповідного запису “Україна. Сім’я загиблого” або “Україна. Дружина (чоловік) померлого інваліда (учасника Вітчизняної війни)”), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міністерства соціального захисту населення.
V. Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною: документи, які підтверджують присвоєння звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагородження орденом Слави трьох ступенів і засвідчують особу нагородженого.
Відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до категорії 1 (п. 1 ст. 14), плата за користування житлом (квартирна плата) ними та членами їхніх сімей здійснюється в розмірі 50 відсотків квартирної плати, передбаченої чинним законодавством, а також плата в розмірі 50 відсотків встановленої плати за користування комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Пільги щодо квартирної плати надаються громадянам, які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду, а відносно оплати комунальних послуг також і тим, хто проживає у будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів і в будинках, що належать громадянам на праві особистої власності. У разі проживання в гуртожитку оплата за проживання провадиться у розмірі 50 відсотків встановленої плати:
Потерпілим дітям та їхнім батькам (ст. 30), оплата сім’єю, що має дитину-інваліда, за користування житлом (в межах норми, передбаченої законодавством України) становить 50 відсотків квартирної плати, а також оплата в розмірі 50 відсотків встановленої плати за користування комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) та телефоном за умови, що дитина проживає разом з сім’єю.
Пільги відносно квартирної плати надаються сім’ї, що має дитину-інваліда, яка проживає у будинках державного та громадського житлового фонду, а щодо оплати комунальних послуг також і сім’ї, яка проживає у будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів і в будинках, що належать громадянам на праві приватної власності.
Декрет Кабінету Міністрів України “Про пільги Героям Радянського Союзу і повним кавалерам ордена Слави” встановив для Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави та членів їхніх сімей, що спільно проживають з ними, звільнення від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, оплати комунальних послуг. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і за батьками Героїв та повних кавалерів ордена Слави.
Поняття “член сім’ї” та “утриманець” як суб’єкти права на пільги
Щодо терміна “член сім’ї”, який перебуває на утриманні, то поняття “утримання” вживається у Конституції України у формулюванні обов’язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51), обов’язку держави утримувати дітей-сиріт (ст. 52) і тісно пов’язується з обов’язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але в цілому національне законодавство чіткого визначення поняття “утриманство” не містить.
У ст. 32 Кодексу про шлюб та сім’ю України (ст. 75 Сімейного кодексу України) закріплене положення, згідно з якими подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного, а один із розведеного подружжя, який потребує допомоги, має право на утримання, як що він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.
Зазначена стаття цього нормативного акта ототожнює поняття “утримання” і “аліменти”. Стаття 80 Кодексу про шлюб та сім’ю (статті 180, 198 Сімейного кодексу України) зобов’язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а ст. 81 Кодексу про шлюб та сім’ю (ст. 202 Сімейного кодексу України) покладає на повнолітніх дітей зобов’язання утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Отже, утриманцями можуть бути як батьки, так і діти, за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги. Відповідно до ст. 95 Кодексу про шлюб та сім’ю (ст. 265 Сімейного кодексу України) обов’язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів. А ст. 96 Кодексу про шлюб та сім’ю (статті 265-269 Сімейного кодексу України) покладає обов’язок щодо утримання непрацездатних повнолітніх членів сім’ї, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і надавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п’ять років.
Важливі положення відносно розуміння поняття “утриманство” та похідних від нього термінів “утримання”, “утриманець” тощо містять ст. 38 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і ст. 31 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”.
Цими статтями передбачено, що члени сім’ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
У ст. 531 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.
Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім’ї є різним стосовно кожної галузі законодавства. До першої з них слід віднести чоловіка або дружину та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях дітей і батьків.
Другу групу членів сім’ї складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), а й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати й сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб’єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування жилим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім’ї осіб (крім подружжя, дітей, батьків) вирішуються відповідними органами і організаціями, а у спірних випадках — судами загальної юрисдикції, які з’ясовують характер відносин при розгляді кожної конкретної справи.
Суттєвим правовим чинником для визначення кола осіб, яким надається право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, є факт їх спільного проживання з суб’єктом права на такі пільги. Це випливає з наведених положень ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, інших законів України та тих міжнародних угод, які стали невід’ємними складовими національного законодавства.
За наявності у власності військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони кількох квартир (будинків) за аналогією з положенням ст. 13 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг поширюються тільки на одну з таких квартир (будинків).
Набуте відповідно до зазначених норм законів право на пільги втрачається тими особами, які перестали бути членами сім’ї при зміні місця постійного проживання, втраті права на користування жилим приміщенням, при припиненні ведення спільного господарства тощо.
Якщо пільги за законом надаються членам сім’ї, то для набуття права на пільги, не має значення, хто з членів сім’ї є власником житла чи наймачем або членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу.
Член сім’ї втрачає право на безоплатне житло з опаленням і освітленням, а також на користування іншими пільгами, передбаченими законодавством, у разі вибуття на інше місце проживання чи втрати ознак члена сім’ї (припинення ведення спільного Господарства, відмова від участі у спільних витратах тощо). Спори щодо визнання члена сім’ї таким, що проживає разом з особою, що має право на пільги, чи щодо належності того, хто проживає у жилому приміщенні, до членів сім’ї у кожному конкретному випадку при виникненні спору остаточно вирішуються судами загальної юрисдикції.
Визначальною ознакою поняття “утриманство” має бути наявність такого фактичного рівня забезпеченості громадянина, який відповідно до ч. З ст. 46 Конституції України є нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму. Це означає, що одержання членом сім’ї сукупного середньомісячного доходу у розмірах, нижчих від встановленого законом прожиткового мінімуму, є конституційною підставою, за якою при певних умовах член сім’ї може вважатись утриманцем. Саме вартісна величина споживчого кошика, до якого входять і житлово-комунальні послуги, об’єктивно має стати основою межі прожиткового мінімуму і для дітей, і для пенсіонерів, і для інших членів-утриманців сім’ї.
До законодавчого визначення прожиткового мінімуму критерієм для визнання утриманцями членів сім’ї має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості.
До числа утриманців-членів сім’ї відносяться особи, що повинні утримуватись іншими особами, на яких закон покладає такий обов’язок. За змістом цих положень особа зобов’язана утримувати своїх дітей, у тому числі й позашлюбних, дітей дружини (чоловіка), усиновлених до їх повноліття; піклуватися про своїх непрацездатних батьків; утримувати непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги; матеріально підтримувати дружину (чоловіка), особливо того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, дружину в період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (якщо дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною — на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку). Обов’язки щодо матеріальної підтримки іншого члена подружжя зберігаються і після розірвання шлюбу. Один із розлучених, який потребує матеріальної допомоги, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.
Утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладене на особу, яка є дідом, бабою, братом, сестрою, вітчимом, мачухою дитини, чи на особу, яка постійно виховувала дитину і утримувала її як члена своєї сім’ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу. Утримання непрацездатних повнолітніх членів сім’ї, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, стає обов’язком особи, яка є онуком, пасинком чи падчеркою або особою, яку вони виховували й надавали їй систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п’яти років.
Утриманцями військовослужбовця можуть вважатись і члени його сім’ї, які належать до кола утриманців годувальника, визначеного Законами України “Про пенсійне забезпечення”, “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”, “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Цивільним кодексом Української РСР та іншими законами. Виходячи з положень цих нормативних актів до категорії “член сім’ї”, який перебуває на утриманні військовослужбовця, можна віднести дітей та інших членів сім’ї віком до 18 років; членів сім’ї, які є вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами; членів сім’ї, які визнані у встановленому порядку непрацездатними через хворобу чи є такими за віком; працездатних членів сім’ї, які займаються такими видами трудової діяльності, як догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку тощо.
У встановленому нормативними актами порядку до числа утриманців можуть бути віднесені й ті члени його сім’ї, які протягом тривалого часу не отримують заробітної плати, стипендії, пенсії, інших належних їм виплат, працездатні члени сім’ї, які офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу або визнані безробітними.
Із законодавства України випливає, що деякі обмеження для осіб, які належать до категорії “член сім’ї”, що перебуває на утриманні, відносно віку, працездатності та сукупного середньомісячного доходу доповнюються обов’язковою вимогою спільного проживання.
Членом сім’ї, який перебуває на утриманні, є особа, що перебуває на повному утриманні або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, які не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких зобов’язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; ґ) працездатні члени сім’ї, зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім’ї право на трудову пенсію; д) інші особи, , визнані утриманцями в встановленому порядку.
Для набуття права на пільги не має значення хто є власником (співвласником) житла або наймачем.

Друкувати Юридичний помічник » Публікації »
15,137 переглядів
1 комментарий
  1. А навіщо ви пропонуєте подати заявку на консультацію телефоном, якщо протягом 2-х годин жодного дзвінка від вас не було? Думаєте, це гарна послуга?
    Скасовую заявку, лягаю спати, прошу не турбувати

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.