Оборотні фонди підприємства

1. Структура оборотних коштів підприємства
Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції.
Оборотні виробничі фонди – це предмети праці (сировину, основні матеріали і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини тощо); Засоби праці, предмети і інструменти з терміном служби не більше 12 місяців; незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції споживаються повністю, тобто переносять всю свою вартість на вироблений продукт.
Фонди обігу – це кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але неоплачені, а також кошти в розрахунках і грошові кошти в касі та на рахунках. Фонди обігу зв’язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями.
Рух оборотних виробничих фондів і фондів обігу носить однаковий характер і складає єдиний процес. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг).
Оборотні виробничі фонди і фонди обігу, перебуваючи в постійному русі, забезпечують безперебійний кругообіг коштів. При цьому відбувається постійна і закономірна зміна форм авансованої вартості: з грошової вона перетворюється в товарну, потім у виробничу, знову в товарну і грошову:
Д-Т-П-Т-Д

Грошова стадія кругообігу коштів є підготовчою: Вона протікає в сфері обігу і полягає в перетворенні грошових коштів у форму виробничих запасів.
Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість використаних виробничих запасів, а саме – додатково авансуються витрати на заробітну плату і зв’язані з нею витрати, а також переноситься вартість основних фондів на вироблену продукцію. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На товарній стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на виробничій стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості виробленої продукції в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу від реалізації продукції. Решта суми складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднуються до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту.
Функція оборотних коштів полягає в платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу матеріальних цінностей на стадіях придбання, виробництва та реалізації. У цьому випадку рух оборотних виробничих фондів в кожен момент часу відбиває оборот матеріальних чинників відтворення, а рух оборотних коштів – оборот грошей, платежів.
Таким чином, оборотні кошти перебувають у постійному русі. Протягом одного виробничого циклу вони здійснюють кругообіг з трьох стадій.
На першій стадії підприємство витрачає грошові кошти на оплату рахунків за поставляються предмети праці. На цій стадії оборотні кошти з грошової форми переходять у товарну, а грошові кошти зі сфери обігу – в сферу виробництва.
На другій стадії придбані оборотні фонди переходять безпосередньо в процес виробництва і перетворюються спочатку у виробничі запаси і напівфабрикати, а після завершення виробничого процесу – в готову продукцію.
На третій стадії готова продукція реалізується, в результаті чого оборотні фонди зі сфери виробництва приходять в сферу обігу і знову приймають грошову форму.
На кожній стадії час перебування оборотних коштів неоднаково. Воно залежить від споживчих і технологічних властивостей продукції, особливостей її виробництва і реалізації. Загальна тривалість кругообігу оборотних коштів являє собою функцію часу знаходження цих коштів на кожній стадії кругообігу. Тому збільшення тривалості кругообігу оборотних коштів призводить до відволікання власних коштів і до необхідності залучення додаткових ресурсів для збереження безперервності виробництва.
В умовах ринкової економіки нераціональне збільшення тривалості обороту оборотних коштів призводить до зниження конкурентоспроможності підприємства в цілому, погіршення його економічного становища. Тому для ринкової системи господарювання раціональне забезпечення підприємства оборотними коштами має надзвичайно важливе значення і обумовлює необхідність відповідної організації управління цими коштами.

2. Визначення потреби в оборотних коштах
Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах, що дозволить підприємству з мінімальними витратами отримувати прибуток, заплановану при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої у виробничому процесі і зниження обсягів виробництва та прибутку. Завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виробляти капітальні витрати для розширення виробництва.
При плануванні оптимальної потреби в оборотних коштах визначаються грошові кошти, які будуть авансовані для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва та накопичення готової продукції на складі.
Для цього використовуються три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого счета.Предпріятіе може застосувати будь-який з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і існуючі масштаби діяльності, характер господарських зв’язків, постановку обліку, кваліфікацію економістів.
Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тих підприємствах, які функціонують більше року, сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планованої частини оборотних коштів і не мають у своєму розпорядженні достатню кількість кваліфікованих економістів для детальнішої роботи у області планування оборотних засобів.
Аналітичний метод передбачає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середніх фактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва. Щоб виключити недоліки минулих періодів в організації руху оборотних коштів, необхідно провести детальний аналіз у двох напрямках:
проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів (в цілях виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних запасів);
досліджувати всі стадії незавершеного виробництва (для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини накопичення готової продукції на складі).
При плануванні потреби в оборотних коштах необхідно також врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Даний метод застосовується на підприємствах, де кошти, вкладені в матеріальні цінності і витрати, займають велику питому вагу в загальній сумі оборотних коштів.
При коефіцієнтом методі запаси і витрати підрозділяються на залежні від зміни обсягів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні (запчастини, малоцінні швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів). У першому випадку потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. Якщо на підприємстві проводиться аналіз оборотності оборотних коштів і вишукуються можливості її прискорення, то реальне прискорення оборотності в планованому році необхідно врахувати при визначенні потреби в оборотних коштах.
По другій групі оборотних коштів, що не має пропорційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба планується на рівні їх середніх фактичних залишків за ряд років.
При необхідності можна використовувати аналітичний і коефіцієнтний методи в поєднанні. Спочатку аналітичним методом визначається потреба в оборотних коштах, залежать від обсягу виробництва, а потім за допомогою коефіцієнтного методу враховуються зміни обсягу виробництва.
Метод прямого рахунку передбачає обгрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням усіх змін у рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод є дуже трудомістким і вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. У той же час використання даного методу дозволяє найбільш точно розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.
Метод прямого рахунку використовується при створенні нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючих підприємств. Головною умовою використання методу прямого рахунку є ретельне опрацювання питань постачання і виробничого плану підприємства. Велике значення має також стабільність господарських зв’язків, оскільки періодичність та гарантованість постачання лежать в основі розрахунку норм запасу. Метод прямого рахунку передбачає нормування оборотних коштів, вкладених у запаси й витрати, готову продукцію на складі. У загальному вигляді його зміст включає:
розробку норм запасу за окремими найважливіших видах товарно-матеріальних цінностей всіх елементів нормованих оборотних коштів;
визначення нормативів у грошовому виразі для кожного елемента оборотних коштів і сукупної потреби підприємства в оборотних коштах.

3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів
Для оцінки ефективності використання оборотних коштів використовуються дві групи показників:

показники загальної оцінки ефективності використання оборотних коштів;
показники ефективності використання оборотних коштів по групах оборотних коштів.

У першу групу входять показники:
ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами;
тривалість одного обороту оборотних коштів;
коефіцієнт оборотності оборотних засобів;
коефіцієнт завантаження коштів в обороті.
Ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними засобами (Соос) визначається за формулою:
Соос = ОС-НОС,
0)”>(Бажано позитивне значення близько 0:> 0)
де: ОС – середньорічна величина нормованих оборотних коштів (середній залишок оборотних коштів);
НОС – норматив оборотних коштів.
Тривалість одного обороту оборотних коштів (ПО) за період тривалістю N-днів визначається за формулою:
ПО = ОС / N,
min)”>(Бажано мінімальне значення> хв)
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко) визначається за формулою:
Ко = РП / ОС * 100,
mах)”>(Бажано максимальне значення> mах)
де: РП – обсяг реалізації продукції (реалізована продукція).
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз) визначається за формулою:
Кз = ОС / РП * 100
min)”>(Бажано мінімальне значення> хв)
У другу групу входять показники:
частка заборгованості з оплати праці працівникам в кредиторської заборгованості підприємства;
частка заборгованості постачальникам за неоплаченими поставками в кредиторської заборгованості підприємства;
співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства;
співвідношення дебіторської заборгованості та обсягу випуску товарної продукції;
співвідношення кредиторської заборгованості та обсягу випуску товарної продукції.
Частка заборгованості з оплати праці працівникам в кредиторської заборгованості підприємства (Дот / кз) визначається за формулою:
min)”>Дот / кз = Кзот / КЗ * 100, (> хв)
де: Кзот-заборгованість по оплаті праці працівникам;
КЗ – кредиторська заборгованість підприємства.
Частка заборгованості постачальникам за неоплаченими поставками в кредиторської заборгованості підприємства (Доп / кз) визначається за формулою:
min)”>Доп / кз = КЗП / КЗ * 100 (> хв)
де: КЗП – заборгованість постачальникам за неоплаченими поставками.
Співвідношення дебіторської та короткострокової кредиторської заборгованості підприємства (СДЗ / кз) визначається за формулою:
min)”>СДЗ / кз = ДЗ / Кзк * 100, (> хв)
де: ДЗ – дебіторська заборгованість підприємства;
КЗК – короткострокова кредиторська заборгованість підприємства.
Співвідношення дебіторської заборгованості та обсягу випуску товарної продукції (СДЗ / тп) визначається за формулою:
min)”>СДЗ / тп = ДЗ / ТП * 100 (> хв)
Співвідношення короткострокової кредиторської заборгованості та обсягу випуску товарної продукції (СКЗ / тп) визначається за формулою:
min)”>СКЗ / тп = КЗ / ТП * 100 (> хв)
Друга група показників в більшій мірі характеризує раціональність структури оборотних коштів підприємства і в цілому його фінансовий стан.